Гранулюючий періодонтит

Гранулюючий періодонтит – хронічне запалення в періодонті, що протікає з утворенням грануляційної тканини. Клініка гранулюючого періодонтиту характеризується хворобливістю при надкушуванні, жуванні, термічній дії; рухливістю ураженого зуба, гіперемією та набряком ясен, утворенням нориць з гнійними виділеннями. Гранулюючий періодонтит діагностується за допомогою клінічного обстеження (огляду, зондування, перкусії, пальпації), рентгенографії зуба, електроодонтодіагностики. Лікування гранулюючого періодонтиту може бути терапевтичним (ендодонтичним) або хірургічним (гемісекція, ампутація або резекція верхівки кореня зуба, видалення зуба).

Гранулюючий періодонтит – форма хронічного періодонтиту, що характеризується розростанням грануляційної тканини в області верхівки кореня зуба та резорбцією кісткової тканини. У структурі захворюваності в терапевтичній стоматології періодонтит посідає 3 місце після карієсу і пульпіту. Хронічний періодонтит (фіброзний, гранулюючий та гранулематозний) розглядається як ускладнений карієс; при цьому його деструктивні форми (гранулюючий та гранулематозний періодонтит) є основними причинами видалення зубів. За даними звернень до стоматологів, на фіброзний періодонтит припадає 41% випадків; гранулематозний – 25%, а найбільш агресивний гранулюючий періодонтит – 34%.

Основною причиною, що призводить до гранулюючого періодонтиту, служить інфекція, що проникає в періодонт через верхівковий отвір кореневого каналу внаслідок ускладненого перебігу глибокого карієсу та пульпіту. У ряді випадків хронічний гранулюючий періодонтит може бути результатом гострого апікального періодонтиту, травми зуба (вивиху, забиття, перелому кореня, завищення прикусу пломбою або неправильно підібраною штучною коронкою, травматичного ендодонтичного лікування). Розвиток гранулирующего періодонтиту може бути пов’язане з використанням або передозуванням при лікуванні зубних каналів агресивних лікарських препаратів (миш’яковистої або резорцин-формалінової пасти та ін.).

До факторів, що привертають до виникнення гранулюючого періодонтиту, відносяться незадовільна гігієна порожнини рота, скупчення зубного нальоту, неправильний прикус, хронічна патологія внутрішніх органів, цукровий діабет та ін.

Серед видового складу патогенної мікрофлори, що викликає запалення верхівкового періодонту, переважають стрептококи, стафілококи, дріжджоподібні грибки, актиноміцети, аеробна та анаеробна поліінфекція.

При гранулюючому періодонтиті на тлі хронічної запальної інфільтрації в навколоверхівковій ділянці розростається грануляційна тканина з ділянками звапніння (дентиклями та петрифікатами). Цей процес супроводжується загибеллю одонтобластів, резорбцією кісткових стінок альвеоли, руйнуванням окістя та компактної речовини кістки. Одночасно відбувається лакунарне розсмоктування цементу кореня та дентину, який заміщується остеодентином. У разі поширення запалення та грануляцій на м’які тканини можуть формуватися навколощелепні абсцеси, ясенові нориці, через які відокремлюється гнійний вміст; одонтогенні гранульоми (підслизові, підкісткові, підшкірні). При попаданні мікроорганізмів та продуктів їхньої життєдіяльності з вогнища одонтогенної інфекції в кров розвивається сенсибілізація організму, виникають вторинні ураження внутрішніх органів (гломерулонефрит, кардити, артрити та ін.).

Перебіг хронічного гранулюючого періодонтиту динамічний, з періодами загострень та нетривалих ремісій.

Загострення гранулирующего періодонтиту характеризується періодичними больовими відчуттями у сфері ураженого зуба. Зубний біль виникає нападоподібно, посилюється при механічному (надкушуванні, жуванні) або термічному впливі. При огляді визначається локальна припухлість, гіперемія та пастозність ясен, незначна рухливість зуба; у проекції кореня прощупується хворобливий інфільтрат. Відзначається збільшення та слабка болючість підпідборідних та піднижньощелепних лімфатичних вузлів на боці хворого зуба.

На висоті загострення гранулюючого періодонтиту на місці інфільтрату утворюється свищ, з якого виділяється серозний або гнійний вміст, а навколо гирла розростається грануляційна тканина. Свищевий хід може відкриватися не тільки на слизовій оболонці ротової порожнини, але і на обличчі або шиї, нагадуючи клінічну картину підшкірного актиномікозу. Відтік гною призводить до стихання болю та переходу гранулюючого періодонтиту в хронічний безсимптомний перебіг. У період ремісії можливі хворобливі відчуття прийому гарячої їжі чи потраплянні шматочків їжі в каріозну порожнину.

Ускладненнями гранулюючого періодонтиту може бути формування свища, зубної гранульоми, щелепної кісти, абсцесу або флегмони навколишніх м’яких тканин, розвиток періоститу та остеомієліту щелепи, одонтогенного гаймориту, сепсису.

При стоматологічному огляді зазвичай виявляється сильно зруйнований, змінений кольором причинний зуб; каріозна порожнина, сполучена з порожниною зуба; іноді хворий зуб має велику пломбу чи штучну коронку. Болюча реакція на зондування каріозної порожнини відсутня; перкусія зуба трохи болюча. При натисканні зондом на гіпереміровану слизову оболонку ясна різко блідне, на ній утворюється поглиблення, яке зберігається протягом деякого часу (симптом вазопарезу).

Електроодонтодіагностика при гранулюючому періодонтиті виявляє збільшення порога збудливості пульпи до 100 мкА і більше. Рентгенографія зуба свідчить про деструкцію щелепної кістки, а також дентину чи цементу в області верхівки кореня.

При хронічному гранулюючому періодонтиті потрібне проведення диференціальної діагностики з фіброзним та гранулематозним періодонтитом, хронічним пульпітом, навколокореневою кістою, актиномікозом обличчя та шиї, остеомієлітом щелеп.

Сучасна тактика щодо хронічного гранулюючого періодонтиту передбачає пріоритет зубозберігаючих методів лікування.

Комплексне лікування гранулюючого періодонтиту проводиться у кілька етапів. У перше відвідування стоматолог здійснює розкриття порожнини зуба, механічну та медикаментозну обробку кореневих каналів (або дезобтурацію – розпломбування раніше запломбованих кореневих каналів), накладання антисептичних препаратів, постановку тимчасової пломби. Під час другого відвідування проводиться промивання, санація та тимчасове пломбування кореневого каналу лікувальною пастою. У третє відвідування за відсутності скарг після повторної механічної та медикаментозної обробки каналів виконується постійне пломбування кореневих каналів гуттаперчевими штифтами, встановлення внутрішньоканального штифту та відновлення коронкової частини зуба.

У деяких випадках для видалення грануляційних тканин із вогнища запалення виникає необхідність у проведенні резекції верхівки кореня зуба, ампутації кореня, гранулектомії, цистектомії, гемісекції зуба. При неможливості проведення терапевтичного чи консервативно-хірургічного лікування вдаються до екстракції зуба.

Своєчасне та якісне лікування гранулюючого періодонтиту, хоч і не дозволяє відновити періодонт до вихідного стану, проте дає можливість зберегти зуб як функціональну одиницю. При незворотних процесах у періодонті уражений зуб підлягає видаленню.

У відсутності лікування гранулюючий періодонтит протікає з періодичними загостреннями, утворенням нориць, гнійними ускладненнями (періоститом, синуситом, остеомієлітом та ін), що потребують хірургічного втручання.

Заходами профілактики хронічного гранулюючого періодонтиту є ретельний догляд за порожниною рота, регулярні візити до стоматолога, своєчасне звернення до фахівця для комплексного лікування карієсу та пульпіту.