Гнейс у дітей (Молочні скоринки, Чепчик немовляти)

Гнейс у дітей – це особливий варіант себорейного дерматиту у немовлят грудного віку, прояви якого локалізуються на волосистій частині голови. Розвитку захворювання сприяє гормональний криз, великий розмір та гіперсекреція сальних залоз, надмірна активність грибків Malassezia. Гнейс характеризується щільними жовтими кірками на голові, які мають вигляд чепчика та не супроводжуються суб’єктивними симптомами. Діагностика заснована на результатах огляду дитини та збору анамнезу. Для лікування використовують лікувальну косметику з кератолітіками, емоленти для базового догляду за шкірою, за показаннями призначають протизапальні та себорегулюючі препарати.

Гнейс («колисковий чепчик») – дерматит, який вражає лише область росту волосся на голові, в окремих випадках поширюється на шкіру обличчя. За етіопатогенез він максимально схожий з класичним себорейним дерматитом, тому в практичній педіатрії розглядається як окремий випадок цього захворювання. Такий вид дитячого дерматозу зустрічається як мінімум у 70% немовлят віком від 2 тижнів до 3 місяців, у другому півріччі життя хвороба діагностується вкрай рідко. Прояви гнейсу успішно піддаються лікуванню за дотримання сучасних педіатричних протоколів.

Захворювання має складну етіологічну структуру, що виникає при поєднанні фізіологічних та патологічних несприятливих факторів. Переважна поява симптомів у перші місяці життя обумовлена ​​природними змінами діяльності сальних залоз, структурною та функціональною незрілістю шкірних покривів немовляти. У сучасній педіатрії виділяють 3 основні причини розвитку гнейсу у дітей:

• Фізіологічні особливості шкіри. У новонароджених сальні залози великі та активно функціонують, особливо на обличчі та на шкірі голови. У поєднанні з тонким і пухким роговим шаром, неміцними міжклітинними сполуками та схильністю до лущення це стає причиною утворення множинних лусочок.
• Гормональні зміни. У період новонародженості виникає гормональний криз (малий пубертат), який викликаний різким розривом зв’язку ендокринної системи матері та дитини після пологів. Спостерігається транзиторна гіперфункція залоз внутрішньої секреції, у крові збільшується кількість андрогенів та глюкокортикостероїдів.
• Гриби роду Malassezia. Це представники нормальної мікрофлори шкіри, діяльність яких залежить кількості сального секрету. При гіперсекреції залоз жирні кислоти вбудовуються в клітинні стінки збудника, тому він краще ухиляється від імунної відповіді, починає активно розмножуватися та сприяє розвитку запалення. Проте роль Malassezia у розвитку себорейного дерматиту неоднозначна.

Пусковим механізмом гнейсу у дітей вважається гіперпродукція та зміна хімічного складу шкірного сала. Крім підвищення кількості себуму, характерне збільшення вмісту тригліцеридів, зниження рівня ненасичених жирних кислот і сквалену. Внаслідок цих змін порушується структура гідроліпідної мантії шкіри, знижується її бар’єрна функція, виникає сприятливий ґрунт для активізації грибкової флори.

Патогенез гнейсу складний і включає 4 основні механізми: пряма взаємодія грибків з поверхнею шкіри, імунна відповідь організму на антигени Malassezia, розвиток неспецифічного запалення, посилена проліферація епідермісу. Патоморфологічно при себорейному дерматиті виявляють помірний гіперкератоз, вакуольну дистрофію клітин шипуватого шару, міжклітинний набряк епідермісу.

Захворювання маніфестує на 2-3 тижні життя, клінічні прояви зберігаються протягом перших 3-4 місяців життя. При гнейсі на шкірі голови виникають щільні жовті або жовто-коричневі лусочки. Їхня кількість варіює від одиничних елементів до товстих кірок, які покривають всю поверхню, формуючи своєрідний «чепчик новонародженого». Зовнішні прояви найбільш виражені у лобовій та тім’яній зоні.

Незважаючи на яскраві клінічні симптоми, гнейс не спричиняє значного дискомфорту у дитини. Шкірні лусочки не супроводжуються болями та свербінням, тому загальний стан та апетит новонародженого залишається задовільним. Для дитячого дерматиту нехарактерне випадання або обламування волосся, що відрізняє його від класичних мікозів шкіри голови, спричинених паразитичними грибками.

При тотальному ураженні голови можливе поширення процесу на завушну ділянку, лоб та інші ділянки обличчя. У важких випадках гнейсу на шкірі формуються нашарування щільних жирних кірок із незначними ознаками запалення. Такий варіант захворювання викликає помірну свербіж і занепокоєння. Також можливе поєднання гнейсу з себорейним дерматитом тулуба (ураження шийних, пахвових, пахових складок).

Зрідка спостерігається затяжний перебіг гнейсу у дітей. У такій ситуації після однорічного віку клінічні прояви не зникають, а трансформуються у легку форму десквамативного дерматиту шкіри голови. Хвороба проявляється щільними сухими лусочками, які розташовані лише у тім’яній ділянці. Вони виникають внаслідок підвищеної сухості шкірного покриву, не супроводжуються надмірною секрецією сальних залоз.

До ускладнених варіантів гнейсу у дітей відносять поєднання ознак себорейного та атопічного дерматиту. Крім характерного «чепчика» з жовтих гірок на голові, у пацієнта виникають почервоніння та висипання на щоках, розгинальних поверхнях кінцівок та на тулубі. Вони супроводжуються сильним свербінням та ознаками місцевого запалення, доставляють виражений дискомфорт дитині, порушують апетит та сон.

При появі жирних лусочок і кірки на голові необхідно показати немовля лікареві-педіатру. Захворювання не становить серйозної загрози здоров’ю, але його потрібно своєчасно діагностувати та лікувати, щоб скоротити період висипань, запобігти розвитку ускладнень. У типових випадках постановка діагнозу гнейсу у дітей не становить складнощів і заснована на наступних методах:

• Збір анамнезу. Лікарю необхідна інформація про час появи перших ознак захворювання, характер вигодовування дитини, особливості перебігу пологів та раннього неонатального періоду. Також педіатру потрібно знати особливості поведінки немовляти, наявність ознак сверблячки та занепокоєння.
• Фізикальний огляд. Під час обстеження оцінюють основні симптоми: молочні кірки на шкірі голови, почервоніння та лущення по лінії росту волосся, наявність або відсутність ураження шкірних складок. Потім визначають гармонійність фізичного розвитку, відповідність антропометричних показників центильным таблицям.
• Додаткові дослідження. При гнейсі для встановлення діагнозу досить патогномонічних клінічних проявів, тому лабораторні та інструментальні методи не показані. Дерматоскопія, мікроскопія лусочок та інші спеціальні дослідження призначаються при атиповому перебігу хвороби, необхідності виключити інші види дерматозів.

Диференційна діагностика

За відсутності характерного «чепчика новонародженого» слід диференціювати гнейс в дітей віком іншими варіантами дитячих дерматозів, передусім з атопическим дерматитом. Для захворювання алергічної природи характерно пізніше початок (в 2-3 місяці), виражений свербіж, обтяжений сімейний анамнез. Також необхідно виключити дерматофітію, гістіоцитоз із клітин Лангерганса.

Терапія неускладненої форми захворювання проводиться за допомогою лікувальної дитячої косметики. Батькам не рекомендують вичісувати скоринки механічним способом, оскільки це травмує шкіру, ушкоджує волосяні цибулини, підвищує ймовірність вторинного інфікування. Правильний догляд за шкірою голови при себорейному дерматиті включає:

• Кератолітики. Для розпушення та нетравматичного видалення скоринок застосовуються шампуні з саліциловою кислотою, маслами та іншими пом’якшувальними компонентами. Вони не містять мила та не пересушують ніжну дитячу шкіру, допомагають видаляти прояви гнейсу без вичісування.
• Масляні компреси. Персикова, мигдальна та інші види косметичних масел призначають для розм’якшення гнейсу. Компреси наносять до миття голови, після чого використовують спеціальні шампуні з кератолітіками для посилення ефекту. Такий варіант підходить для дітей, не схильних до алергічних проявів, оскільки олії здатні викликати небажані реакції.
• Емоленти. Після видалення скоринок необхідно пом’якшити та зволожити шкіру, нормалізувати її захисний бар’єр, знизити ризик рецидивів хвороби. З цим завданням справляються емоленти, які містять комплекс жирних кислот та інші корисні для дитячої шкіри компоненти.

При ускладненій формі гнейсу у дітей показано фармакотерапію. Для ліквідації запального процесу використовують засоби із слабкими топічними кортикостероїдами (з 4 місяців життя) комбіновані препарати з додаванням антибіотиків для попередження вторинної інфекції. Виражена сверблячка вимагає застосування антигістамінних засобів у вікових дозах. Щоб контролювати роботу сальних залоз та зменшити запалення, призначають лікувальні засоби з цинком.

Прояви гнейсу у дітей безслідно зникають через кілька місяців при використанні лікувальної косметики та дотриманні всіх рекомендацій педіатра. Прогноз захворювання сприятливий: зростання волосся на голові не порушується, віддалених наслідків для здоров’я не спостерігається. Профілактика полягає у правильному догляді за шкірою новонародженого, застосуванні спеціальної дитячої косметики для голови та тіла.