Гіпертонус матки

Гіпертонус матки – патологічний стан, що супроводжується підвищеною скорочувальною здатністю міометрію, що з’являється раніше встановленої дати пологів. Серед клінічних ознак спостерігається видима напруга передньої черевної стінки, що тягне біль унизу живота. Для діагностики гіпертонусу матки використовується об’єктивний огляд жінки та УЗ-сканування. Додатково можуть виконуватися аналізи крові визначення гормонів. Лікування полягає у забезпеченні повного спокою, призначенні седативних засобів, спазмолітичних препаратів, вітамінотерапії.

Гіпертонус матки – підвищена збудливість гладкої мускулатури матки, спровокована гормональними змінами чи негативними факторами психофізіологічного характеру. Даний стан частіше діагностується у жінок молодше 18 та старше 30 років. У першому випадку гіпертонус матки зумовлений недорозвиненістю статевої сфери та неготовністю органу до виношування плода. Що стосується пацієнток віком від 30 років, то гіперзбудливість зазвичай розвивається на тлі частих абортів, перенесених інфекцій та інших акушерсько-гінекологічних патологій. Гіпертонус матки становить реальну загрозу життю і здоров’я малюка, оскільки може спровокувати як гіпоксію, а й викидень, настання передчасних пологів, загибель плода.

Найчастіше гіпертонус матки розвивається і натомість зниженої продукції прогестерону – гормону, який забезпечує нормальний перебіг вагітності. Під його впливом відбувається зниження скорочувальної здатності міометрія, збудливості рецепторів матки та спинного мозку, що в сукупності дозволяє доносити плід до 38-40 тижнів та народити здорову дитину. Дефіцит прогестерону при гіпертонусі матки проявляється у вигляді мимовільних викиднів, гіпоксії плода, невиношування або передчасних пологів. Тому при лікуванні основною метою має бути вплив на ці етіологічні ланки патологічного стану.

Гіпертонус матки частіше розвивається за наявності у жінки гіперандрогенії – стану, у якому відзначається підвищена продукція чоловічих статевих гормонів. Цей діагноз можливий і при генітальному інфантилізмі. У разі недорозвинена матка у відповідь надмірне збільшення може відповідати підвищеної гипервозбудимостью. Гіперпролактинемія – також найчастіша причина гіпертонусу матки. Стан супроводжується підвищеним виробленням пролактину, який блокує продукцію прогестерону і призводить до підвищення скорочувальної здатності гладкої мускулатури.

Нерідко гіпертонус матки обумовлений гормонозалежними захворюваннями, на які жінка страждала ще до зачаття. Серед них – міома, ендометріоз. Раніше перенесені запальні процеси, що поширюються на маткову порожнину та придатки, теж збільшують ймовірність розвитку підвищеної збудливості міометрію. Гіпертонус матки може бути обумовлений порушенням регуляції ЦНС, що проявляється у збільшенні скорочувальної здатності, неможливості підтримувати оптимальний м’язовий тонус. Більше схильні до такої патології жінки з багатоплідною вагітністю, багатоводдям, за наявності великого плода. Дані фактори сприяють надмірному перерозтягуванню міометрію.

До групи ризику розвитку гіпертонусу матки входять пацієнтки з генетичними аномаліями, захворюваннями щитовидної залози, що перенесли вірусні інфекції на ранніх етапах вагітності. При вплив на організм майбутньої матері негативних факторів (шкідливих умов праці, недосипання, добової роботи) ймовірність виникнення цього стану також збільшується. Часто гіпертонус матки обумовлений психоемоційними переживаннями, стресами, шкідливими звичками. Тому такі фактори слід обов’язково виключити із життя пацієнтки.

Залежно від того, яка ділянка міометрію напружена, в акушерстві виділяють 1 та 2 ступінь гіпертонусу матки. У першому випадку має місце скорочення лише задньої стінки органу, що найчастіше не супроводжується патологічними проявами. У третьому триместрі вагітності гіпертонус матки 1 ступеня може виявлятися незначними болями, що тягнуть, у попереку, відчуттям тяжкості в області крижів. Будь-які інші симптоми зазвичай відсутні.

Гіпертонус матки 2 ступеня має на увазі напругу міометрія передньої стінки органа та супроводжується більш вираженою клінічною картиною. Основною ознакою є біль, що тягне внизу живота, схожі з тими, які виникають у жінок в передменструальному періоді. Нерідко при гіпертонусі матки біль поширюється на промежину, може спостерігатися відчуття розпирання у зовнішніх статевих органах. При цьому відзначається почастішання сечовиділення, скорочення м’язових волокон прямої кишки, схоже на позики до дефекації.

Візуально при гіпертонусі матки живіт стає щільним, злегка піднімається, набуває більш округлих форм, ніж зазвичай. Визначити напругу міометрію можна через передню черевну стінку шляхом пальпації. Що стосується нижнього сегмента статевого органу, тобто шийки, то при гіпертонусі матки її скорочення зазвичай не спостерігається, хоча такий симптом іноді присутній, якщо раніше у жінки були травми цервікального каналу, наприклад, під час попередніх пологів.

Гіпертонус матки – тривожний симптом в акушерстві, який може вказувати на можливу можливість мимовільного аборту або передчасних пологів. Тому від своєчасної діагностики та наданого лікування залежить здоров’я та життя плода. Виявити гіпертонус матки акушер-гінеколог може з допомогою звичайного об’єктивного огляду жінки, що проводиться кожному прийомі. При пальпації живота відчуватиметься напруга міометрія, інтенсивність такої ознаки може бути різною – аж до почуття «кам’янення». При цьому пацієнтки часто відзначають дискомфорт і навіть біль.

Як додатковий метод діагностики гіпертонусу матки використовується ультразвукове сканування. За допомогою цього дослідження вдається визначити локальне або тотальне скорочення міометрію. При 1 ступені гіпертонусу спостерігається потовщення м’язового шару матки з одного боку. Якщо подібна ознака виявляється в області прикріплення плаценти, існує висока ймовірність її відшарування. При гіпертонусі матки 2 ступеня весь міометрій потовщений, є відповідні клінічні симптоми. Також для визначення скорочувальної здатності може проводитися тонусометрія – вимірювання тонусу матки за допомогою спеціального датчика, що розміщується на передній черевній стінці та фіксує рівень напруги м’язового шару.

При гіпертонусі матки вагітній жінці передусім слід забезпечити постільний режим. Необхідно усунути будь-які негативні фактори (фізичні навантаження, стреси), які можуть спричинити посилення патологічного стану. Якщо надмірна скорочувальна здатність міометрію не супроводжується вираженими симптомами, лікування може проводитись в амбулаторних умовах. Госпіталізація жінки показана при 2 ступені гіпертонусу матки, особливо якщо спостерігаються мажуть кров’янисті виділення з піхви. Цей симптом може свідчити про аборт, що почався, на ранніх термінах, про передчасні пологи або відшарування плаценти в 2-3 триместрі.

Медикаментозне лікування гіпертонусу матки залежить від етіології патологічного стану. За нестачі продукції прогестерону призначаються прогестеронові препарати. Якщо гіпертонус матки розвинувся на фоні дефіциту магнію, хворий показаний прийом таблеток на основі цього мікроелемента або ін’єкції сульфату магнію у разі надання медичної допомоги в умовах стаціонару. Під впливом даного компонента відбувається зменшення скоротливої ​​здатності миометрия, нормалізація передачі нервових імпульсів.

Як симптоматична терапія при гіпертонусі матки призначаються спазмолітики. Вони зменшують скорочувальну здатність міометрію та усувають больові відчуття. Також показано прийом седативних засобів. При гіпертонусі матки використовуються переважно препарати рослинного походження. Додатково застосовуються вітамінні комплекси. До 34 тижня вагітності призначаються токолітики, які знижують скорочення міометрію і пригнічують родову діяльність, що почалася. При цьому діагнозі фахівці завжди намагаються максимально продовжити ведення вагітності та доносити плід до 38 тижнів.

Найчастіше прогноз при гіпертонусі матки сприятливий. За своєчасно наданої медичної допомоги вдається придушити підвищену збудливість міометрію та продовжити виношування плода до передбачуваної дати пологів. При прогресуванні гіпертонусу матки можливість народження життєздатного малюка з’являється лише терміном 25-28 тижнів. На ранніх етапах плід просто зможе вижити за умов довкілля.

Профілактику гіпертонусу матки слід розпочинати ще за планування зачаття. Важливо своєчасно виявити та пролікувати статеві інфекції, захворювання гормональної етіології. Після настання вагітності попередження гіпертонусу матки полягає у зменшенні фізичних навантажень, правильної організації режиму праці та відпочинку. Також слід повністю виключити емоційні переживання та стреси. Якщо спостерігаються мінімальні ознаки гіпертонусу матки, слід негайно звернутися за медичною допомогою.