Глосит

Глосит – запальний процес у тканинах мови, що супроводжується зміною його структури та кольору. Виявляється дискомфортом, печінням, розпуханням, гіперемією язика, підвищеним слиновиділенням, втратою смакових відчуттів, хворобливістю при жуванні, ковтанні їжі, утрудненню мови. Може ускладнюватися абсцедуванням язика, утворенням флегмони шиї. Хронічний рецидивуючий глосит веде до папіломатозних, бородавчастих, сосочкових та інших розростань на мові. Лікування глоситу ґрунтується на корекції причинного захворювання та місцевої терапії анестетиками, вітаміном А, антисептиками та ін.

Глосит – це інфекційне запальне захворювання мови, викликане бактеріальною або вірусною мікрофлорою, глосит є одним із випадків стоматиту і часто протікає у поєднанні з ним.

Запалення язика може бути як самостійним захворюванням, причиною якого є бактеріальна інвазія, і симптомом системних патологій. Причиною локального глоситу є мікроорганізми, зокрема віруси. Вірус герпесу дуже часто крім класичних симптомів ураження слизових оболонок, викликає глосити та стоматити.

Розвитку глоситу сприяє опік ротової порожнини чи постійне вживання надмірно гарячих напоїв. Механічні травми язика та ротової порожнини, особливо хронічного характеру, є ідеальними вхідними воротами для інфекційних агентів, здатних викликати глосит. До групи ризику потрапляють люди, що палять, і зловживають міцними спиртними напоями. Гаряча їжа, гострі та пряні страви, захоплення освіжувачами рота, специфічна реакція на зубну пасту, карамель – все це може спровокувати глосит.

При отруєння солями важких металів глосит є класичним симптомом отруєння. Зневага гігієної порожнини рота, використання чужих зубних щіток, захоплення бальзамами-ополіскувачами для ротової порожнини, поєднуючись один з одним, підвищують ризик виникнення глоситу.

Травмування язика гострими краями зруйнованих зубів, гострими краями протезів або краями пломб, тривала і часта вплив на мову хімічних подразників, електричного струму призводить до формування хронічного глоситу. Хронізації глоситу сприяє дисбактеріоз і зниження загального та місцевого імунітету, а також стану, при яких в організмі формуються аутоантитіла.

Першими симптомами глоситу є відчуття печіння, дискомфорту та стороннього тіла у роті. Пізніше мова стає яскраво-червоною або бордовою, трохи набряклим. У міру збільшення набряклості збільшується і слиновиділення. Притуплюються або повністю втрачаються смакові відчуття, іноді при глоситі відзначається спотворення смаку. Прийом їжі стає утрудненим та болючим. Через набряклість мови, мова пацієнтів при глоситі стає невиразною, пацієнти намагаються практично не задіяти мову у формуванні звуків, щоб зменшити хворобливі відчуття.

За відсутності лікування глосит хронізується, що характеризується стійким і щільним набряком та зміною його структури, іноді при запущеному глоситі утворюються грибоподібні нарости на язику.

Глосит, викликаний патогенною мікрофлорою, насамперед проявляється симптомами гострого запалення: набряклість, гіперемія, болючість та місцеве підвищення температури. При глоситі вірусної природи на поверхні язика з’являються бульбашки, які, розкриваючись, залишають болючі ерозії. Відсутність лікування та наявність імунодефіцитів сприяє швидкому поширенню процесу та його переходу на слизову оболонку порожнини рота. Глосит кандидозної природи проявляється білим нальотом мовою, який може бути пухким або щільним і фіксованим, відзначаються також гіперпластичні зміни мови.

Запущений глосит ускладнюється абсцесами. Про початок абсцедування говорить поява гострого пульсуючого болю локалізованого характеру. Мова стає невиразною, саму мову збільшено нерівномірно, в області майбутнього абсцесу припухлість і болючість виражені яскравіше. У міру формування абсцесу посилюється слиновиділення.

При ускладненні глоситу флегмоною, набряк та ділянка гнійного розплавлення тканин більш виражений і переходить на дно порожнини рота та шиї. Яскраво виражений больовий синдром, порушується процес пережовування їжі, іноді аж до відмови від їди. Мова та дихання утруднені, іноді виникають напади ядухи. При глоситі, ускладненому флегмоною, виражені загальні симптоми інтоксикації: наростає слабкість, збільшуються регіонарні лімфатичні вузли, піднімається температура.

Специфічні та яскраві клінічні прояви глоситів дозволяють стоматологу поставити діагноз на основі візуального огляду. Для визначення глибини та характеру ураження, а також для виявлення захворювання, яке спричинило глосит, використовують цитологічні, бактеріологічні, гістологічні, біохімічні та серологічні методи діагностики. Для виключення сифілітичної природи глоситу проводять мікроскопію зіскрібка на бліду трепонему та RPR-тест. Виявлення інших збудників здійснюють шляхом ПЛР-діагностики та ІФА.

Диференційна діагностика

Глибокий глосит локалізується в ділянці дна ротової порожнини і в більшості випадків запальний процес переходить в ділянку підборіддя та шиї. За відсутності лікування глибокий глосит абсцедує.

Десквамативний глосит чи симптом «географічної мови». При візуальному огляді мова порізана лініями та борознами, що зовні нагадує контури материків. Найчастіше десквамативний глосит спостерігається у вагітних, в осіб із хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Глистні інвазії, паразитарні захворювання, хвороби крові, порушення обміну речовин та хвороби печінки сприяють формуванню десквамативного глоситу. У патогенезі десквамативного глоситу лежить осередкове руйнування епітелію, що і призводить до формування яскраво-червоних плям на поверхні та бічних частинах язика. З суб’єктивних відчуттів відзначаються помірна болючість та печіння.

Ромбоподібний (середній) глосит виникає на тлі хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту. До групи ризику потрапляють пацієнти, які мають гастрити зі зниженою кислотністю. Клінічно ця форма глоситу проявляється потовщенням епітелію з формуванням ромбоподібних ділянок у прикореневій ділянці язика. Колір уражених ділянок варіюється від яскраво-червоного до синюшного. Ромбоподібний глосит схильний до хронізації з частими рецидивами.

Іноді ромбоподібний глосит має інші клінічні прояви, коли уражені ділянки атрофуються та стають гладкими, діагностую плоский ромбоподібний глосит (зазвичай не потребує лікування). При горбковому перебігу ромбоподібного глоситу на язику виявляються горбисті щільні вирости. Папіломатозна або бородавчаста форма ромбовидного глоситу проявляється появою на поверхні мови білувато-рожевих гіперпластичних розростань, що мають широку основу та сплощені вершини.

Ворсинчастий глосит проявляється розростанням ниткоподібних сосочків з подальшим зроговінням. В результаті сосочки стають схожими на ворсинки. Такий перебіг глоситу спостерігається при кандидозі та постійній травматизації язика. Куріння та прийом деяких лікарських препаратів також можуть спровокувати розвиток ворсинчастого глоситу.

Складчастий глосит – Це вроджена аномалія мови. Клінічно проявляється складками на спинці язика, при цьому найглибша складка розташовується поздовжньо по серединній лінії язика. Складчаста мова не викликає неприємних відчуттів, лікування потрібне лише при значній кількості складок та проводиться в естетичних цілях.

Гунтерівський глосит є симптомом В12-дефіцитної та фолієводефіцитної анемії. Поверхня язика згладжується, згодом сосочки атрофуються, і мова виглядає як полірована, блискуча. Колір мови при гунтерівському глосит яскраво-малиновий.

Інтерстиціальний глосит є одним із симптомів сифілісу у третинному періоді. Частина м’язової тканини язика заміщається на інтерстиціальну (сполучну). Мова виглядає як простібана ковдра, де ділянки м’язової тканини піднесені, а борозенки сполучної тканини стягують мову. За відсутності протисифілітичного лікування відбувається повне переродження м’язової тканини в сполучну. Інтерстиціальний глосит є передраковим захворюванням і часто клітини малигнизирутся, що закінчується онкологічними захворюваннями мови.

Лікування глоситу вимагає корекції основних захворювань: сифіліс, анемія, патології шлунково-кишкового тракту та ін. Для зменшення больового синдрому під час їди пацієнту показані протерті супи, слизові каші та різні пюре. До і після їжі, а також протягом дня показані полоскання ротової порожнини розчином фурациліну, слабким розчином перманганату калію або 0,05% розчином хлоргексидину. Якщо при глосит больовий синдром виражений яскраво, то вдаються до аплікацій з анестетиками – 2% розчин тримекаїну, піромекаїну або лідокаїну. За наявності ознак сухості язика зниження болю поверхню язика змащують сумішшю анестезину і гліцерину.

Фібринний та некротичний наліт при глоситі видаляють ватним тампоном, змоченим протеолітичними ферментами, такими як трипсин та хімотрипсин. Якщо ж ерозії та виразки болючі, то для видалення нальоту краще використовувати аплікації. Після процедур порожнину рота необхідно обробити антисептичними розчинами, щоб запобігти вторинному інфікуванню та ускладненню глоситу. Залізоподібні та гелеподібні загоювальні засоби прискорюють процес регенерації при глоситах, таким же ефектом мають і лікарські препарати з вітаміном А. Суміш вітаміну А та олії шипшини крім прискорення регенерації клітин, знижує больовий синдром.

Яскраво виражені явища гіперкератозу при глоситах вимагають оперативного втручання. Антибактеріальні, протизапальні та протигрибкові препарати призначаються за показаннями. Імуномодулятори та загальнозміцнюючі засоби показані всім пацієнтам з імунодефіцитами. Гормональні препарати під час терапії глосситів призначають у виняткових випадках, якщо є утруднення дихання. Преднізолон та гідрокортизон у вигляді мазей призначають короткими курсами, щоб не викликати атрофії клітин язика.

При ефективній корекції основного захворювання глосити добре піддаються лікуванню. Несприятливий результат з ускладненнями у вигляді флегмон, абсцесів та онкологічних захворювань мови спостерігається за відсутності лікування глоситу та захворювань, які стали основною причиною. Профілактикою глоситів є дотримання гігієни ротової порожнини, регулярні огляди стоматологів. Виняток із раціону гострої їжі та відмова від куріння та від вживання міцних сортів алкоголю знижує ризик виникнення глоситів.