Гіперкератози

Гіперкератоз – Це надмірне потовщення рогового шару епідермісу. Поняття гіперкератоз походить від двох грецьких слів hyper – багато та keratosis – утворення кератину. Клітини рогового шару починають посилено ділитися, що в поєднанні з порушеннями злущування епідермісу і призводить до потовщення, яке може бути від кількох міліметрів до кількох сантиметрів. Розрізняють фолікулярний, лентикулярний та десемінований гіперкератоз. В основі захворювання лежить порушення процесу злущування поверхневого епітелію шкіри, яке може виникнути при надмірному стисканні ділянки шкіри, наприклад, тісним одягом або взуттям.

Гіперкератоз – Це надмірне потовщення рогового шару епідермісу. Поняття гіперкератоз походить від двох грецьких слів hyper – багато та keratosis – утворення кератину. Клітини рогового шару починають посилено ділитися, що в поєднанні з порушеннями злущування епідермісу і призводить до потовщення, яке може бути від кількох міліметрів до кількох сантиметрів.

Гіперкератоз не є самостійним захворюванням. Потовщення рогового шару та порушення процесу зроговіння спостерігаються при іхтіозі, лишаях, еритродерміях та інших захворюваннях. Навіть у здорових людей гіперкератоз проявляється тією чи іншою мірою на ліктях, стопах, іноді на колінах.

Екзогенні причини гіперкератозів, тобто причини, що виникають ззовні – це тривалий і надлишковий тиск на шкіру стоп, іноді на шкіру тіла через тісний або грубий одяг. Тиск, як і будь-яка зовнішня агресія, провокує захисні механізми організму, у разі – посилений поділ клітин. Порушується природний процес злущування клітин: коли поверхневі клітини відлущуються, а клітини, що знову утворюються, приходять на їх місце. І, як наслідок, відбувається потовщення рогового шару епідермісу – гіперкератоз.

Оскільки більша частина навантаження припадає на ступні, то саме вони схильні до утворення гіперкератозу. Вузьке, тісне та навпаки взуття більшого, ніж потрібно, розміру викликають потовщення шкіри стопи. Надмірна маса тіла, особливо при високому зростанні, так само багаторазово збільшують навантаження на стопу. У людей з патологіями стопи, наприклад, при плоскостопості, через порушення амортизаційних властивостей хребта гіперкератоз ступнів зустрічається набагато частіше. Набуті патології стопи, а також кульгавість призводять до перерозподілу навантажень на стопу, внаслідок чого виникають зони підвищеного тиску та локалізований гіперкератоз.

До ендогенних причин гіперкератозів належать різні системні захворювання, що протікають хронічно. Найчастіше ендогенною причиною гіперкератозу є цукровий діабет, оскільки внаслідок порушення обміну речовин розвивається цілий комплекс причин, що ведуть до порушення чутливості. Притупляється тактильна та больова чутливість, розвиваються порушення обмінних процесів, порушується харчування шкіри та розвивається її сухість. Ці фактори є основними при розвитку гіперкератозу стоп при цукровому діабеті.

Більш рідкісними причинами гіперкератозів є спадкові порушення в утворенні кератину, кератодермії, іхтіоз шкіри, псоріаз та інші захворювання, при яких змінюється стан епідермісу.

Фолікулярний гіперкератоз – це один із клінічних симптомів шкірних захворювань, хоча гіперкератоз фолікулів спостерігається і як самостійний симптом. В результаті надмірного зроговіння та порушення відшарування верхніх шарів епідермісу відбувається закупорка протоки фолікула лусочками шкіри. У людей, чиї родичі страждали на фолікулярний гіперкератоз, відсоток захворюваності вищий. Дефіцит вітаміну А і С, а також порушення особистої гігієни також є факторами ризику. При дії на шкіру холоду, жорсткої води та інших фізичних факторів фолікулярний гіперкератоз може розвиватися і у людей із незміненими функціями шкіри. Після відновлення колишнього режиму життя симптоми гіперкератозу зникають.

Клінічно фолікулярний гіперкератоз проявляється у вигляді дрібних червоних прищиків-горбків на місці фолікулів, шкіра стає схожою на гусячу. Уражаються ділянки тіла, схильні до сухості шкіри. Це область ліктьових та колінних суглобів, сідниці та зовнішня поверхня стегон. При тривалому впливі несприятливих факторів гіперкератоз фолікулів набуває поширеного характеру, уражається шкіра рук та нижніх кінцівок. Навколо вузликів формується червоний, іноді запалений, обідок. Якщо ж поряд із симптомами гіперкератозу є постійна механічна дія, наприклад грубим одягом, то шкіра стає шорсткою і нагадує шкіру жаби. Вузлики фолікулярного гіперкератозу інфікуються при самостійному видавлюванні або при мимовільній травматизації, що може призвести до піодермій вторинного характеру.

Фолікулярний гіперкератоз не є небезпечним для життя станом, але тим часом вимагає лікування, оскільки косметичні дефекти можуть спричинити психологічні травми. Діагноз ставиться виходячи з клінічних проявів. На сьогоднішній день немає препаратів, які могли б вирішити проблему пацієнтів з фолікулярним гіперкератозом. У тому випадку, якщо цей симптом є одним із проявів захворювань внутрішніх органів, їх лікування або корекція здатні повністю усунути прояви фолікулярного гіперкератозу. А тому пацієнтам з фолікулярним гіперкератозом, який має тривалий перебіг, необхідне обстеження як у дерматолога, так і у ендокринолога та терапевта.

Лікування фолікулярного гіперкератозу спрямоване на корекцію роботи внутрішніх органів та у застосуванні пом’якшуючих мазей та місцевих препаратів, які містять молочні та фруктові кислоти, що мають ефект пілінгу. Використання механічних скрабів та пемзи при фолікулярному гіперкератозі протипоказане, оскільки травматизація може призвести до інфікування або прогресування симптоматики.

Вітаміни А і С, що приймаються як всередину, так і зовнішньо у вигляді мазей, здатні скоригувати процес злущування епітелію і процес утворення нових клітин. Лікуванням фолікулярного гіперкератозу займаються косметологи та дерматокосметологи, але з віком симптоматика гіперкератозу фолікулів зазвичай знижується або зникає повністю. Це пов’язано зі зниженням салоутворення та зниженням швидкості поділу клітин епідермісу.

Причин цих гіперкератозів не вивчено, в основі патогенезу лежить порушення процесів утворення кератину неясного походження, пов’язаних зі змінами геному людини. Ці види гіперкератозів діагностуються в основному у чоловіків старшого віку, але нерідко симптоми починають виявлятись у юності.

Захворювання протікає хронічно, без тенденцій до регресу, після інсоляції спостерігаються загострення. У місцях фолікулів з’являються рогові папули розміром від 1 до 5 мм червонувато-коричневого або жовто-жовтогарячого кольору. Уражається тильна поверхня стоп, гомілки та стегна, рідше уражаються фолікули рук, тулуба та вушних раковин. У поодиноких випадках лентикулярний гіперкератоз діагностують на слизовій оболонці рота. При видаленні рогової пробки оголюється трохи вологе заглиблення з точковою кровотечею в центрі. Папули носять розсіяний характер, не схильні до злиття, хворобливих відчуттів не викликають. Незначна частина пацієнтів відзначає невелику сверблячку на уражених лентикулярним гіперкератозом ділянках.

При дисемінованому гіперкератозі на шкірі з’являються поліморфні елементи, що нагадують коротке і товсте волосся, яке розташовується ізольовано без тенденції до злиття на шкірі тулуба і кінцівок. Іноді є скупчення групами у вигляді пензлика з 3-6 уражених фолікулів. Для диференціації дисемінованого та лентикулярного гіперкератозів від папілом, іхтіозу та бородавок вдаються до гістологічного дослідження.

Лікування полягає у застосуванні мазей, що містять глюкокортикостероїди та ароматичні ретиноїди. Небезпеки для життя гіперкератози не мають, проте є косметичним дефектом. Хімічні пілінги, що проводяться дерматокосметологами та процедури, спрямовані на зволоження та пом’якшення шкіри при регулярному застосуванні здатні вирішити проблему. Слід пам’ятати, що механічна дія, застосування скрабів і пемзи є вкрай небажаними, оскільки ведуть до загострень і приєднання вторинних піодермій.

Підошовний гіперкератоз найчастіше є косметичним дефектом, хоча стан шкіри стопи часто свідчить про стан організму загалом. Оскільки гіперкератоз стопи може досягати декількох сантиметрів, то суха шкіра через тиск тіла схильна до утворення хворобливих і тріщин, що кровоточать, що веде до болю при ходьбі і до інфікування.

Близько 40% жінок та 20% чоловіків після двадцяти років відзначають у себе клінічні прояви підошовного гіперкератозу, який крім потовщення шкіри клінічно проявляється тріщинами, болем та печінням при ходьбі та почуттям скутості стоп.

Основними причинами гіперкератозу стоп є тісне та незручне взуття, нерегулярний догляд за ногами, спадкові та набуті патології стопи, надмірна маса тіла та захворювання внутрішніх органів при яких порушується утворення кератину.

Огрубіння та потовщення шкіри починається поступово. З віком шкіра здається і з’являються симптоми гіперкератозу. Але, однак, правильний і адекватний догляд за шкірою ніг здатний повністю вирішити цю проблему принаймні клінічно.

Якщо підошовний гіперкератоз і поява омозолелостей спостерігається по всій поверхні п’ят, то найбільш ймовірною причиною є грибкове захворювання стоп або ендокринні порушення. Гіперкератоз по зовнішньому краю п’яти свідчить про розворот п’яти всередину під час ходьби. І чим чіткіше клінічні прояви, тим більше змінено руховий стереотип; основною причиною є вроджена або набута клишоногість і травми рухового апарату.

Гіперкератоз внутрішнього краю стопи з’являється при неправильному положенні п’яти, слабких зв’язках гомілковостопного суглоба та м’язів гомілки. Надмірна маса тіла, плоскостопість та високі навантаження на гомілковостопний суглоб, як правило, є основними причинами появи підошовного гіперкератозу цієї зони. У пацієнтів з подібними проблемами швидко зношується внутрішня частина каблука, і взуття стає непридатним. При гиперкератозе заднього краю п’яти достатньо змінити взуття більш зручне, щоб стан шкіри стопи нормалізувалося, оскільки взуття, при носінні якої єдиною точкою опори є п’ята чи підстава пальців є непридатною постійного носіння. Поздовжнє плоскостопість веде до огрубіння середньої частини стопи.

Лікування підошовного гіперкератозу проводиться в кабінеті лікаря-подолога. Це є симптоматичною терапією, тому необхідно усунути основну причину гіперкератозу стопи. Якщо це пов’язано тільки з незручним взуттям, необхідно вибирати для щоденного носіння взуття, при якому навантаження на стопу розподіляється рівномірно. Якщо є ортопедичні захворювання, їх корекцією повинен займатися лікар-ортопед. Також необхідно лікування чи корекція ендокринних порушення, протигрибкова терапія, у разі якщо причиною гиперкератоза є мікотичні поразки стоп.

При появі тріщин використовують аплікації із синтоміциновою маззю та змащування уражених ділянок розчином ретинолу. Після загоєння тріщин необхідно видалити надлишок шкірних мас. Лікування в домашніх умовах дещо тривале і потребує терпіння. Застосовуються сольові ножні ванни з прохолодною водою, пемза і механічне шліфування. Зволоження шкіри стоп і застосування кератолітичних мазей також входять у схему лікування.

При усуненні симптомів гіперкератозу в умовах кабінету подолога застосовуються агресивніші розм’якшувачі, що дозволяє за кілька процедур повністю позбутися проявів підошовного гіперкератозу. Однак без належного догляду та профілактичних процедур гіперкератоз стоп може повернутися знову. Слід пам’ятати, що з віком огрубіння шкіри стоп проявляється чіткіше, а профілактикою гіперкератозу стоп є належний догляд за ногами та носіння зручного взуття. Корекція надлишкової маси тіла та профілактика грибкових захворювань теж допомагають зберегти красу та здоров’я ніг.