Гіперантефлексія матки

Гіперантефлексія матки – аномалія анатомічного положення матки, що характеризується її патологічним перегином допереду, внаслідок чого шийка та тіло матки утворюють гострий кут. При гіперантефлексії матки відзначаються біль у крижах, альгодисменорея, гіпоменструальний синдром, болючість при статевих зносинах, білі, безпліддя, мимовільні аборти. Гіперантефлексія матки діагностується у процесі піхвового дослідження, УЗД, гістерографії. Лікування вимагає усунення запальних процесів, проведення ЛФК, фізіотерапії, курортотерапії, гінекологічного масажу.

У гінекології гіперантефлексія матки найчастіше спостерігається при загальному та генітальному інфантилізмі та поєднується з гіпоплазією матки – збільшенням розмірів шийки матки по відношенню до довжини її тіла. При гіперантефлексії матки змінюється взаємне розташування тазових органів: матка не перекриває сечовий міхур, тому петлі кишечника проникають у вільний простір і можуть давити на сечовий міхур. Тривалий тиск може призводити до зміщення сечового міхура донизу та опущення піхви.

Також гіперантефлексія матки може спостерігатися при укороченні крижово-маткових зв’язок, обумовленому тривалим хронічним запаленням, пухлинами, травмами. У цьому випадку зв’язки відтягують тіло матки, наближаючи його до шийки: між ними утворюється кут менше ніж 70°. Провідну роль розвитку набутої гіперантефлексії матки грають аднексити, цервіцити, ендометрити, ендометріоз, спайки, проктити, часті аборти (штучне переривання вагітності). Крім того, розвиток гіперантефлексії матки може спостерігатися у вагітних, особливо жінок, що багато народжували, в кінці III триместру при слабкості м’язів черевної стінки.

Найбільш типовими проявами гіперантефлексії матки служать постійні болі внизу живота і в крижах характеру, що тягне, порушення менструальної функції за типом альгодисменореї і гіпоменструального синдрому (гіпоменорея), ановуляторного циклу. Більшість дівчат менархе настає після 16 років.

Нерідко гіперантефлексія матки супроводжується виділенням білів, хворобливістю при статевому акті, статевою холодністю. Гіперантефлексія матки часто поєднується з безпліддям (при статевому інфантилізмі – з первинним). У жінок із гіперантефлексією матки при настанні вагітності є підвищений ризик її мимовільного переривання у ранні терміни.

При інфантилізмі загальний та статевий розвиток дівчат знижено: відзначається гіпопластичність молочних залоз, звуження тазу, наявність мізерного оволосіння лобка та пахвових западин, може спостерігатися гіпоплазія зовнішніх геніталій. Ректально-брюшностіночное або вагінально-брюшностіночное гінекологічне дослідження виявляє типове відставання розмірів тіла матки, переважання довжини її шийки, надмірний нахил допереду, конічну форму шийки, вузьку піхву, сплощення піхвових склепінь. Рухливість матки може бути обмежена наявністю спайок із суміжними органами.

При гістеросальпінгоскопії виявляється несмикання внутрішнього зіва, подовження цервікального каналу, звивистість маткових труб. Підмогою у визначенні гіперантефлексії матки може бути її обережне зондування та проведення УЗД малого тазу.

Етіопатогенетичне лікування гіперантефлексії матки полягає у корекції факторів, що зумовили перегин матки – генітального інфантилізму чи запалень. Пацієнткам з гіперантефлексією матки призначаються заняття спеціальною гімнастикою, процедури фізіотерапії (парафінотерапія, акупунктура, електропунктура, інтраназальний електрофорез, діатермія, електростимуляція цервікального каналу, грязелікування та ін.), гінекологічний мас.

Медикаментозні курси можуть включати вітамінотерапію (С, Е, В6, В1), при альгодисменореї – спазмолітики та антипростагландини перед початком менструації. Гормонотерапія при генітальному інфантилізмі ґрунтується на циклічному застосуванні мінімальних доз естрогенів та прогестерону. При гіперантерфлексії матки, що зумовлена ​​запаленнями органів статевої системи, проводиться їх лікування. При спайковому процесі або порушеннях у зв’язковому апараті матки показано лапароскопію з хірургічною корекцією.

Первинна профілактика гіперантерфлексії матки потребує виключення тератогенного впливу на плід, що викликає неправильне формування статевих органів. Для запобігання набутій гіперантерфлексії матки необхідно проведення профілактичного спостереження у гінеколога, своєчасне лікування запалень та статевих інфекцій. Профілактика гіперантерфлексії матки у вагітних вимагає носіння бандажу. Ведення вагітності у жінок з гіперантерфлексією матки має проводитися з урахуванням потенційних ризиків (мимовільного викидня, порушень передлежання плода та родового акту).