Гонорейний артрит

Гонорейний артрит – специфічне запальне ураження суглобів, що розвивається при дисемінованій формі гонореї. Гонорейний артрит супроводжується ознобом та лихоманкою; набряком, гіперемією та висипаннями в ділянці уражених суглобів, обмеженістю рухів, артралгіями. Діагноз гонорейного артриту ґрунтується на даних анамнезу, рентгенографії суглобів, серологічного та мікробіологічного досліджень. У гострому періоді гонорейного артриту призначається спокій та іммобілізація суглоба, антибіотикотерапія, прийом НПЗЗ, анальгетиків, глюкокортикостероїдів; у відновлювальному періоді – масаж, фізіопроцедури, ЛФК.

Гонорейний артрит – бактеріальний артрит, що виникає як ускладнення гострої або хронічної гонококової інфекції сечостатевого тракту. У ревматології гонорейний артрит належить до групи специфічних інфекційних артритів. Гонорейний артрит розвивається у 2-3% хворих на гонорею і зазвичай має місце у сексуально активних людей молодого віку (15-40 років). Суглобовий синдром найчастіше вражає осіб жіночої статі, може зустрічатися у маленьких дівчаток. У жінок тяжкий перебіг гонорейного артриту обумовлений часто безсимптомними формами первинної урогенітальної інфекції та її пізньої діагностики. У чоловіків внаслідок швидкого лікування уретриту гонорейний артрит трапляється рідко.

Перебіг гонорейного артриту буває гострим та хронічним. За патогенезу переважає інфекційно-метастатична форма, рідше зустрічається токсико-алергічна форма захворювання, можливе їх поєднання. Найчастіше (85%) гонорейний артрит є олігоартритом, іноді моноартритом; при цьому можуть уражатися колінні, гомілковостопні, ліктьові суглоби, дрібні суглоби кистей та стоп. При метастатичній формі гонорейного артриту зазвичай уражається один суглоб, при токсико-алергічній – кілька. За характером запального процесу розрізняють серозний синовіт без зацікавленості періартікулярних тканин; серозно-фібринозний синовіт, гнійний синовіт з періартикулярним набряком; флегмонозний артрит з переважним запаленням періартикулярних тканин. Зазвичай запальний процес поширюється і сухожильно-зв’язувальний апарат, і суглобові сумки.

Гонорейний артрит є проявом дисемінованої форми сечостатевої інфекції – гонореї. Збудником гонорейного артриту є грамнегативний диплокок (гонокок) – Neisseria gonorrhoeae. Шлях зараження гонореєю у дорослих – статевий; у дітей – контактно-побутовий, вертикальний (інтранатальний, дуже рідко – трансплацентарний). Вхідними воротами гонорейної інфекції у дітей є слизові оболонки урогенітального тракту та кон’юнктиву.

З первинного (звичайно урогенітального) вогнища гонококи можуть проникати у кров і, поширюючись гематогенним шляхом інші органи, викликати генералізацію інфекції. Це може відбуватися в будь-який період гонорейного процесу і призводити до ураження суглобів (гонорейний артрит), мозкових оболонок (гонорейний менінгіт), очей (гонорейний блефарит). Провокуючими факторами розвитку гонорейного артриту у жінок є менструація та вагітність.

Гонорейний артрит зазвичай розвивається протягом першого місяця гострої гонококової інфекції або через кілька місяців/років, при загостренні хронічних латентних форм гонореї. Справжній гонорейний артрит проявляється симптомами септичного суглобового процесу з вираженим гострим початком. Характеризується ознобом, гектичною лихоманкою, розвитком сильного набряку та гіперемії в області одного або 2-3 суглобів, досить інтенсивними, різкими артралгіями. Для ураження суглобів властива статева диференціювання: у жінок запалення частіше охоплює ліктьовий та променево-зап’ястковий суглоби, у чоловіків – колінний, гомілковостопний та плюснефалангові зчленування.

Відзначаються болючі точки в місцях прикріплення суглобових сумок і сухожиль до кісток. Інтенсивна болючість при активних і дещо менша – при пасивних рухах суглобів пов’язана з ураженням сухожильно-зв’язкового апарату. При гонорейному артриті швидко розвивається атрофія м’язів довкола суглобів, остеопороз. Рухи у уражених суглобах стають обмеженими, змінюється конфігурація; через розростання фіброзної тканини розвивається тугорухливість. У половині випадків гонорейного артриту на шкірі біля уражених суглобів, а також на спині та дистальних відділах кінцівок утворюються папульозні (вузлики), пустульозні (гнійнички) і бульозні (бульбашки) висипання.

Для більшості випадків гонорейного артриту характерно формування «плоської гонорейної стопи», що є поєднанням ахіллобурситу, підп’яткового бурситу, «п’яткових шпор» і вторинного плоскостопості. Гонорейний артрит має тривалий перебіг (до кількох місяців та років) з періодичними ремісіями та загостреннями. Хронічна форма гонорейного артриту за клінічною картиною нагадує ревматоїдний артрит або хворобу Бехтерєва.

Гонорейний артрит у новонароджених виникає як прояв гонококового сепсису, має особливо тяжкий перебіг із множинним ураженням суглобів та інтенсивним запальним процесом. Ускладненнями гонорейного артриту можуть стати анкілози та контрактури, руйнування суглобів, розплавлення хряща, ерозії суглобових кінців кісток, остеомієліт, флегмона.

Діагностика гонорейного артриту проводиться на підставі даних анамнезу, результатів лабораторних та інструментальних досліджень за участю фахівців ревматологів та дерматовенерологів. Гонорейний артрит необхідно диференціювати з інших інфекційних артритів, артритів при колагенозах.

Загальний аналіз крові при гонорейному артриті показує характерне для запального процесу збільшення числа лейкоцитів, ШОЕ; біохімічний аналіз крові – збільшення рівня сіалових кислот, фібрину. Основним доказом гонорейної природи артриту є виявлення гонококу при мікроскопії мазків, ПЛР та бактеріологічному дослідженні синовіальної рідини, крові, виділень із сечостатевих органів (уретри, шийки матки), прямої кишки, глотки, очей.

Серологічна реакція Борде-Жангу є допоміжним діагностичним дослідженням при неясних формах суглобової патології, наприклад, у жінок із хронічним запаленням сечостатевих органів. Рентгенографія суглобів на ранніх стадіях гонорейного артриту виявляє різко виражений епіфізарний остеопороз; у хронічній стадії – явні ознаки деструкції хряща та кісткової речовини, звуження суглобової щілини, деформацію суглобів.

Терапія гонорейного артриту проводиться у стаціонарі; вона спрямована на усунення інфекційно-запального процесу в сечостатевих органах та суглобах. У гострий період гонорейного артриту показаний спокій, надання ураженої кінцівки максимально зручного положення за допомогою валиків та подушок, іммобілізація суглобів, місцеве сухе тепло. Для елімінації збудника призначається антибіотикотерапія, що включає переважно препарати пеніцилінового ряду, цефалоспорини, іноді макроліди.

При сильному больовому синдромі рекомендується прийом НПЗЗ, анальгетиків, можливе проведення транскраніальної електроанальгезії. При розвитку супутньої алергічної реакції використовуються глюкокортикостероїди. При вираженому ексудативному процесі проводиться пункція суглоба з аспірацією вмісту та введенням у його порожнину антибіотиків. При необхідності декомпресії, особливо через ризик вивиху в тазостегновому суглобі, виконується артротомія та дренування суглоба.

У міру стихання гострих явищ показані фізіопроцедури (УВЧ-терапія, електрофорез, ДМВ-терапія, парафінолікування, світлолікування, діатермія), ЛФК, масаж. Для закріплення результатів лікування гонорейного артриту рекомендується бальнеотерапія: грязелікування, радонові та сірководневі лікувальні ванни. З метою запобігання рецидивам захворювання хворі, які перенесли гонорейний артрит, потребують повторних курсів терапії.

У більшості хворих на гонорейний артрит при своєчасному лікуванні прогноз сприятливий. Профілактика гонорейного артриту полягає у попередженні зараження гонореєю, її ранній діагностиці та адекватній терапії.