Гінгівіт у дітей

Гінгівіт у дітей – Запальне захворювання ясен, що виникає внаслідок несприятливого впливу загальних та місцевих факторів і не супроводжується порушенням зубодесневого з’єднання. Гінгівіт проявляється гіперемією, кровоточивістю, пухкістю, хворобливістю, набряклістю слизової оболонки ясен; неприємним запахом із рота. Гінгівіт у дітей діагностується на підставі стоматологічного огляду та оцінки стану ясен. Лікування передбачає усунення етіологічних факторів, проведення місцевої протизапальної терапії, професійної гігієни ротової порожнини.

Гінгівіт у дітей – патологія періодонту, що характеризується запаленням крайової частини ясен, безпосередньо прилеглої до шийки зуба та міжзубних ясенних сосочків. Гінгівіт є найчастішим захворюванням у дитячій стоматології, яке зустрічається у 2% дітей віком 2-4 років; серед старших дітей цей показник значно вищий. Згідно з епідеміологічними дослідженнями, найчастіше у дітей та підлітків зустрічається хронічний катаральний гінгівіт, спричинений присутністю на зубах бактеріального нальоту.

Дитячий вік – це час активного перебігу біологічних процесів у тканинах пародонту: морфологічних змін тканин ясен, прорізування зубів, формування коренів та становлення прикусу. У пубертатному періоді тканини пародонту активно реагують на гормональний дисбаланс. Усе це створює морфофункциональную основу у розвиток запального процесу, тобто. гінгівіту у дитини.

Ключова роль розвитку гінгівіту відводиться бактеріальним патогенам, що розмножуються в зубному нальоті. Із цим фактором пов’язано 80-90% випадків захворювання у дітей. Склад мікрофлори зубного нальоту та його патогенність змінюється згодом: що більше обсяг зубних відкладень та його давність, то вище в них частка анаеробних бактерій (бактероїдів, грамнегативних паличок, спірил, спірохет тощо.). Вважається, що гінгівіт у дітей розвивається в умовах накопичення старого (давністю 1-5 діб) зубного нальоту.

До місцевих факторів, що сприяють виникненню гінгівіту, відноситься неадекватне (підвищене або знижене) функціональне навантаження на пародонтальний комплекс дитини. Таке навантаження може бути пов’язане з адентією, неправильним прикусом, скупченістю зубів, каріозним руйнуванням зубів, укороченою під’язичною зв’язкою та ін. Розвитку гінгівіту у дітей сприяє погана гігієна порожнини рота, утворення зубного каменю, прорізування зубів пришліфовані зубні пломби в міжзубних проміжках, крани пломб, що нависають, наявність каріозних порожнин на контактних поверхнях. Крім цього, гінгівіт може бути обумовлений хронічною аутотравмою, спричиненою неправильним чищенням зубів та механічним травмуванням слизової ясен.

У числі загальних факторів, що відіграють роль у зниженні локального захисту ясен до токсинів і медіаторів запалення, що продукується мікробною флорою зубного нальоту, слід віднести до серостомію, гіповітаміноз, алергічні захворювання, інфекції (ГРВІ, грип, туберкульоз, хронічний тонзиліт), хвороби травлення , дисбактеріоз), ревматизм, цукровий діабет, захворювання крові та ін. Нерідко гінгівіт у дітей протікає разом із стоматитом у формі гінгівостоматиту.

За характером перебігу у дітей розрізняють гострий та хронічний гінгівіт. З урахуванням ступеня зміни слизової оболонки ясен виділяють катаральну, виразкову, гіпертрофічну та атрофічну форму. Залежно від зони поширення запалення гінгівіт у дітей може носити локальний (при поразці одного міжзубного сосочка – папіліт) або генералізований характер (при поразці більшої частини ясен).

Ступінь тяжкості гінгівіту оцінюється за глибиною запального процесу: легкий ступінь характеризується ураженням лише міжзубного сосочка; середня – запаленням усієї вільної (крайової) ясен; важка – ураженням вільної та прикріпленої (альвеолярної) частини ясен.

Основними ознаками початку захворювання у дитини служать гіперемія, кровоточивість, набряклість, гіпертрофія, виразка ясен. Для кожної клінічної форми характерні причини, особливості перебігу, патологічні зміни.

Катаральний гінгівіт у дітей

Виникнення гострого катарального гінгівіту зазвичай збігається з періодами прорізування чи зміни зубів, інфекційної захворюваності чи загострення загальносоматичної патології. Перебіг катарального гінгівіту у дітей супроводжується неприємними відчуттями в яснах, свербінням, кровоточивістю ясен під час чищення зубів або їди, збоченням смаку, запахом з рота. Біль у яснах посилюється під впливом хімічних та температурних подразників (гострої чи гарячої їжі, пиття). У гострому періоді може відзначатись субфебрилітет, нездужання, проте, як правило, загальний стан залишається задовільним.

Характерними об’єктивними ознаками катарального гінгівіту є набряк ясен, гіперемія з ціанотичним відтінком, потовщення та пухкість слизової оболонки, наявність обмежених вогнищ десквамації та одиничних ерозій, кровоточивість при контакті.

Гіпертрофічний гінгівіт у дітей

Гіпертрофічний гінгівіт є формою хронічного запалення ясен з вираженими проліферативними явищами. За характером проліферації тканин виділяють фіброзний (гранулюючий) та набряковий (запальний) гіпертрофічний гінгівіт.

При набряковому гіпертрофічному гінгівіті у дітей основні скарги включають біль, свербіж та кровоточивість, які посилюються під час їди та значно порушують акт жування. Фіброзний гіпертрофічний гінгівіт, головним чином, характеризується значним розростанням сосочків, через що ясна набуває незвичайної форми.

Стоматологічний огляд ротової порожнини у дітей з гіпертрофічним гінгівітом виявляє значне розростання ясен, що частково закриває коронки зубів; рихлість та набряклість ясенних сосочків; наявність хибних ясенних кишень, велика кількість нальоту на зубах.

Гіпертрофічний гінгівіт у дітей найчастіше зустрічається в препубертатному та пубертатному періодах і пов’язаний із впливом статевих гормонів на епітелій ясен у цьому віці.

Виразковий гінгівіт у дітей

Дана форма захворювання нерідко є наступним ступенем катарального запалення ясен при зниженні загальних та місцевих факторів захисту організму після грипу, герпетичного стоматиту, переохолодження та ін. Надалі по ясенному краю з’являються ділянки виразки, покриті нальотом сіро-зеленого кольору, з рота виходить гнильний запах, підвищується в’язкість слини. При виразковому гінгівіті страждає загальне самопочуття: виражена інтоксикація, порушується сон і апетит, дитина стає примхливою.

Атрофічний гінгівіт у дітей

Атрофічний гінгівіт може розвиватися внаслідок похибок ортодонтичного лікування, при аномальному прикріпленні вуздечок, наявності потужних тяжів напередодні рота. Атрофічний гінгівіт у дітей протікає з мінімальними ознаками запалення, але прогресуючими дистрофічними змінами ясенного краю, оголенням шийки зуба. Суб’єктивні відчуття можуть містити реакцію ясен на температурні подразники.

Ознаки гінгівіту у дітей виявляються дитячим стоматологом або дитячим пародонтологом на підставі візуального та інструментального огляду. Незалежно від клініко-морфологічної форми, для гінгівіту у дітей характерна наявність назубних відкладень (м’якого та пігментованого нальоту, харчових залишків, зубного каменю), ознак запалення ясен (гіперемії, гіпертрофії, кровоточивості), відсутність ясенних кишень та порушення зубоясенної сполуки.

Як правило, у дітей з гінгівітом виявляється дефекти пломбування зубів, карієс, аномалії прикусу, прикріплення вуздечок язика та губ. Під час проведення рентгенографії зубів зміни кісткової тканини не виявляються.

У лікуванні дотримуються комплексного та водночас індивідуального походу. Будь-який клінічний випадок насамперед вимагає усунення етіологічних факторів: лікування карієсу, корекції ортодонтичної системи, пластики вуздечки язика або губи, пластики тяжів слизової оболонки, санації інфекційних вогнищ у носоглотці, терапії загальносоматичних захворювань тощо. дітей беруть участь дитячий ортодонт, дитячий стоматолог-хірург, дитячий ендокринолог, дитячий алерголог-імунолог, дитячий гастроентеролог, дитячий отоларинголог, педіатр.

Стоматологічні заходи щодо лікування гінгівіту у дітей починаються з професійної гігієни ротової порожнини – видалення м’якого нальоту та зняття твердих зубних відкладень. Після очищення поверхні зубів призначається курс протизапальних процедур: полоскання ротової порожнини антисептиками (мірамістином, хлоргексидином) і відварами трав (евкаліпта, шавлії, м’яти, ромашки) двічі на день після гігієнічного чищення зубів. Дітям, які не здатні самостійно прополоскати рот, призначаються аплікації спеціальних гелів з цеталконієм та холіну саліцилатом, проводиться обробка слизової оболонки порожнини рота антисептиками.

При гінгівіті застосовується внутрішньоротовий електрофорез, УФО, лазеротерапія слизової оболонки ротової порожнини. Тяжкі форми гіпертрофічного гінгівіту, які не піддаються консервативної терапії, можуть вимагати хірургічного лікування – діатермокоагуляції або кріодеструкції ясенних сосочків, проведення гінгівопластики.

Важливу роль терапії гінгівіту грає вітамінотерапія, правильний режим і характер харчування (обмеження вуглеводів, вживання достатньої кількості фруктів і овочів).

При дотриманні дитиною та батьками рекомендацій дитячого стоматолога, виконання вимог гігієни ротової порожнини настає повне лікування. Тривале протягом гінгівіту в дитини може призвести до поширення запального процесу на опорний апарат зуба з розвитком пародонтиту.

Важливе профілактичне значення має правильний підбір зубної щітки дитині (відповідно до віку, з м’якою щетиною), використання спеціальних дитячих зубних паст з екстрактами лікарських рослин, своєчасна зміна зубних щіток. Необхідне проведення регулярних професійних гігієнічних комплексів в умовах дитячої стоматологічної поліклініки не рідше 2-х разів на рік, навчання дитини навичкам правильного чищення зубів під контролем фахівця.