Аналізи підтвердили найгірші побоювання лікарів та вказали на страшний діагноз – злоякісну лімфому. На 18-24 тижнях вагітності жінка пройшла два курси хіміотерапії, а вже на 33-й неділі народила здорового хлопчика, після чого завершила запланований обсяг терапії.

Більшість з нас поняття не мають, що таке лімфома, доки не зіткнутися з цим особисто. Про те, що це таке і як з цим боротися, з нагоди Всесвітнього дня боротьби з лімфомою нам розповіла керівник відділу хіміотерапії гемобластозів Національного інституту раку, международний експерт у галузі діагностики та лікування лімфом, Д. М. М. Ірина Крячок.

ЛІМФОЦІТИ-ПРАДНИКИ

Терміном “лімфома” у медицині називають цілу групу онкозахворювань, при яких уражаються клітини лімфатичної системи. Виникають пухлинні утворення з лімфоцитів, головних клітин імунної системи. Вони проходять кілька стадій дозрівання, а рак може розвинутись на будь-який з них (ось чому у лімфом стільки форм). Первинний осередок захворювання часто дислокується у лімфовузлах чи інших органах імунної системи – наприклад, у селезінці, кістковому мозку. Але оскільки лімфоїдна тканина мається на більшості органів людини, злоякісна опухлина може виникнути практично у будь-якому органі. “Аномальні” лімфоцити переміщуються по організму за допомогою крові та лімфі, тому можуть швидко досягати всіх частин тіла. За відсутності спеціального лікування хвороба прогресує і, як і будь-яка онкологія, може призвести до смерті.

СКЛАДНОСТІ КЛАСИФІКАЦІЇ

Усі лімфоми поділяють на дві великі групи: ходжкінські та неходжкінські. Обидва види захворювань вражають лімфатичну систему організму, але відрізняються за клінічними проявами, течією, реакцією на терапію, характером опухлинних клітин. Найголовніше, що ці групи лімфом лікуються зовсім по-різному. Лімфому Ходжкіна відносять до більш сприятливих варіантів: п’ятирічна виживаність за ранніх стадій становить близько 90%. Вражає вона найчастіше людей до 30 років і після 60. Виживаність при неходжкінських лімфомах залежить від виду (їх виділяють близько 60), але в середньому становить близько 60%. На ранніх стадіях (I-II) вилікування може сягати 70-80%, а на більш серйозних (III-IV) – всього 20-30%. Захворюваність на неходжкінські лімфоми вище у групі людей похилого віку. При цьому за статистикою неходжкінських лімфом є ​​найпоширенішим захворюванням: в Україні в 2013 році було зареєстровано 1300 осіб з діагнозом лімфома Ходжкіна, і 2333 – з неходжкінськими лімфомами.

ХТО РИЗИКУЄ

На сьогоднішній день достовірно невідомо, які причини призводять до розвитку онкологічних патологій у лімфосистемі. Проте за деяких варіантів лімфом цю причину встановити вдавалося. Наприклад, лімфому з ураженням слизових оболонок може викликати інфекційний збудник хелікобактер пілорі (вона ж викликає гастрит і виразку). А з іншими варіантами складніше. Багато фахівців вважають, що розвиток лімфом у чомусь залежить від стану імунної системи. Наприклад, спровокувати злоякісну опухоль у лімфатичній системі здатний вірус імунодефіциту (ВІЛ). Сприятливий фон для виникнення хвороби створює тривалий прийом ліків (препаратів, що пригнічують імунну систему), трансплантацію органів і тканин, аутоімунні захворювання. Поштовхом до розвитку раку лімфі може також стати вірус гепатиту С. Відповідно, єдина на сьогодні профілактика лімфомі – лікування цих хвороб.

ДІАГНОЗ

Діагностика лімфоми включає декілька методів. Перш за все це біопсія (хірургічне видалення) враженого лімфатичного вузла або іншого вогнища. Одночасно проводитися імуногістохімічне обстеження для встановлення варіанту захворювання. Визначається і поширеність лімфоми: які лімфатичні вузли і лімфоїдні (або не лімфоїдні) органи залучені до процесу. Таку інформацію надає кілька видів діагностики. Найпростіший – УЗД черевної порожнини та рентгенограма органів грудної клітини. Складніша і точніша – комп’ютерна томографія. А найбільш інноваційний метод – ПЕТ-КТ діагностика: визначає не лише місцезнаходження та розміри ураженої зони, але й дозволяє адекватно оцінити ефективність терапії. Оцінюється також загальний стан здоров’я з точки зору протипоказань до лікування та прогнозів.

КОЛИ БИТИ ТРИВОГУ

Найчастіше перший симптом лімфоми – збільшення лімфатичних вузлів у ділянці шиї, пахвових западин чи паху. Втім, можливі й інші симптоми: наприклад, при ураженні тканин легенів з’являються задишка, кашель і синдром здавлювання верхньої порожнистої вені (він проявляється через верхню частину тулуба і утрудненням дихання). Якщо опухоль локалізується у черевній порожнині, можливе відчуття тяжкості в області живота, здуття, біль. Збільшення пахових лімфовузлів може викликати набряк ніг, а враження спинного або головного мозку – спровокувати постійні головні болі та сильну слабкість. Існують і симптоми загальної інтоксикації: до них відносяться надмірна нічна пітливість, різка втрата ваги, таке підвищення температури до 38 градусів і вище. Симптоми різні, але панікувати і піддаватися іпохондрії теж не варто: просто сходіть до лікаря і перевіртеся.

НЕ СМЕРТНИЙ ВЕРДИКТ

На сьогоднішній день лікування лімфоми включає два основні методи: хіміо- та лучеву терапію. Остання як самостійний метод використовується дуже рідко, на ранніх стадіях. В основному її застосовують для закріплення результатів хіміотерапії. Сучасним методом лікування залишається також імуно-хіміотерапія (застосування препаратів, вплив яких направлено на опухлинну клітину-мішень та не вражає інші органи та системи). Найефективніше при багатьох варіантах лімфом – поєднання імуно- та хіміотерапії.

Підходи до лікування лімфом щоразу різні. Наприклад, якщо пацієнт хворий на лімфому Ходжкіна, то на ранніх стадіях за відсутності несприятливого прогнозу можуть назначити лише два курси хіміотерапії з використанням чотирьох препаратів та лучеву терапію у невеликому обсязі. У той же час хворим на поширені стадії і при неважливих прогнозах ефективними будуть 6-8 курсів хіміотерапії і вісім препаратів. Важливо також дотримання всіх схем лікування: розрахунок доз препаратів, шляхи введення, інтервалі між ними.