Каннабіноїдна наркоманія

Каннабіноїдна наркоманія – Це наркотична залежність, яка формується при систематичному вживанні гашишу, марихуани. Захворювання проявляється наркотичним сп’янінням, галюцинаціями, астенічним станом у перервах між курінням канабіноїдів. На пізніх стадіях з’являється психічна залежність, абстинентний синдром. Для діагностики наркоманії потрібен психіатричний огляд, комплекс стандартних лабораторно-інструментальних досліджень. Лікування каннабіноїдної наркоманії включає медикаментозні препарати, різні методики психотерапії.

Зловживання каннабіноїдами займає перше місце серед видів наркотичної залежності і становить 62% від усіх випадків наркотизації населення. У світі за різними статистичними даними налічується від 120 млн. до 225 млн. споживачів марихуани, гашишу та кустарних наркотичних препаратів на основі конопель. Понад 90% каннабіноїдних наркоманів вперше пробують психоактивні речовини (ПАР) у віці 15-35 років. При регулярному вживанні наркотиків симптоми залежності розвиваються у кожної третьої людини.

Для появи каннабіноїдної наркоманії потрібні кілька умов. Хвороба виникає не у всіх людей навіть при постійному зловживанні (мінімум 1 раз на 2-3 дні), хоча збільшення частоти прийому ПАР корелює з ймовірністю розвитку наркоманії. У сучасній наркології вважається, що формування каннабіноїдної залежності можливе у людей з певними особистісно-біологічними особливостями споживача каннабіноїдів.

Основні фактори ризику – наявність тривожних розладів та інших варіантів неврозів, проблеми в сім’ї чи роботі, відсутність особистого життя. Для підлітків сприятливими факторами є проживання в неблагополучній або асоціальній сім’ї, вседозволеність та доступ до великих сум кишенькових грошей, які можна витратити на наркотики. Немаловажну роль грає генетична схильність до розвитку наркотичної залежності.

Поява залежності при вживанні каннабіноїдів в основному пов’язана з наявністю в їхньому складі ТГК – тетрагідроканнабінолу. Психоактивна речовина впливає на каннабіноїдні нервові рецептори, які розташовуються в головному та спинному мозку. ТГК активує нейрони, зменшує вміст у клітинах деяких ферментів та вторинних медіаторів.

Більшість нервових рецепторів, що стимулюються канабіноїдами, розташована в гіпокампі, лобових частках головного мозку, мозочку. Ці області відповідають за координацію рухів, емоції, пам’ять та здатність до концентрації. При каннабіноїдної наркоманії всі ці функції порушуються. Наркотичні речовини також здатні зв’язуватися з молекулами ліпідів, внаслідок чого є ризик накопичення їх у жировій тканині.

Прояви залежить від стадії захворювання. Усього виділяють 3 стадії залежності. На першому етапі вживання каннабіноїдів приносить людині задоволення. Під час наркотичного сп’яніння спостерігаються яскраві емоційні галюцинації, людина стає балакучою, енергійною, нестримно веселою, прискорено жестикулює. Знижується критичне мислення, помітно порушується координація рухів.

Зовнішніми фізіологічними ознаками вживання похідних конопель є розширення зіниць, почервоніння очей і шкіри обличчя, спрага через пересихання слизової рота. При прийомі великих доз людина стає загальмованою, млявою, розмовляє плутано, іноді виявляє агресію. Сп’яніння триває кілька годин після вживання наркотику. Потім виникає підвищений апетит, потяг до солодкої та жирної їжі.

Наркоману подобаються подібні відчуття, тому пошук чергової «дози», вживання каннабіноїдних ПАР стає основною мотивацією. Люди втрачають інтерес до роботи, менше спілкуються із сім’єю та друзями. Наркомани починають курити гашиш поодинці. При перерві в кілька днів відзначаються роздратованість, головний біль, який швидко зникає після куріння канабіноїдів.

На другій стадії каннабіноїдної наркоманії відбувається посилення психічної залежності. Періоди ейфорії після прийому наркотиків коротшають, після них настає зниження загального тонусу та активності. Людина почувається втомленою і розбитою. Для підтримки нормальної життєдіяльності потрібен постійний прийом канабісу. Відчувається нестримний потяг до ПАР, у зв’язку з чим хворі можуть здійснювати аморальні та кримінальні дії.

Розвиток 3-ї стадії наркоманії при зловживанні каннабіноїдами залишається дискусійним питань. Термінальний етап починається в середньому через 9-10 років після початку прийому препаратів конопель, але до цього часу багато каннабіноїдних наркоманів переходять на більш «важкі» наркотики. На цьому етапі формуються фізична залежність та абстиненція, які характеризуються м’язовою напругою, болями у тілі, відчуттям нестачі повітря.

До основних негативних наслідків каннабіноїдної наркоманії відносять прогресуючі зміни інтелектуальної, вольової та афективної сфери. Погіршуються пам’ять, мислення, з’являються неконтрольовані розлади настрою. Через асоціальну поведінку руйнуються відносини з близькими. Особливо небезпечна залежність для людей із генетичною схильністю до психічних хвороб — у них підвищується ризик шизофренії, психозів.

Існує ризик передозування каннабіноїдами. При надмірному вживанні наркотиків порушується роботи дихальної та серцево-судинної систем, людина втрачає свідомість. Якщо каннабіноїдному наркоману вчасно не допомогти, виникає гостра судинна недостатність та колапс. При прийомі надто великої дози та наявності супутніх патологій є ймовірність коматозного стану.

Запідозрити факт зловживання каннабіноїдними наркотиками нескладно, ґрунтуючись на симптомах, даних анамнезу, відомостях, отриманих від родичів пацієнта. Психіатр-нарколог починає обстеження з оцінки неврологічного та психічного статусу. Проводяться тести вивчення пізнавальної, емоційної, поведінкової сфери. Лабораторні та інструментальні методи призначають для виявлення патологічних змін в організмі на тлі наркоманії:

• Стандартні аналізи. Необхідні клінічні дослідження крові та сечі – простий скринінг, який дозволяє виявити супутні захворювання. При каннабіноїдної залежності обов’язково виконують біохімічний аналіз крові, печінкові проби.
• Серологічні випробування. В обов’язковому порядку потрібно досліджувати кров на гепатити В та С, ВІЛ-інфекцію, що зумовлено високою поширеністю цих хвороб серед наркоманів. При позитивних чи сумнівних результатах показаний високоточний метод ПЛР.
• Інструментальні дослідження. Для оцінки анатомо-функціональних особливостей організму виробляється ЕКГ, рентгенографія органів грудної клітки. Якщо людина має скарги, рекомендовано більш детальне обстеження, що включає ультразвукову діагностику, рентгенологічні методи з контрастуванням.
• Консультації спеціалістів. За наявності відхилень у соматичному статусі хворого направляють до профільних лікарів. Діагностовані патології часто не пов’язані з вживанням каннабіноїдів, іноді вони виникають як наслідок неправильного способу життя, недостатнього харчування, зловживання алкоголем.

Консервативна терапія

Лікування може проводитись амбулаторно. Госпіталізації підлягають залежні з абстинентним синдромом, непереборною потягом до вживання каннабіноїдів, наркомани, які хочуть лікуватися у стаціонарних умовах. Терапія залежить від стадії залежності. Для усунення каннабіноїдної абстиненції призначають дезінтоксикаційні препарати, нейролептики та антиконвульсанти, транквілізатори. Підтримуюче лікування включає:

• Ноотропи. Лікарські засоби показані для покращення пам’яті та мислення, ліквідації несприятливих наслідків прийому каннабіноїдів. Медикаменти приймаються у таблетках або вводяться внутрішньовенно.
• Антидепресанти. Використовуються для ліквідації депресивних розладів, які найчастіше є причиною каннабіноїдної наркоманії. При схильності до дисфорій рекомендовані препарати групи антиконвульсантів.
• Вітаміни. У хворих на каннабіноїдну наркоманію виникає дефіцит вітамінів групи В, які необхідні для правильного функціонування нейронів. Зазвичай застосовуються вітамінні ліки для парентерального введення.

Крім лікарських препаратів обов’язково підбирається ефективний метод психотерапії: сімейна та групова, поведінкова, мотиваційна. У спеціальних реабілітаційних клініках заняття проводять кваліфіковані наркологи та психотерапевти. Щоб підвищити результативність лікування каннабіноїдної наркоманії, використовуються соціально-психологічні та протирецидивні тренінги.

Реабілітація

Для профілактики рецидивів каннабіноїдної наркоманії у наркологічних центрах проводиться соціально-трудова реабілітація пацієнтів. Реабілітаційні методики спрямовані на відновлення втрачених професійних навичок, соціальних функцій. Подібні програми рекомендовані після проходження курсу психологічної реабілітації та повного позбавлення наркоманії.

Каннабіноїдна наркоманія відрізняється добрими показниками лікування від залежності. Успіх заходів визначається стадією захворювання, наявністю вторинних психіатричних патологій. Велике значення має розуміння залежним від існуючої проблеми та його бажання вилікуватися. При призначенні комплексної та тривалої терапії позитивні результати спостерігаються більш ніж у 95% хворих.

Профілактичні заходи включають поширення серед населення інформації про наслідки вживання ПАР та важливість ведення здорового способу життя. Людям необхідно надавати допомогу у подоланні психологічних та соціально-економічних проблем, які сприяють залученню до каннабіноїдів. Важливо дотримуватись державного контролю за незаконним розповсюдженням каннабіноїдних наркотиків.