Сон – одна з перших битв з розподілом, з якими зустрічається дитина. Для маленької дитини сон – це коли маму не видно, не чутно, вона не доторкана. Це втрата контакту на найпримітивнішому, самому базовому рівні – рівні відчуттів, інформує sutura.org.ua

Що ми тут можемо зробити?

Можна цю проблему спробувати компенсувати. Наприклад, записати наш голос – як ми читаємо казки чи співаємо коліскову. І включати малюкові, коли він уже у напівдрімоті, засинає.

Оточити дитину нашим запахом. Є безліч способів компенсувати відчуття дитиною втрати фізичної згідно з нами у сні, поки він не зможе бути прив’язаний до нас на рівні схожості, приналежності, значущості. Наприклад, ми можемо завести однакові нічні сорочки чи піжами.

Потрібно зробити так, щоб для дитини сон був не зіткненням з поділом, а, наоборот, кроком до близькості. Скажімо, є два дні на рік, коли діти зазвичай без проблем засинають – перед Новим Роком та Днем народження.

Буквально самі можуть піти лягти спати, бо знають: на ранок будуть подарунки під ялинкою. І ось 31 грудня о 12 годині дня дитина вже починає готуватися до сну. Якщо ми спробуємо перенести це відчуття, що «я посплю і буде класно, здорово», то на інші дні, воно допоможе дитині засинати.

Є, звичайно, чутливі діти, які можуть дуже збуджуватись, у таких випадках потрібно регулювати рівень передчуття. Але, загалом, фокусування на тому, що ми робитимемо завтра вранці, на ті, яким завтра буде чудовий день, повний обіймів, читання та різних цікавих зайнять, може допомогти перекрити поділ сном.

А далі може допомогти, скажімо, забезпечення дитини: «Ти лягай, закривай очі, а я за п’ять хвилин прийду та тобі подивлюся. Потім ще за п’ять хвилин тобі прийду перевірю. А потім ще за п’ять хвилин тобі прийду і перевірю. Якщо ти вже спатимеш, я тобі буду класти під подушку серце. А завтра вранці ти зможеш подивитись скільки разів я тобі приходила і перевіряла».

Ми перекриваємо такими хитрими діями. Якщо ви зрозумієте, що потрібно, ви придумуватимете свої ритуали, наповнюючи дитину, – через схожість, через значимість, ритуалі перед сном для наповнення дитини відчуттям контакту і близькості. І те саме стосується будь-якого поділу, будь-якої розлуки.

На жаль, дуже часто ми замість фокусу на майбутньому контакті фокусуємо увагу дитини на самому факті сну, наприклад, або на факті розлуки.

Все, це остання склянка води, ніяких більше походів у туалет. Я вимикаю світло – закривай очі, і щоб до ранку я тобі не чула.

Ми фокусуємось на кінці, а не на наступному моменті зустрічі, фокусуємось на поділ, а не на наступному контакті. Ми перекриваємо проблемну поведінку, якщо дитина погано собі веде.

Це не означає, що ми виправдовуємо якусь проблемну поведінку. І караючи, використовуємо дисциплінарні заходи, ми перекриваємо. Ми, з одного боку, караємо, з іншого і одразу показуємо, що взагалі контакт є.

Так, ну все, на сьогодні більше жодних мультиків. А завтра я пропоную з ранку піти на прогулянку, а потім ми поспимо, а ввечері – за прогнозом, начебто, погана погода – завтра ввечері я пропоную влаштувати сімейний перегляд чогось.

Або:

Не можу дочекатися п’ятниці, ти знаєш, коли ми з тобою підемо на музичний гурток, а потім, повертаючись назад, зайдемо до нашого улюбленого кафе і зможемо там посидіти та з’їсти це смачне морожене. Тобі яке більше подобається – фісташкове чи шоколадне? А ось я замовлю таке.

Тобто ми фокусуємось на відносинах, на контакті, на близькості. Ми перекриваємо провини, недоліки. Ми перекриваємо захисне відчуження.

Ольга Писарик

Дивись відео про те, як вкласти дитину спати – доктор Комаровський: