Інсектофобія (Ентомофобія)

Інсектофобія – це патологічний страх комах. Виявляється почуттям дискомфорту, тривогою, панікою. Тяжкі випадки супроводжуються вегетативними порушеннями: прискорене серцебиття, поверхневе дихання, посилене потовиділення. Симптоми розвиваються при безпосередньому контакті з комахою, іноді – побачивши його зображення. Належить до категорії специфічних фобій. Діагностується клінічними методами (розмова, спостереження). Найбільшу поширеність набуло лікування методами когнітивно-поведінкової психотерапії. Додатково можуть бути призначені лікарські засоби, що зменшують тривожність.

Термін «інсектофобія» походить від латинського слова «insecta» – комаха та давньогрецького «phobia» – страх. Синонімічна назва – ентомофобія. Епідеміологія розлади сильно відрізняється залежно від соціокультурних особливостей суспільства. Інсектофобія найбільш поширена в розвинених країнах, де існує ворожість, гидливе ставлення до комах, їх асоціювання з неохайністю. Згідно зі статистичними даними, у таких суспільствах фобія зустрічається у 10-11% жінок та у 4-6% чоловіків.

На сьогоднішній день у психіатрії немає єдиної думки щодо етіології розладу. Його походження пов’язують із психосоціальними та біологічними особливостями, з впливом навколишнього середовища. Найчастіше фобія дебютує при поєднанні кількох причин, одна з яких є домінуючою. Етіологічні чинники поділяються кілька груп:

• Психосоціальні. Інсектофобія може розвинутись через ідей, поширених у близькому оточенні, у суспільстві. Боязнь часто обумовлена ​​уявленнями про реакції на укуси, які вони переносять захворюваннях і бруду. У фантастичних фільмах комахи часто виступають ворогами людини, зображуються наполовину чудовиськами. Приклад реакції можуть подавати дитині батьки, наприклад, мама, яка побачивши жука панікує, кричить.
• біологічні. Побоювання комах іноді обумовлена ​​генетично, націлена на виживання, збереження здоров’я. Вона сформувалася у процесі еволюції. Такий вид страху раціональний активує правильні способи поведінки (напад, втеча). Коли на нього нашаровуються ірраціональні емоції, наприклад, огида до жука через зовнішній вигляд, формується інсектофобія.
• Довкілля. Особистий досвід стає джерелом фобічних переживань. Комах бояться люди, які постраждали від їхніх укусів, пережили захворювання, що передаються комарами, кліщами. Неприємним досвідом може стати проникнення жука у вухо, випадкове поїдання личинки тощо.

Страхи стимулюють компенсаторні впливу, орієнтовані нейтралізацію негативного впливу чи уникнення. Тому, наприклад, рішення відійти від бджолиного вулика, обумовлене острахом укусу, є раціональним. Фобія може формуватися з урахуванням адекватного страху болю, хвороби, смерті. Але іноді вона виникає на основі інших переживань, таких як огида, ворожість.

Загальний патогенетичний механізм фобій – формування умовно-рефлекторного зв’язку. Існуючий раціональний страх небезпечних комах трансформується: розширюється коло стимулів, що провокують страх, та емоційних реакцій. Людина починає боятися як бджіл, а й всіх схожих неї істот. Емоція, яка раніше мотивувала спокійно відійти від вулика, переростає в сильний афект. Тепер паніка перешкоджає раціональній поведінці. Пізніше формується вторинна фобія свого тривожного стану.

Інсектофобія може виявлятися страхом більшості комах чи одного виду. Найчастіше люди бояться тих, хто може завдати шкоди: вкусити, вжалити, заразити інфекцією чи спровокувати алергію. Залежно від джерела страху виділяють кілька видів цієї фобії:

• Арахнофобія. Об’єкт – павуки. Один із найпоширеніших варіантів розладу.
• Акарофобія. Боязнь бути укушеним кліщем. Пов’язана із ризиком розвитку інфекційних хвороб. Людина боїться гуляти травою, виходити з дому в періоди високої активності кліщів.
• Апіофобія. Фобічні напади провокуються присутністю бджіл. Пов’язані з досвідом укусів, можливістю алергічних реакцій.
• Диптерофобія. Боязнь мух. Часто викликана огидою, відчуттям неохайності, ворожістю до вигляду.
• Кнідофобія. Провокується будь-якими комахами. Пов’язана із ризиком фізичного болю.
• Мірмекофобія. Виявляється побачивши мурах. Супроводжується ворожістю до дотиків, оцтів, можливості перенесення бруду.
• Сколеціфобія. Обумовлена ​​можливістю контакту з хробаками, личинками. Асоціюється із нечистотами, зіпсованими продуктами.

Прояви можуть бути різного ступеня виразності. При легкому варіанті людина відчуває дискомфорт, тривогу побачивши об’єкта фобії, але як тільки він відходить на безпечну відстань або в іншу кімнату, стан стає спокійним. При тяжкій інсектофобії симптоми впливають на якість життя: люди відчувають страх навіть при уявленні ситуації «зустрічі» з комахою, вважають за краще залишатися вдома, закривають усі вікна, відмовляються від виїздів на природу.

Приступ фобії проявляється почуттям страху, тривогою, іноді панікою. Шкіра блідне, серцебиття частішає, дихання стає поверхневим. Нерідко з’являється нудота, запаморочення. Посилюється виділення поту. Можливі неконтрольовані різкі рухи у спробі захиститися від об’єкта. Людина може розмахувати руками, стрибати, кричати. Інший варіант – повна неможливість рухатися, м’язове заціпеніння.

Інсектофобія пов’язана із суттєвим ризиком розвитку психічних захворювань. При тривалому перебігу вона провокує підвищену тривожність, пригнічений настрій, зловживання алкоголем, наркотичними речовинами. Серед пацієнтів з фобічними розладами ймовірність розвитку генералізованого тривожного розладу, депресії, алкоголізму у 5-8 разів вища, ніж у загальній популяції. Вимушене обмеження спілкування, свободи переміщення призводить до соціальної ізоляції.

Обстеження проводить лікар-психіатр. Діагностика ґрунтується на клінічній бесіді. Фахівець зіставляє відповіді пацієнта із діагностичними критеріями специфічних фобій. Згідно з DSM-5, діагноз інсектофобії підтверджується за наявності наступних ознак:

1. Є стійкий страх або тривога з приводу ситуацій контакту з комахами. Тривалість симптому – шість місяців та довше.
2. Об’єкт фобії викликає дискомфорт завжди, а не час від часу. Емоційний дискомфорт виникає негайно.
3. Пацієнт завжди прагне уникнути зустрічі з об’єктом фобічних переживань (закриває вікна, не ходить до лісів, парків).
4. Негативні емоції та уникаюча поведінка завдають незручностей, ускладнюють соціальну адаптацію, професійну/навчальну діяльність.
5. Страх і тривога не відповідають фактичної небезпеки об’єкта (згідно з соціокультурними нормами, науковими даними).

Диференційна діагностика

Важлива диференційна діагностика інсектофобії та раціонального страху. Існують дві ключові відмінності. Перше – обсесивна природа фобій. Людина змушена «застряє» у своєму емоційному стані, вираженість афектів відповідає об’єктивним обставинам. Друге відмінність – особливості поведінки. Фобічні розлади супроводжуються надмірною, неконтрольованою активністю (махання руками, крики, біг) чи нездатністю рухатися, панічним завмиранням. Обидва стани спричинені дисфункцією активності нейромедіаторів, таких як норадреналін, серотонін, дофамін.

Оскільки багато розлади фобічного спектра проявляються страхом і уникненням, психотерапія спрямовано корекцію емоційного стану та поведінки. Традиційно при інсектофобії використовуються техніки когнітивно-біхевіорального спрямування. Широкого поширення набула експозиційна терапія. Вона передбачає поступове встановлення та збереження контакту пацієнта з комахами. Процес супроводжується лікарем, який допомагає впоратися із негативними переживаннями.

Експозиційна психотерапія складається із кількох сесій. Їхня кількість визначається індивідуально. Ціль – повністю усунути тривогу в ситуації контакту з комахою. Від сеансу до сеансу тривалість збільшується, а відстань до об’єкта скорочується. При прискореному серцебиття, утрудненому диханні експозиція може бути перервана для проведення релаксаційних технік.

Як альтернатива когнітивно-поведінковому напрямку може бути застосована гіпносугестивна терапія. У стані релаксації пацієнтові вселяються ідеї щодо безпеки комах, про спокійне ставлення до них. Перевага такого підходу в тому, що не відбувається загострення стресових переживань. Але суттєве обмеження – пасивна позиція пацієнта, відсутність цілеспрямованого, усвідомленого зміни власного стану.

Як короткострокове симптоматичне лікування можуть призначатися бензодіазепіни, бета-блокатори. Препарати слід приймати за 2 години до передбачуваної небезпечної ситуації. Вони знижують тривогу, заспокоюють, підтримують у нормі серцебиття. Лікарська терапія необхідна на початкових етапах лікування, а також у випадках, коли психотерапія не дає очікуваного ефекту.

Добросовісне виконання завдань психотерапевта, регулярне відвідування сеансів експозиційної терапії призводять до повного усунення симптомів інсектофобії у 90% людей. Найчастіше таке лікування є єдиним необхідним. Профілактика має починатися з дитинства. Батькам необхідно часто гуляти з дитиною на природі, демонструвати інтерес до жуків, мух, метеликів. Не можна висміювати страх, якщо вона вже є, а також примушувати дитину до контакту з комахою.