У тридцять років думаєш, що у двадцять років був поганий, у сорок років думаєш, що у тридцять років був наївний, інформує sutura.org.ua

«Життя? це біль, так. У дерева все болити. Але все-таки життя – це більше бажання. Життя – це дефіцит. Достаток – це смерть. Як тільки ви бачите згаслий погляд і відсутність будь-яких бажань, то все життя закінчене. Потрібно пестити свої бажання, поки вони в тобі є, і все буде. І творчість, і все інше. Голодування продовжує життя. Ситість ближче до смерті.

Дефіцит породжує дивовижне відчуття задоволення. Коли я голодую чи тримаю дієту, виникає зовсім інше ставлення до їжі та куска хліба. Дефіцит дуже важливий у всьому. У свободі, а то дефіцит потрібен, навіть потрібний.

Як тільки людина має всю свободу на світі, він стає твариною.

Не можна не думати про смерть, більше того, з віком її присутність потрібна. Чим далі живеш, тим цікавіше розуміння того, що в тобі звичайного. Звичайно твоя виявлена ​​та непроявлена ​​сутність. Ми ж не знаємо, наскільки ми вмираємо. Я думаю, що там, за межею, є щось, що залишається назавжди. Скажу так, гедонізм зникає, коли розумієш, що буде життя, з її насущним хлібом та співучими птахами, але без тебе. Звісно, ​​це лякає. Але поки ти оженеш від себе, ти живий.

Права людини? це химера та помилкові рухи європейської цивілізації. Це величезна диктатура брехні. Права людини ніде не дотримуються.

Усі великі цивілізації будуються на обов’язках, права людини не можна ставити над її обов’язками.

Ті, хто не виконує обов’язки, не можуть мати права. Подивитись на китайську цивілізацію, на християнську цивілізацію, там насамперед обов’язки. Коли людина набуває всіх прав, вона, грубо кажучи, втрачає людський вигляд. Що таке обов’язок? Це культура! На мій погляд, ліберальна європейська думка веде до прірви. Це шлях у пекло. Я в цьому сенсі мракобіс і ватник.

Чому зараз таке гучне кіно? Бо всі жують. Голлівуд знімає кіно для жування. Я знімаю кіно для читачів. Закон ринку, коли піт визначає позицію, веде до знищення культури. Тому що піт завжди нижчий, ніж має бути. Масовість згубна. Людині властива індивідуальність. Недарма в Біблії сказано, що дорога нагору важка і вузька. Тому так трапляється в мистецтві, що ринок стає дедалі більш масовим.

Людині легше жити, не роблячи зусиль, а без зусиль немає зростання. Я часто говорю своєму синові, що люди, які читають книжки, будуть керувати тими, хто їх не читає.

Я часто думаю, чому, якщо високий ВВП, то країна успішна, а низький ВВП – синонім катастрофи? Це ж велика ілюзія, чи може бути високий ВВП і нещасні люди. Норвегія, країна з успішною економікою та високим рівнем самогубств. Економіка вимірюється цифрами, але не вимірюється щастям людей. Ринкова вартість та людська цінність, це різні речі.

Усі ми змінюємося, не змінюються тільки ідіоти. З віком виникають інші ілюзії. Чому ілюзія? Тому що кожні десять років ми говоримо: о, який я був дурень. У тридцять років думаєш, що у двадцять років був поганий, у сорок років думаєш, що у тридцять років був наївний. Те саме і у вісімдесят років: думаєш, ой, я у сімдесят молодим чоловіком був.

Потрібен акторові розум? Тут усе складно. Великі актриси мають колосальну мудрість. Візьміть Інну Чурикову, Джульєтту Мазіну, Анну Маньяні, вони всі великі актриси. Але мудрість у них феноменальна. Великий актор може бути і неосвіченим, наївним. Актор може бути дуже поганим людиною, але великим актором. А може бути дуже розумним людиною, але поганим актором. Тут єдиної формули немає. Кеша Смоктуновський, він не був інтелектуальним людиною, але був геніальним актором. Є актори нарциси, у них присутній певний нарцисизм, який видає їхню акторську сутність і показує низький ай-кью.

Взагалі для мужика протиприродне бажання подобатися. Це суто жіночий початок.

Бажання подобатися притаманне не лише акторам, а й взагалі творчим людям. Письменникам, наприклад. Все дуже індивідуально. Я думаю, що Бунін любив подобатися, а Антон Павлович Чехов терпіти цього не міг. Заздрю ​​людям, які можуть змусити інших плакати без власних сліз. Для мене у цьому плані феноменальний Константин Симонов. В Інтернеті є відео, як Симонов читає «Чекай мене», це шедевр чоловічого таланту.

Художник не може бути некультурним, сьогодні це серйозна проблема. Усі серйозні художники добре знали світову культуру. Знали традиції, а традиції, це ж людська мудрість. А ось новаторство, це вже порушення традицій. Перш ніж щось порушувати, треба знати. Блокбастер, це ті, що цікаво дивитись. Дуже цікаво дивитися. Але коли кіно закінчується, його швидко забувають. А коли кіно, твір мистецтва, то після фільму не хочеться розмовляти, а хочеться помовчати.

Знаєте, що найдорожче для режисера, мовчання глядачів після фільму. Це показник прикмети до того, що словами не можна висловити. А ви кажете свобода. Праворуч не у свободі, а в таланті».