Калькульозний простатит

Калькульозний простатит – Ускладнення хронічного запалення передміхурової залози, що характеризується утворенням конкрементів в ацинусах або вивідних протоках залози. Калькульозний простатит супроводжується почастішанням сечовипускання, тупими ниючими болями внизу живота і промежини, порушенням ерекції, наявністю домішки крові в насінній рідині, простатореєю. Калькульозний простатит можна діагностувати за допомогою пальцевого дослідження простати, УЗД передміхурової залози, оглядової урографії, лабораторного обстеження. Консервативна терапія калькульозного простатиту проводиться за допомогою медикаментів, фітотерапії, фізіотерапії; при неефективності даних заходів показано руйнування каміння низькоінтенсивним лазером або хірургічне видалення.

Калькульозний простатит – форма хронічного простатиту, що супроводжується формуванням конкрементів (простатолітів). Калькульозний простатит є найчастішим ускладненням тривалого поточного запального процесу в передміхуровій залозі, з яким доводиться стикатися фахівцям у галузі урології та андрології. При профілактичному ультразвуковому дослідженні камені простати виявляються у 84% чоловіків різного віку. Перший віковий пік захворюваності на калькульозний простатит припадає на 30-39 років і обумовлений збільшенням випадків хронічного простатиту, викликаних ЗПСШ (хламідіозом, трихомоніазом, гонореєю, уреаплазмозом, мікоплазмозом та ін.). У чоловіків 40-59 років калькульозний простатит, як правило, розвивається на тлі аденоми передміхурової залози, а у пацієнтів віком понад 60 років пов’язаний зі згасанням статевої функції.

Залежно від причини утворення камені передміхурової залози можуть бути істинними (первинними) або хибними (вторинними). Первинні конкременти спочатку утворюються безпосередньо в ацинусах та протоках залози, вторинні – мігрують у простату з верхніх сечових шляхів (нирок, сечового міхура чи уретри) за наявності у пацієнта сечокам’яної хвороби.

Розвиток калькульозного простатиту обумовлено застійними та запальними змінами в передміхуровій залозі. Порушення спорожнення простатичних залізок сприяє ДГПЗ, нерегулярність або відсутність статевого життя, малорухливий спосіб життя. На цьому фоні приєднання млявої інфекції сечостатевого тракту призводить до обструкції проток передміхурової залози та зміни характеру секрету простати. У свою чергу камені передміхурової залози також підтримують хронічний запальний процес і застій секрету в простаті.

Крім застійних та запальних явищ, важливу роль у розвитку калькульозного простатиту відіграє уретро-простатичний рефлюкс – патологічний закид невеликої кількості сечі з уретри в протоки передміхурової залози при сечовипусканні. При цьому солі, що містяться в сечі, кристалізуються, ущільнюються і з часом і перетворюються на камені. Причинами уретро-статичного рефлюксу можуть бути стриктури уретри, травми сечівника, атонія простати і насіннєвого горбка, перенесена трансуретральна резекція передміхурової залози та інших.

Морфологічним ядром для конкрементів простати є амілоїдні тільця і ​​злущений епітелій, які поступово «обростають» фосфорнокислими та вапняними солями. Камені передміхурової залози залягають у кістозно розтягнутих ацинусах (частинках) або у вивідних протоках. Простатоліти мають жовтуватий колір, сферичну форму, різну величину (в середньому від 2,5 до 4 мм); можуть бути одиночними або множинними. За своїм хімічним складом конкременти передміхурової залози ідентичні каменям сечового міхура. При калькульозному простатиті найчастіше утворюються оксалатні, фосфатні та уратні камені.

Клінічні прояви калькульозного простатиту загалом нагадують перебіг хронічного запалення простати. Провідним у клініці калькульозного простатиту виступає больовий синдром. Болі відрізняються тупим, ниючим характером; локалізуються в промежині, мошонці, над лобком, в крижах або куприку. Загострення больових нападів може бути пов’язане з дефекацією, статевим актом, фізичним навантаженням, тривалим сидінням на жорсткій поверхні, тривалою ходьбою або тряскою їздою. Калькульозний простатит супроводжується прискореним сечовипусканням, іноді повною затримкою сечі; гематурією, простатореєю (витіканням секрету передміхурової залози), гемоспермією. Характерно зниження статевого потягу, слабка ерекція, порушення еякуляції, хворобливе сім’явипорскування.

Ендогенні камені простати можуть тривалий час перебувати у передміхуровій залозі безсимптомно. Тим не менш, тривалий перебіг хронічного запалення та пов’язаного з ним калькульозного простатиту може призвести до формування абсцесу передміхурової залози, розвитку везикуліту, атрофії та склерозування залізистої тканини.

Для встановлення діагнозу калькульозного простатиту потрібна консультація спеціаліста-уролога (андролога), оцінка наявних скарг, фізикальне та інструментальне обстеження пацієнта. При проведенні ректального пальцевого дослідження простати пальпаторно визначається горбиста поверхня конкрементів та своєрідна крепітація. За допомогою трансректального УЗД передміхурової залози каміння виявляється у вигляді гіперехогенних утворень з чіткою акустичною доріжкою; уточнюється їх локалізація, кількість, розмір та структура. Іноді виявлення простатолітів використовується оглядова урографія, КТ і МРТ простати. Екзогенні конкременти діагностуються при пієлографії, цистографії та уретрографії.

Інструментальне обстеження пацієнта з калькульозним простатитом доповнюється лабораторною діагностикою: дослідженням секрету простати, бактеріологічним посівом уретри та сечі, що відокремлюється, ПЛР-дослідженням зіскрібка на статеві інфекції, біохімічним аналізом крові та сечі, визначенням рівня простатспецифічного антигену, біостату та антигену.

При проведенні обстеження калькульозний простатит диференціюють від аденоми простати, туберкульозу та раку передміхурової залози, хронічного бактеріального та абактеріального простатиту. При калькульозному простатиті, не асоційованому з аденомою простати, обсяг передміхурової залози та рівень ПСА залишаються в нормі.

Неускладнене каміння у поєднанні з хронічним запаленням передміхурової залози вимагають проведення консервативної протизапальної терапії. Лікування калькульозного простатиту включає антибіотикотерапію, прийом нестероїдних протизапальних препаратів, фітотерапію, фізіотерапевтичні процедури (магнітотерапію, ультразвукову терапію, електрофорез). Для неінвазивного руйнування каменів простати останніми роками успішно застосовується низькоінтенсивний лазер. Масаж передміхурової залози пацієнтам із калькульозним простатитом категорично протипоказаний.

Хірургічне лікування калькульозного простатиту зазвичай потрібне у разі ускладненого перебігу захворювання, його поєднання з аденомою простати. При формуванні абсцесу передміхурової залози проводиться розтин гнійника, разом з відтоком гною відзначається відходження каменів. Іноді рухливе екзогенне каміння вдається інструментально проштовхнути в сечовий міхур і піддати літотрипсії. Видалення фіксованих конкрементів великих розмірів проводиться в процесі проміжного або надлобкового перерізу. При поєднанні калькульозного простатиту з ДГПЗ оптимальним методом хірургічного лікування є аденомектомія, ТУР простати, простатектомія.

Прогноз та профілактика калькульозного простатиту

Найчастіше прогноз консервативного і хірургічного лікування калькульозного простатиту сприятливий. Ускладненням проміжного видалення каменів передміхурової залози можуть служити сечові свищі, що довго не гояться. За відсутності лікування результатом калькульозного простатиту стає абсцедування та склероз передміхурової залози, нетримання сечі, імпотенція, чоловіче безпліддя.

Найдієвішим заходом попередження каменеутворення в передміхурової залозі є звернення до фахівця у разі виникнення перших ознак простатиту. Важлива роль належить профілактиці ІПСШ, усунення сприятливих факторів (уретро-статичного рефлюксу, обмінних порушень), що відповідає віку фізичної та статевої активності. Уникнути розвитку калькульозного простатиту допоможуть профілактичні візити до уролога, своєчасне лікування уролітіазу.