Гемангіома у дітей

Гемангіома у дітей – Доброякісне судинне утворення, що виникає внаслідок ембріонального порушення розвитку кровоносних судин. Гемангіома у дітей має вигляд червоної, багряної або синюшної плями з плоскою або поверхнею, що височить над шкірою; гемангіоми схильні до інтенсивного зростання та кровотеч. Обстеження при гемангіомі у дітей включає консультацію дитячого дерматолога та хірурга, рентгенографію анатомічної області, де розташована судинна пухлина, УЗД, ангіографію, дослідження стану системи згортання крові. Гемангіома у дітей може бути піддана лазерному або хірургічному видаленню, променевій терапії, електрокоагуляції, кріотерапії, склеротерапії, гормональному лікуванню та ін.

Гемангіома у дітей – доброякісна пухлина із судинної тканини, судинна родима пляма, вада розвитку судин. У педіатрії та дитячій хірургії гемангіоми виявляються у 1,1-2,6% новонароджених та 10% дітей першого року життя. Гемангіома – найпоширеніша доброякісна пухлина шкіри та слизових у дітей, що становить близько 50% усіх пухлин м’яких тканин у дитячому віці. У 2-3 рази найчастіше гемангіоми виникають у дівчаток.

Незважаючи на доброякісність, гемангіома у дітей схильна до бурхливого прогресуючого зростання. Розростаючись вшир і вглиб, гемангіома може проростати та руйнувати навколишні тканини; викликати порушення функцій органів зору, слуху, дихання та ін; інфікуватися, покритися виразками і провокувати кровотечу. Крім цього, наявність гемангіоми у дитини становить значний косметичний дефект.

Причини утворення гемангіом у дітей невідомі, проте численні спостереження та узагальнення даних дозволили висунути низку припущень. Зважаючи на те, що гемангіоми виникають у дітей грудного віку, ймовірно, передумовою для цього є порушення розвитку судин в ембріональному періоді розвитку.

У свою чергу порушення васкулогенезу може відбуватися під впливом прийому вагітною жінкою деяких ліків, перенесених під час вагітності вірусних захворювань (грипу, ГРВІ та ін.), несприятливих екологічних умов. Можливо, що поява судинних пухлин пов’язана з гормональною регуляцією, оскільки простежується чітка гендерна залежність – у дівчаток гемангіоми виникають частіше.

На підставі морфологічних ознак розрізняють просту (капілярну), кавернозну, комбіновану та змішану гемангіому у дітей.

Проста гемангіома походить з капілярів; розташовується на поверхні шкіри; має чіткі межі, плоску, бугристо-вузлову, бугристо-сплощену поверхню; червоний або багряно-синюшний колір. Проста гемангіома у дітей блідне при натисканні на пляму, а потім знову відновлює свій колір.

Печериста або кавернозна гемангіома у дітей розташована підшкірно у вигляді бугристої вузлової освіти. Вона має м’яко-еластичну консистенцію і складається з порожнин-каверн, заповнених кров’ю. Зверху печериста гемангіома покрита незміненим або синюшним відтінком шкірою. При натисканні на вузол, внаслідок відтоку крові, гемангіома блідне і спадає; при напруженні, кашлі та плачу дитини – напружується і збільшується в розмірах (еректильний симптом, обумовлений припливом крові в кавернозні порожнини).

Комбінована гемангіома у дітей має ознаки простої та кавернозної пухлини, має шкірну та підшкірну частини. Клінічні прояви залежить від переважання капілярного чи печеристого компонента.

Змішана гемангіома у дітей має складну будову та містить елементи судинної та інших тканин (сполучної, нервової, лімфоїдної). До гемангіом змішаного типу відносяться ангіофіброми, ангіоневроми, гемлімфангіоми та ін. Їх колір, консистенція і зовнішній вигляд залежать від судинної пухлини тканин, що входять до складу.

Гемангіоми у дітей можуть мати одиничний чи множинний характер; бути дрібними, великими чи великими. У 95% випадків у дітей діагностується проста гемангіома. За перебігом патологічного процесу розрізняють гемангіоми зі швидким зростанням, повільним зростанням та відсутністю росту.

У більшості випадків гемангіома у дитини виявляється відразу після народження або у перші тижні життя; рідше – протягом перших 2-3 місяців. Особливо інтенсивне зростання гемангіом у дітей відбувається у першому півріччі життя; надалі, зазвичай, зростання судинної пухлини уповільнюється.

Гемангіоми у дітей (у міру зменшення частоти) можуть локалізуватися в області волосистої частини голови (особливо на потилиці), особи (на повіках, щоках, носі), порожнині рота, статевих органів, верхній частині тулуба, рук і ніг, внутрішніх органів і кісток .

Зовні гемангіома у дітей являє собою плоске або бугристо-сплощене, що підноситься над шкірою, бугристо-вузлувате або кавернозне утворення. Розмір плями може варіювати від 1-2 мм до 10-15 см у діаметрі: в останньому випадку гемангіома займає велику анатомічну область. Гемангіома у дітей має різні форми та відтінки (від блідо-рожевого до бордово-синюшного). При гемангіомах шкіри у дітей чітко виражена температурна асиметрія – судинне утворення на дотик гаряче навколишніх інтактних тканин.

Зростання гемангіоми відбувається не тільки завширшки, а й углиб, що може супроводжуватися здавленням тканин та порушенням функцій сусідніх органів. Гемангіоми у дітей легко піддаються травматизації, зумовлюючи розвиток кровотечі з пухлини, яку буває складно зупинити. Іншими ускладненнями гемангіоми у дітей є виразка та інфікування судинної пухлини.

Прості гемангіоми в дітей віком можуть піддаватися мимовільної регресії. У процесі спонтанного зникнення гемангіми виділяють 3 стадії: до кінця 1-го року життя, ранньої інволюції (від 1 до 5 років), пізньої інволюції (до кінця пубертатного періоду). Регрес гемангіоми в дітей віком починається з появи у центрі пухлини ділянок збліднення, які поступово поширюються від центру до периферії. За часом процес спонтанного зникнення гемангіоми у дітей може тривати кілька років.

В обстеженні дітей із судинною пухлиною беруть участь педіатр, дитячий хірург та дитячий дерматолог. Залежно від топографії гемангіоми дитині може знадобитися додаткова консультація та обстеження у дитячого офтальмолога, дитячого отоларинголога, дитячого гінеколога, дитячого уролога, дитячого стоматолога та інших фахівців.

Прийоми фізикального обстеження включають огляд, пальпацію, аускультацію, визначення площі гемангіоми дитини. Для виявлення синдрому Казабаха-Меррітт, що характеризується активним зростанням гемангіоми, тромбоцитопенією та порушенням зсідання крові, досліджуються показали гемостазу (коагулограма, кількість тромбоцитів).

З метою оцінки глибини поширення гемангіоми у дітей, її анатомо-топографічних особливостей та структури проводиться УЗД шкірного новоутворення з вимірюванням швидкості кровотоку в паренхімі пухлини та периферичних судинах. Для з’ясування особливостей кровопостачання гемангіоми у дітей, ангіоархітектоніки та взаємовідносин з іншими судинами виконується ангіографія.

У разі потреби визначення зацікавленості навколишніх тканин може виконуватися рентгенографія тієї чи іншої анатомічної області (кісток черепа, грудної клітки, орбіт тощо).

Ранньому лікуванню (у перші тижні та місяці життя) підлягають гемангіоми у дітей, розташовані в ділянці голови та шиї, в ротовій порожнині, аногенітальній ділянці або мають тенденцію до агресивного зростання (збільшення площі в 2 рази на тиждень), що не регресують кавернозні гемангіоми, а також судинні утворення, ускладнені кровотечею, інфікуванням, некрозом. Вичікувальна тактика можлива при простих гемангіомах у дітей, які не становлять серйозного косметичного дефекту та небезпеки ускладнень; за наявності ознак спонтанної регресії судинної пухлини. При виборі способу лікування гемангіоми у дітей керуються принципами досягнення максимального онкологічного, функціонального та косметичного результату.

Точкові та поверхневі гемангіоми у дітей можуть бути піддані успішній електрокоагуляції, кріодеструкції, лазерному видаленню. Невеликі кавернозні та комбіновані гемангіоми добре піддаються склеротерапії. При глибоко розташованій судинній пухлині та неможливості її видалення менш травматичними методами, вдаються до хірургічного висічення гемангіоми у дітей у межах здорових тканин. Можливе проведення емболізації великої судини, що живить гемангіому.

Що стосується гемангіом, які мають складну анатомічну локалізацію (наприклад, в області очниці або ретробульбарного простору) або займають велику площу, застосовується променеве лікування (рентгенотерапія). При широких гемангіомах шкірних покривів у дітей може призначатися гормональна кортикостероїдна терапія. У важких випадках (при глибокому розташуванні гемангіоми у дітей, великій площі ураження, складній будові та важкодоступній локалізації) можливе поєднання різних методів лікування: опромінення надвисокочастотним магнітним полем плюс кріодеструкція; гормональна терапія плюс хірургічне лікування чи рентгенотерапія тощо.

У 6,7% випадків гемангіоми у дітей прогресують протягом першого року життя, а потім піддаються спонтанному зворотному розвитку протягом кількох років. Результатом зворотного розвитку гемангіоми у дітей може стати повне зникнення з добрим косметичним результатом, депігментація судинної пухлини, її ущільнення або рубцювання. Найкращий косметичний ефект досягається при мимовільному зникненні плоских гемангіом.

Рішення про динамічне спостереження або лікування гемангіоми у дітей приймає дитячий хірург, тому у всіх випадках необхідним є звернення за кваліфікованою допомогою. Зважаючи на те, що часто гемангіоми у дітей схильні до бурхливого зростання та різних ускладнень, у більшості випадків обирається активна тактика. Можливості сучасної дитячої медицини дозволяють вибрати оптимальний метод лікування гемангіоми у дітей з тим, щоб досягти оптимального функціонального та естетичного результату.