Інтерстиціальна фіброма матки

Інтерстиціальна фіброма матки – міжм’язова сполучнотканинна пухлина, що локалізується в товщі стінки матки. У міру зростання інтерстиціальна фіброма викликає збільшення розмірів матки, порушення менструального циклу, відчуття тиску та болю в ділянці таза, анемію. Діагностується інтерстиціальна фіброма матки за допомогою гінекологічного огляду, УЗД, ехогістеросальпінгоскопії, томографічного дослідження. Залежно від вираженості клініки лікування фіброми може включати гормонотерапію, емболізацію маткових артерій, міомектомію, гістеректомію.

Інтерстиціальна (інтрамуральна, міжм’язова) фіброма розвивається в середньому м’язовому шарі стінки матки. Інтерстиціальна фіброма матки частіше діагностується у пацієнток репродуктивного віку і не зустрічається до статевого дозрівання. Дослідження, які проводить сучасна гінекологія, свідчать про те, що інтерстиціальна фіброма є найчастіше зустрічається і становить близько 70% всіх пухлин матки фібоїдних. Такі фіброми можуть розташовуватись в межах м’язового шару, рости всередину або у бік черевної стінки. Інтерстиціальна фіброма матки може бути представлена ​​поодиноким ущільненням або вузловим скупченням.

У процесі зростання інтерстиціальна фіброма деформує порожнину матки, збільшує її розміри, тисне на маткові труби, кишечник, сечоводи, сечовий міхур, викликаючи клінічну симптоматику. Ймовірність злоякісного переродження інтерстиціальної фіброми матки становить трохи більше 1% випадків; малігнізація можлива лише за відсутності лікування.

Незважаючи на численні дослідження в галузі етіології фіброми, точні причини її розвитку в кожному індивідуальному випадку залишаються невідомими. В якості основних факторів розвитку інтерстиціальної фіброми матки виділяють спадковість, пізніше становлення менструальної функції, відсутність вагітностей в анамнезі; численні хірургічні або медикаментозні аборти або діагностичні вишкрібання; безконтрольна контрацепція препаратами, що містять естроген; хронічні ендометрити та аднексити, ендометріоз; порушення в системі гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової регуляції, що ведуть до гіпергонадотропізму, гіперестрогенії або прогестерондефіцитного стану.

Сприятливий фон у розвиток інтерстиціальної фіброми матки створює штучне переривання вагітності, особливо першої. Розвиток інтерстиціальної фіброми матки корелює з ожирінням, варикозним розширенням вен, артеріальною гіпертонією, захворюваннями щитовидної залози, цукровим діабетом, стресовими факторами, імунодефіцитом.

У початковому періоді інтерстиціальна фіброма матки може довго не проявлятися симптоматично, тому нерідко виявляється під час планової консультації гінеколога за ознакою збільшення та ущільнення матки. При подальшому зростанні інтерстиціальної фіброми матки відзначається посилення та подовження менструальних кровотеч (менорагія) та їх болючість (альгодисменорея), а також поява дисфункціональних маткових кровотеч. Рясні крововтрати, які щомісяця повторюються, з часом призводять до розвитку анемії.

Зростаюча інтерстиціальна фіброма матки може проявляти себе постійними болями, що тягнуть і ниють, а також відчуттями сильного тиску в тазовій ділянці і животі. Зі збільшенням розмірів фіброми, залежно від напрямку її зростання, відбувається здавлювання сусідніх органів (фалопієвих труб, сечового міхура, прямої кишки) з розвитком їхньої дисфункції. Здавлювання уретри може супроводжуватися рефлюксом (зворотним закиданням сечі) з розвитком циститу або пієлонефриту. Тому нерідко пацієнтки з інтерстиціальною фібромою матки звертаються до уролога, гастроентеролога або проктолога з приводу дизуричних розладів, абдомінальних болів, запорів.

Деформація порожнини матки і здавлення маткових труб фіброїдним вузлом, що росте, можуть викликати переривання вже виниклої вагітності або вторинне безпліддя. Великі інтерстиціальні фіброми, які іноді збільшують матку до розмірів доношеної вагітності, можуть призводити до венозного застою в малому тазі, варикозного розширення вен та тромбофлебіту.

При гінекологічному вагінальному дослідженні звертає увагу збільшення розмірів матки, різкий перехід шийки у фібоїдний вузол та їх одночасна зміщення, неможливість окремої пальпації тіла матки. За наявності інтерстиціальної фіброми форма матки стає кулястою або асиметричною. Для уточнення розмірів, щільності та розташування фібоїдної пухлини проводиться гінекологічне УЗД та УЗ-гістеросальпінгоскопія, що дозволяють, крім усього, диференціювати пухлину матки від кістоми яєчника.

Діагностична гістероскопія є інформативною для розпізнавання інтерстиціальних фібром з центрипетальним зростанням, що призводить до деформації порожнини матки. У сумнівних випадках вдаються до проведення КТ та МРТ, лапароскопії, внутрішньоматкової флебографії. Для виявлення гіперплазії ендометрію та виключення раку ендометрію проводиться діагностичне вишкрібання цервікального каналу та порожнини матки.

Консервативне лікування інтерстиціальної фіброми матки спрямоване на припинення росту пухлини, усунення симптомів і проводиться під наглядом гінеколога-ендокринолога. Пацієнтці призначається гемостатична, імуномодулююча та гормональна терапія (гестагенами, естроген-гестагенними, антигонадотропними препаратами, агоністами ГнРГ тощо), у т. ч. встановлення внутрішньоматкової системи. Консервативне ведення інтерстиціальної фіброми матки може лише відстрочити хірургічне втручання або стримати зростання та прояви пухлини до періоду менопаузи, коли фібоїдні вузли зазвичай зменшуються самі собою.

Хірургічна тактика щодо інтерстиціальної фіброми матки показана при великих (понад 12 тижнів вагітності) фібоїдних вузлах, їх швидкому зростанні (понад 5 тижнів за рік), виражених клінічних проявах, поєднанні з ендометріозом, пухлинами яєчників, безпліддям, підозом ін ситуаціях. До методів органозберігаючого оперативного лікування інтерстиціальної фіброми матки відноситься лапароскопічна консервативна міомектомія. У цьому випадку видаляється лише фібоїдний вузол, що зберігає для жінки можливість подальшої вагітності.

Радикальне оперативне лікування інтерстиціальної фіброми матки – гістеректомія (лапароскопічне або відкрите видалення матки) або надхвильова ампутація матки. Такі втручання частіше проводяться жінкам, які вийшли з дітородного віку або не мають дітей. Новими малоінвазивними методами лікування інтерстиціальної фіброми матки є емболізація маткових артерій та ультразвукова абляція фібоїдного вузла.

Найчастіше при интерстициальных фібромах матки розвиваються дегенеративні зміни пухлини (інфаркти, асептичні некрози), які частіше трапляються під час вагітності чи невдовзі після пологів. У разі вторинного інфікування ситуація може ускладнитися обмеженим чи розлитим перитонітом, сепсисом.

вагітність, Що Настала на тлі наявної інтерстиціальної фіброми матки, може спровокувати швидке зростання вузла або ускладнитися викиднем, передчасними пологами, затримкою розвитку плода, аномаліями передлежання плаценти, неправильним положенням і передлежанням плода, дискоординованою родовою діяльністю, гіпоксією плода, гіпоксією плода. Тому ведення вагітності та післяпологового періоду у пацієнток з інтерстиціальною фібромою матки потребує підвищеного контролю з боку акушера-гінеколога.