Гнійний артрит

Гнійний артрит – Це запалення всіх структур суглоба, що викликається гнійною мікрофлорою. Захворювання проявляється набряком, різкими болями, порушенням функції, місцевим підвищенням температури, а також вираженими симптомами загальної інтоксикації: загальною гіпертермією, слабкістю, розбитістю, головним болем. Діагноз встановлюється на підставі результатів фізикального обстеження та даних інструментальних досліджень (дослідження пунктату, рентгенографія, МРТ, КТ). Лікування хірургічне – розтин та дренування суглоба на фоні антибіотикотерапії.

Гнійний артрит – запальний процес у порожнині суглоба, що викликається гнійними мікробними агентами. Є важким захворюванням, здатним викликати серйозні віддалені місцеві наслідки (артроз, контрактура) і спричиняє поширення інфекції з розвитком ускладнень, небезпечних для здоров’я та життя пацієнта (флегмона, абсцес, остеомієліт, сепсис). Лікуванням гнійних артритів нетравматичної природи займаються гнійні хірурги. Лікування артритів, які є наслідком травми (відкритих переломів, ран, що проникають) здійснюють травматологи.

Контактне поширення мікробів може спостерігатися при непроникній рані в ділянці суглоба, гнійничковому процесі, інфікованих саднах, абсцесі, флегмоні навколишніх тканин та остеомієліті кістки, що бере участь в утворенні суглоба. Лімфогенне та гематогенне поширення інфекції можливе при сепсисі, остеомієліті, карбункулах, абсцесах або флегмонах будь-якої локалізації, у тому числі розташованих на значному віддаленні від ураженого суглоба. Крім того, гнійне запалення суглоба може стати ускладненням ряду інфекційних захворювань, що супроводжуються бактеріємією: бешихи, гонореї, пневмонії, черевного тифу і т. д. Вторинні гнійні артрити спостерігаються частіше первинних.

Зазвичай збудниками гнійного артриту є стрептококи або стафілококи. Рідше причиною розвитку запального процесу стають гонококи, кишкова паличка, клебсієли, протей, пневмококи, сальмонели, мікобактерії та інші мікроорганізми. Сприятливими факторами, що збільшують ймовірність розвитку гнійного артриту, є рясне забруднення ран і відкритих переломів, а також зниження загальної опірності внаслідок імунних порушень, тяжких соматичних захворювань, виснаження, важкої комбінованої травми і т.д.

Гнійний артрит може розвинутися в будь-якому суглобі, але частіше страждають великі суглоби кінцівок: колінні, ліктьові, тазостегнові та плечові. Особливості анатомічної будови суглобів (наявність ізольованої замкнутої порожнини) сприяють скупченню гною та поширенню гнійного процесу на всі структури суглоба, включаючи капсулу, синовіальну оболонку, хрящі та суглобові кінці кісток. Разом з тим, численні зв’язки суглобової сумки з кровоносною та лімфатичною системою створюють сприятливі умови для дисемінації збудника через кров та лімфу з можливим розвитком сепсису або формуванням гнійних вогнищ у віддалених сегментах.

У гнійній хірургії та травматології-ортопедії виділяють два види гнійних артритів: первинні та вторинні. Первинні виникають при проникненні збудника безпосередньо в порожнину суглоба і можуть розвиватися при проникаючих пораненнях, відкритих переломах, вивихах і переломовивихах, а також є наслідком занесення інфекції при пункції суглоба або при проведенні оперативного втручання. Вторинні артрити розвиваються внаслідок занесення інфекції через навколишні тканини, кров чи лімфу.

Хвороба починається гостро. Уражений суглоб набрякає, стає гарячим. Шкіра над ним червоніє. У суглобі виникають інтенсивні болі, що через деякий час набувають пульсуючого або стріляючого характеру і позбавляють хворого сну. Пальпація та рухи різко болючі. Спостерігається виражене порушення функції, зумовлене больовим синдромом. Протягом кількох днів розвивається реактивний набряк м’яких тканин нижче та вище ураженого суглоба. При цьому набряклість більше виражена в сегменті, що нижче, що обумовлено здавленням лімфатичних судин.

Місцеві ознаки артриту поєднуються з яскраво вираженими симптомами загальної інтоксикації. Температура піднімається до фебрильних цифр, часто спостерігається гектична лихоманка з вираженими ознобами. Пацієнта турбує сильна слабкість та розбитість. Можливі головний біль, нудота, у важких випадках – порушення свідомості. Пульс прискорений, причому його частота часто відповідає температурі тіла.

При зовнішньому огляді кінцівка набрякла, перебуває у вимушеному положенні. Особливо виражений набряк виявляється у ділянці суглоба, там само спостерігається місцева гіперемія. Нижче шкіра часто набуває синюшного або синюшно-червоного відтінку. Пальпація суглоба різко болісна, можлива флюктуація. Пасивні та активні рухи обмежені через біль. При опитуванні зазвичай вдається встановити наявність інфекційного захворювання, гнійного процесу або травми протягом 2-3 тижнів, що передують початку хвороби.

Діагноз гнійний артрит виставляється на підставі характерного анамнезу, клінічних проявів, аналізів крові, що підтверджують наявність гострого запалення (збільшення ШОЕ, лейкоцитоз зі зсувом формули вліво), пункції суглоба з подальшим дослідженням синовіальної рідини, а також інструментальних досліджень.

Рідина, отриману при пункції, направляють на дослідження мазка за Грамом, на посів та визначення кількості лейкоцитів. Виявлення мікробів у мазку, позитивний результат посіву, а також наявність лейкоцитів у кількості близько 50 тис. на 1 мл у поєднанні з переважанням сегментоядерних нейтрофілів (навіть за негативного посіву) є підтвердженням гнійного артриту. При цьому слід враховувати, що число лейкоцитів у пунктаті може значно змінюватись, і їхня мала кількість не повинна бути підставою для виключення гнійного артриту.

Всім хворим із підозрою на гнійний артрит призначається рентгенографія. На рентгенограмах може виявлятися набряклість м’яких тканин, розширення або звуження суглобової щілини (як рівномірне, так і нерівномірне), ерозивні зміни в субхондральній частині кістки та періартикулярний остеопороз. У початкових стадіях хвороби рентгенографічна картина може відповідати нормі, тому відсутність змін на рентгенограмі також не є основою виключення гнійного процесу в суглобі. Поряд із традиційною рентгенографією, застосовуються сучасні неінвазивні методи, що дозволяють оцінити стан м’яких тканин: МРТ суглоба та УЗД суглоба. За наявності в анамнезі інфекційних захворювань показано консультацію терапевта, інфекціоніста, пульмонолога або гастроентеролога.

Пацієнти підлягають негайній госпіталізації. Призначається антибіотикотерапія. На ранніх стадіях (при синовіті з відсутністю гною) лікування консервативне. Накладається гіпс, проводять пункції суглоба з наступним введенням антибіотиків. При емпіємі (гної в суглобі) та вираженій інтоксикації показана негайна артротомія з подальшим дренуванням суглоба. При великих гнійних ранах і відкритих переломах проводиться вторинна хірургічна обробка з розсіченням країв рани, видаленням чужорідних тіл і кісткових відламків, що вільно лежать, висіченням нежиттєздатних тканин, широкою артротомією і розкриттям гнійних затіків. При розвитку сепсису необхідне об’ємніше хірургічне втручання – резекція суглоба.

У результаті часто спостерігаються обмеження рухів, артрози. Профілактичними заходами щодо запобігання гнійному процесу в суглобі є ранні операції при остеомієліті, що локалізується поблизу суглобів, своєчасне розтин флегмон та абсцесів, адекватне лікування інфекційних захворювань, а також правильна організація обробки випадкових ран та відкритих переломів. Перша допомога при відкритих травмах суглобів має бути надана у ранні терміни. На долікарському етапі необхідно провести туалет рани (акуратно змити бруд зі шкіри, змастити краї рани йодом і накласти асептичну пов’язку), виконати іммобілізацію і якнайшвидше доставити пацієнта до спеціалізованого меду. установа.