Глоссалгія

Глоссалгія – болючі відчуття в зоні мови без видимих ​​її змін. Виявляється почуттям печіння, поколювання, садіння, пощипування в мові, відчуттям сухості в роті, не пов’язаними з їдою та іншими подразниками. Глоссалгія завжди вторинна по відношенню до основного захворювання (невроз, захворювання ШКТ, печінки, ендокринні порушення) або травми (постановка зубного протеза, видалення зуба, операції в ротовій порожнині і т. д.). Усунення причини глосалгії веде до її зникнення. Для усунення больового синдрому можливе призначення аплікацій або ванн з місцевими анестетиками.

Глоссалгія – це захворювання порожнини рота, яке не має явних патогенетичних причин. Болючість і печіння язика виникає клінічно незміненої слизової мови і супроводжується поколюванням і почуттям оніміння. Іноді подібні симптоми спостерігаються в області губ, твердого піднебіння, дуже рідко болючі відчуття спостерігаються на всій слизовій порожнині рота. Глоссалгії спостерігаються у жінок після 40 років, у чоловіків глоссалгії діагностують у 6 разів рідше.

Самі пацієнти пов’язують глоссалгії з травматизацією язика та порожнини рота сторонніми предметами, зубами з відколотими краями, неправильно встановленими протезами та пломбами. Глоссалгії, як зазначають пацієнти, найчастіше з’являються після розладів вегетативної нервової системи. Надалі подразнення підтримується лише на рівні нервово-рефлекторного ланцюга і глоссалгії приймають хронічний характер.

Глоссалгії відносяться до функціональних порушень, як і вегето-судинна дистонія; органічних причин глосалгій не знайдено. Часто глоссалгії розвиваються на тлі захворювань шлунково-кишкового тракту та печінки. Судинні ураження особливо у поєднанні з ендокринними порушеннями та захворюваннями центральної та периферичної нервової системи призводять до глоссалгій у недовірливих пацієнтів. Розвитку глоссалгій сприяють порушення нервової системи, що призводять до зниження чутливості або збоченого сприйняття у відповідь на подразнення.

Органічні ураження центральної нервової системи рідше є причинами глоссалгії. Іноді симптоми глоссалгій розвиваються на тлі енцефалітів, нейросифілісу та порушень мозкового кровообігу (ішемічний або геморагічний інсульт).

За результатами численних досліджень, глоссалгії визнані одним із симптомів висцеро-рефлектроного бульбарного синдрому, при якому уражається язикоглотковий та блукаючий нерви. І порушення іннервації призводять до виникнення помилкових відчуттів, за повної відсутності подразнюючого чи травмуючого фактора. При вже наявних глоссалгіях зовнішні подразники посилюють симптоматику.

При глоссалгіях пацієнти пред’являють скарги на відчуття печіння, пощипування та садіння в області язика. Неприємні відчуття виникають періодично або мають постійний характер. Симптоми глоссалгій пацієнти часто пов’язують із відчуттями як при вживанні надмірно гострої їжі. Глоссалгія обумовлена ​​і швидка стомлюваність під час розмови.

Третина пацієнтів із глосалгіями скаржаться на сухість у порожнині рота. При цьому під час хвилювань та перевтом симптоматика глоссалгій наростає. Іноді симптоми глоссалгій з’являються епізодично, наприклад перед серйозною розмовою або перед публічним виступом. Під час їди симптоми глоссалгій зникають або стають менш вираженими, іноді це призводить до булімії або аліментарного збільшення маси тіла.

Відчуття печіння та поколювання найбільш виражені на бічних зонах і на кінчику язика, рідше глоссалгії з’являються на спинці та корені язика. Болючість носить дифузний характер, глоссалгії немає явно вираженого вогнища поразки і локалізація болів може змінюватися. За відсутності лікування симптоми глоссалгій можуть зникати, але потім знову з’являються вже в іншій ділянці. Іноді глоссалгії проходять безвісти.

Зміни слизової язика та порожнини рота відсутні. І лише у незначної частини пацієнтів з глосалгіями відзначається невелика набряклість, обкладеність язика нальотом, який виникає через постійну сухість у роті, та гіпертрофічні зміни окремих сосочків язика. Варикозні розширення вен язика при глоссалгіях присутні лише у пацієнтів похилого віку. Під час інструментального огляду виявляється зниження больової чутливості у ураженій зоні, дистрофічні зміни слинних залоз та як наслідок – гіпосалівація.

Пацієнти з глосалгіями мають ознаки депресій, іноді аутичності. Іноді пацієнти надмірно збудливі, у поведінці присутні тривожність і недовірливість. Приділяють особливу увагу до дрібниць, заглиблюючись особливо свого стану. На прохання заспокоїтися, стають агресивними, вбачаючи у цьому некомпетентність чи недбалість лікаря.

Практично всі пацієнти з глосалгіями страждають на канцерофобію або ж боязнь інших важких захворювань. Під час бесіди з’ясовується, що, крім глоссалгій, є й інші невротичні стани – порушення сну, кардіалгії, спастичний коліт.

Нерідко пацієнти відмовляються від лікування глоссалгій через ятрогенію, що виникла, і боязні терапевтичних процедур. Іноді лікарі помилково діагностують пухлини через свідомо помилкову розповідь пацієнта про перебіг захворювання, і направляють пацієнтів на обстеження до онколога, чим ще більше підживлюють думку пацієнта про невиліковність глоссалгії. Надалі при постановці правильного діагнозу відмовляються від лікування, мотивуючи це невідповідністю терапії тяжкості стану.

Глоссалгії необхідно диференціювати з органічними захворюваннями мови, які виникають внаслідок травми або є симптомом невритів та невралгій. Симптоматику глоссалгій слід диференціювати від проявів синдрому патологічного прикусу та від початкових проявів остеохондрозу шийного відділу хребта. Основною ж відмінністю глоссалгій від симптомів органічних уражень є невідповідність хворобливих відчуттів інтенсивності дії. Крім цього при глоссалгіях зміни язика та слизової рота практично відсутні.

Також слід відрізняти глоссалгії від болів у сфері мови у зв’язку з наявністю травми мови. У випадках травм болючість має локалізований характер і за межі вогнища ураження не поширюється. Такі болі проходять після усунення травмуючого фактора.

Болі при невралгіях носять короткочасний характер і локалізуються в області іннервації конкретного нерва, тоді як при глоссалгіях болі мають дифузний характер, що зумовлено неорганічними ураженнями блукаючого нерва. Болі при невритах зазвичай однобічні, в зоні ураження частково або повністю пропадає тактильна чутливість, вони посилюються під час їди, що для глоссалгій нехарактерно.

При глоссалгіях в першу чергу проводять санацію ротової порожнини. Замінюють нераціонально встановлені протези, формують правильну висоту прикусу. Водночас проводять обстеження в інших фахівців (невролога, гастроентеролога, ендокринолога) та розмови з психологами.

Патогенетичне лікування глоссалгій полягає у нормалізації гомеостазу та у впливі на периферичні та центральні ланки больового симптому. Зокрема, показаний прийом препаратів брому, валеріани, легких транквілізаторів, таких як феназепам. Хороший ефект мають ін’єкції вітамінів групи В і тримекаїнові блокади язичного нерва. За рахунок блокад при глоссалгіях відновлюються функції нерва, і симптоми можуть пройти безвісти.

Показано препарати заліза. Для зняття неприємних симптомів при глоссалгіях застосовують місцеві анестетики у вигляді аплікацій та ротових ванн. Це анестезин на олії, розчин цитралю у персиковій олії або розчин тримекаїну. Змащування язика розчином вітаміном А на олії шипшини допомагає усунути симптоми сухості та посилити слиновиділення.

Поєднання цих процедур з фізіотерапевтичними та з рефлексотерапією допомагає усунути симптоми глоссалгій. Недовірливим пацієнтам часто достатньо розмов з психологом, іноді за згодою пацієнта, після гіпнотичного сну глоссалгії проходять безвісти.