Гострий пульпіт

Гострий пульпіт – гостра запальна судинно-тканинна реакція пульпи зуба на ушкоджуючу дію інфекційних та інших подразників. Для гострого пульпіту характерні мимовільні короткочасні або тривалі напади зубного болю, що посилюється при температурних змінах і вночі. Гострий пульпіт діагностується за даними анамнезу, суб’єктивних скарг, інструментального огляду ротової порожнини, електроодонтодіагностики, рентгенографії зуба. Гострий пульпіт лікується консервативно-біологічним методом та оперативно – за допомогою ампутації або екстирпації пульпи зуба.

Гострий пульпіт – запальний процес, що зачіпає анатомічні структури пульпової камери коронки та каналів кореня зуба. Тканина пульпи, що містить велику кількість нервових закінчень, кровоносних та лімфатичних судин, є серйозним протиінфекційним бар’єром та на дію агресивних факторів відповідає запальною реакцією з розвитком гострого пульпіту. За частотою поширення в терапевтичній стоматології пульпіт посідає друге місце після карієсу. Захворюваності на гострий пульпіт однаково схильні і чоловіки, і жінки. У дітей через особливості будови зубощелепної системи гостра форма пульпіту зустрічається набагато рідше за хронічну.

Етіологічними факторами гострого пульпіту виступають різні типи подразників, серед яких провідна роль належить інфекції, що проникає в тканини пульпи з каріозної порожнини зуба (низхідний шлях), з вогнищ верхівкового періодонтиту, пародонтиту, гаймориту, остеомієліту (висхідний шлях) , сепсисі (гематогенний та лімфогенний шлях)

Гострий пульпіт – часте ускладнення середнього та глибокого карієсу, збудниками якого є асоціації стрептококів (гемолітичного та негемолітичного), стафілококів (золотистого), грампозитивних паличок, фузобактерій, актиноміцетів та дріжджоподібних грибів. Вірулентні мікроорганізми та їх токсини потрапляють із каріозної порожнини в пульпову камеру через дентинні канальці або розм’якшений дентин. Протікаючи зазвичай у закритій порожнині зуба, гострий пульпіт призводить до порушень у системі мікроциркуляції (венозного застою, дрібних крововиливів, тромбоутворення), гіпоксії, дисметаболізму, дистрофічних змін нервових волокон і всіх структурних елементів пульпи.

До гострого пульпіту можуть призводити гостра травма зуба – підвивих та повний вивих зуба, тріщини, скола коронки, перелом зуба в кореневій або коронковій частині. Гострий пульпіт може бути наслідком поранення пульпи стоматологічним інструментарієм, порушення правил препарування зубів (вібрація, високі швидкості, відсутність водяного охолодження), утворення дентиклів та петрифікатів у зубній порожнині.

У розвитку гострого пульпіту певну роль відіграє токсична дія хімічних речовин, що використовуються в стоматології (спирту, ефіру, фенолу, пломбувальних та прокладних матеріалів, цементів, компонентів бондингових систем та протравок).

Класифікація гострого пульпіту

За клініко-морфологічними ознаками розрізняють: осередковий (серозний та гнійний) та дифузний (гнійний та некротичний) гострий пульпіт. Залежно від етіології пульпіти поділяють на інфекційні (бактеріальні) та асептичні (травматичні, хімічні та ін.). По локалізації виділяють коронковий, кореневий та тотальний пульпіт; по результату – оборотний (з регенерацією пульпи) і необоротний.

У розвитку гострих форм пульпіту першорядне значення має ексудативна стадія з наростанням набряку, появою серозного ексудату, що часто трансформується в серозно-гнійний або гнійний. При осередковому гнійному пульпіті гостре запалення має обмежений характер (пульпарний абсцес), при дифузному – ексудат заповнює коронкову та кореневу пульпу з розвитком флегмони.

Для гострого пульпіту характерна нападоподібна, спонтанно виникає зубний біль, обумовлена ​​порушенням відтоку запального ексудату, що скупчився, і його тиском на нервові закінчення пульпи. Гострий серозний осередковий пульпіт супроводжується короткочасними (по 10–20 хв.), чітко локалізованими больовими нападами, тривалими (до кількох годин) світлими проміжками. Біль ниючий, посилюється від зміни температури, частіше від холодної води та їжі, і не проходить після усунення причини. Протягом ночі біль має інтенсивніший характер. Гострий серозний пульпіт досить швидко (через 1-2 доби) переходить у дифузний, при якому больовий синдром стає інтенсивнішим і тривалішим з поступовим укороченням світлих безболісних проміжків.

Пульсуючий зубний біль може іррадіювати в різні зони: по ходу гілок трійчастого нерва, скроню, брову, вухо, потилицю; посилюватись при знаходженні в горизонтальному положенні. Реакція зуба на температурні подразники болюча та тривала. Зменшення характерного інтенсивного болю на пізніх стадіях гострого дифузного гнійного пульпіту пов’язане із деструкцією нервових волокон. Тривалість перебігу гострого пульпіту становить від 2 до 14 діб.

Діагноз гострого пульпіту ставиться стоматологом, виходячи з даних анамнезу, інструментального огляду ротової порожнини, електроодонтодіагностики (ЕОД) пульпи зуба, рентгенографії (радіовізіографічного дослідження).

При гострому серозному пульпіті виявляється глибока каріозна порожнина та болючість області дна при зондуванні; перкусія зуба безболісна. При гнійній формі гострого пульпіту зондування може бути безболісним, а перкусія зуба викликати біль. ЕОД фіксує поступове зниження значення електрозбудливості; реодентографія та лазерна допплерівська флоуметрія (ЛДФ) – зміна кровопостачання пульпи зуба. Гострий пульпіт можуть підтвердити дані термічного тесту рентгенографії зуба.

Додатково проводяться лабораторні дослідження: аналізи крові (клінічний та біохімічний, імунологічний); визначення рівня імуноглобулінів у ротовій рідині. Гострий пульпіт необхідно диференціювати від глибокого карієсу, гострого періодонтиту, альвеоліту, папілліту, невриту трійчастого нерва, гострого гаймориту. При утрудненні верифікації гострого пульпіту показано консультації невролога, хірурга, отоларинголога.

Лікування гострого пульпіту спрямоване на усунення запалення пульпи і по можливості – відновлення її нормального функціонування. Для зняття болючого синдрому призначаються анальгетики. При асептичному гострому серозному пульпіті в осіб молодого віку можливе збереження тканини пульпи із застосуванням консервативного (біологічного) методу. Після механічної та медикаментозної обробки каріозної порожнини із застосуванням неподразнюючих антисептиків, антибіотиків, протеолітичних ферментів на її дно накладається лікувальна протизапальна та регенеруюча паста з постановкою тимчасової пломби на 5-6 днів, а в подальшому – остаточним пломбуванням зуба. У ряді випадків можливе використання фізіопроцедур – лазеротерапії, флюктуоризації, апекс-форезу.

Гострий серозно-гнійний і гнійний пульпіт призводять до незворотних змін і втрати функціональної здатності пульпи, що вимагає її видалення: часткового (ампутації) або повного (екстирпації), яке виконується під місцевою провідниковою або інфільтраційною анестезією (вітальне) або після застосування девіталізуючих засобів ( ).

Вітальна ампутація (пульпотомія) спрямована на збереження життєздатності кореневої пульпи та показана при гострому осередковому пульпіті багатокореневих зубів та випадковому оголенні пульпи. Проводиться розтин порожнини зуба з видаленням коронкової та гирлової пульпи, накладенням на куксу дентиностимулюючої пасти та герметизацією пульпарної камери. Вітальна екстирпація (пульпектомія) полягає у ретельній медикаментозній та інструментальній обробці кореневих каналів з повним видаленням некротизованої пульпи та відновлення зуба пломбою.

Девітальна екстирпація пульпи проводиться при гострому дифузному пульпіті з попереднім накладенням на розкриту пульпу девіталізуючої пасти, що містить миш’яковисті або інші сполуки (в однокореневих зубах на 24 год, багатокореневих – на 48 год) і постановкою тимчасової пломби. Повне видалення пульпи, обробка кореневих каналів з їх пломбуванням та накладанням постійної пломби проводиться при наступному відвідуванні. Результати ендодонтичного лікування контролюються рентгенологічно.

Прогноз та профілактика гострого пульпіту

Результат гострого пульпіту залежить від характеру та поширеності запального процесу у пульпі. Це може бути регенерація пульпи – при асептичному серозному пульпіті або некроз пульпи з розвитком одонтогенної інфекції, або перехід у хронічну форму – при гнійному дифузному запаленні. При лікуванні гострого пульпіту прогноз, як правило, сприятливий.

Профілактика гострого пульпіту полягає у своєчасному виявленні та лікуванні каріозних вогнищ у молочних та постійних зубах, дотримання правил препарування зубів.