Гіперполіменорея

Гіперполіменорея – Розлад менструального циклу, при якому місячні стають надмірно рясними (гіперменорея) і затяжними (поліменорея). Менструальний ритм при гіперполіменореї зазвичай збережено, проте велика щомісячна крововтрата призводить до розвитку астенічного та анемічного синдромів. Для виявлення причин гіперполіменореї проводять гінекологічний огляд, лабораторні тести (ОАК, дослідження мазків, визначення гормонів), ехографія органів малого тазу, гістероскопія з РДВ. Принципи лікування гіперполіменореї передбачають консервативне чи хірургічне усунення її причин, корекцію залізодефіцитної анемії.

Гіперполіменорея – різновид менорагії, або гіперменструального синдрому, для якого характерне збільшення тривалості та інтенсивності менструацій. Кількісними критеріями гіперполіменореї є менструальна крововтрата >150 мл і тривалість місячних понад 7 (але не більше 12) днів. Ритмічність менструального циклу при цьому стані не порушується. У деяких випадках гіперполіменорея поєднується з пройоменореєю – частими менструальними кровотечами, інтервал між якими становить менш ніж 21 день. Достовірна популяційна частота гіперполіменореї невідома. Згідно з наявними в літературі даними, у підлітковому віці гіперполіменорея становить близько 19% менструальних порушень; у репродуктивному – зустрічається у 50% пацієнток з міомою матки, розвивається у 3,7–9,6% жінок із встановленою внутрішньоматковою спіраллю.

Синдром гіперполіменореї може виникати на тлі різних генітальних та екстрагенітальних захворювань. У більшості випадків етіологічною основою для подібних менструальних порушень виступають внутрішньоматкові патологічні процеси: ендометріоз, субмукозна та інтерстиціальна фіброма, метроендометрит. Надмірне розростання (гіперплазія) ендометрію та тривале його відторгнення зазвичай обумовлено гіперестрогенією. Збільшення тривалості та інтенсивності менструальних кровотеч може бути пов’язане з аномаліями положення матки, насамперед, її ретрофлексією, а також використанням внутрішньоматкових протизаплідних засобів.

Крім патологічних причин гіперполіменорея буває зумовлена ​​фізіологічними процесами, що відбуваються в жіночому організмі у різні вікові періоди. Так, у період пубертату гіперменструальний синдром пояснюється становленням гормональної функції яєчників, а в період клімаксу – її згасанням.

Гормональна дисфункція може бути обумовлена ​​екстрагенітальними причинами, серед яких хвороби печінки та щитовидної залози, туберкульоз, серцево-судинна патологія та ін. Іноді менструальне порушення типу гіперполіменореї провокується затяжним стресом чи емоційним перенапряжением.

Клінічними ознаками гіперполіменореї є:

• Циклічність менструальних кровотеч (місячні повторюються через рівні проміжки часу)

• Тривалі менструальні кровотечі (довше 7, але не більше 12 днів)

• Надмірно сильні менструальні кровотечі. Рясною вважається менструація, коли жінка змушена змінювати гігієнічні прокладки щогодини чи частіше. У кількісному вираженні щомісячна крововтрата може досягати 200-250 мл і більше.

Гіперполіменорея може поєднуватися з альгодисменореєю (болючими місячними), а менструальні виділення містять кров’яні згустки. Внаслідок тривалих та інтенсивних менструальних кровотеч порушується загальне самопочуття, розвивається астенічний синдром та анемія. Пацієнтки скаржаться на підвищену стомлюваність та дратівливість, слабкість, сонливість, зниження лібідо, схуднення. Ознаками залізодефіцитної анемії є запаморочення, блідість шкіри, непритомність під час місячних.

Враховуючи різноманіття причин гіперполіменореї, діагностичний пошук може лежати у сфері гінекології, але й ендокринології, гематології та інших медичних напрямів. Насамперед, на прийомі гінеколог з’ясовує особливості менструальної функції, зміну характеру менструацій, збирає докладний акушерсько-гінекологічний анамнез.

Виявити наявність запальних процесів та міоми матки можливо вже в ході гінекологічного огляду. Стан ендометрію та яєчників оцінюється в процесі УЗД органів малого тазу. Для виключення інфекційної етіології гіперполіменореї виконується забір мазків з їхньою мікроскопічною, бактеріологічною оцінкою, ПЛР-дослідженням. Також додаткову інформацію про причини гіперполіменореї дає визначення рівня статевих гормонів, гормонів щитовидної залози, печінкових проб. Оцінити рівень залізодефіцитної анемії дозволяє клінічний аналіз крові.

При підозрі на ендометріоз, гіперпластичні процеси в ендометрії може знадобитися проведення гістероскопії з роздільним діагностичним вишкрібанням та гістологічним дослідженням слизового шару.

Залежно від виявлених супутніх порушень, можливі різні варіанти лікування синдрому гіперполіменореї. Якщо причиною патології стала гормональна дисфункція, підбираються комбіновані оральні контрацептиви. У пацієнток з гіперполіменореєю, асоційованою з аденоміозом та міомою матки, гарний терапевтичний ефект дає встановлення внутрішньоматкової левоноргестрел-рилізинг-системи «Мірена» або застосування гормонального контрацептивного кільця «НоваРінг».

Використання кровоспинних засобів (дицинону, транексамової кислоти) спрямоване на симптоматичну зупинку кровотечі. З метою поповнення дефіциту заліза призначається протианемічна терапія. Крім цього, показаний прийом фолієвої кислоти, вітамінів групи В та С. Важливу роль у нормалізації самопочуття відіграє повноцінне харчування, раціональний режим праці та відпочинку.

Підвищена менструальна крововтрата, обумовлена ​​фіброміомою матки, є показанням для хірургічного лікування – консервативної міомектомії, надвохвилишкової ампутації матки або гістеректомії (видалення матки частіше застосовується у жінок старше 40 років, які реалізували свій репродуктивний потенціал). У разі виявлення поліпів матки виконується гістерорезектоскопія поліпа.

Гіперполіменорея як доставляє жінці масу незручностей, а й вказує на серйозні проблеми з репродуктивним здоров’ям. Попередити менструальні порушення дозволяють регулярні гінекологічні огляди, своєчасне лікування генітальної та екстрагенітальної патології. Кожна жінка має уважно стежити за своїм здоров’ям, вести менструальний календар, у якому необхідно відзначати тривалість та обсяг виділень.