Кератома

Кератома – вікове доброякісне новоутворення дерми, що виникає внаслідок кератинізації верхніх шарів епідермісу. Виявляється формуванням на шкірі одиничних або множинних плям, бляшок та вузлів різних відтінків з шорсткою поверхнею, схильних до кіркоутворення та спонтанного самодозволеності. Існує кілька видів кератом, що відрізняються за симптомами та ймовірністю малігнізації. Захворювання діагностує дерматолог чи онколог на підставі анамнезу та клінічних проявів з використанням дерматоскопії. Додатково проводять гістологію, сіаскопію, УЗД новоутворення. Лікування полягає у протизапальній та цитостатичній терапії, радикальному видаленні кератоми.

Кератома – одиничне або множинне доброякісне пухлиноподібне ураження шкіри гіперкератотичного генезу. Деякі види кератом відносяться до прикордонних пухлин, поява яких свідчить про схильність пацієнта до онкологічних захворювань. За наявності подібних утворень виникає необхідність постійного спостереження у дерматолога або онколога з метою унеможливлення спонтанної малігнізації доброякісної неоплазії. Травмування кератоми тісним одягом сприяє приєднанню вторинної інфекції, у тому числі вірусної та мікотичної.

За даними вітчизняних дерматологів, перші кератоми формуються на шкірі пацієнтів до 40 років, пік захворюваності припадає на 60 років. Фахівці з Великобританії повідомляють про те, що патологічний процес у 11% випадків виникає у двадцятирічних, у 25% випадків – у пацієнтів віком близько 30 років. В Австралії кератоми у 45% випадків діагностуються у хворих віком від 40 років, у 55% ​​випадків – у молодих. Дерматоз не має яскраво вираженого гендерного забарвлення, хоча деякі дослідники відзначають частіший розвиток кератом у чоловіків. Актуальність проблеми пов’язана із здатністю деяких різновидів кератом до злоякісного переродження. За даними різних авторів, малігнізація спостерігається в 8-35% випадків.

Патологічний процес поліетиологічний. Причина формування новоутворень полягає насамперед у віковій дистрофії клітин шкіри. Патологія обумовлена ​​двома взаємно протилежними процесами – старінням та стабілізацією життєдіяльності клітин. Від збалансованості цих процесів залежить тривалість життя кожної клітини. З віком клітини шкіри частково втрачають здатність протистояти зовнішнім негативним факторам, їх РНК та ДНК стають уразливими, зростає ймовірність пухлинної трансформації, спостерігається зміна адаптаційних механізмів.

Головним тригером кератоми є ультрафіолет, надлишок якого нейтралізується меланіном. Пігмент накопичується в кератиноцитах епідермісу та утримується у верхніх шарах шкіри за рахунок кумулятивного ефекту. З віком меланін втрачає здатність до кумуляції через уповільнення обмінних процесів, причому внутрішньоклітинна секреція меланіну в кератиноцитах збільшується з одночасним превалюванням процесів гіперкератозу. В результаті утворюється кератома. Імунна система з віком також втрачає частину своїх захисно-контролюючих функцій, що призводить до інтенсивного зростання клітин епідермісу і, як наслідок, утворення ділянок ороговіння.

Провокують формування кератом генетичні збої. Крім того, поява новоутворень стимулюється нейроендокринною патологією, нестачею вітаміну А, порушенням синтезу статевих гормонів. Мають значення соматичні захворювання, якими страждають понад 70% пацієнтів віком від 50 років. Кератома виникає і на тлі патогенної дії на шкіру хімікалій, соків отруйних рослин, тривалого прийому лікарських препаратів. У цьому випадку включаються захисні механізми гуморального та клітинного імунітету, які через макрофаги та Т-лімфоцити, прозапальні цитокіни та інтерлейкіни активують запалення з переважанням проліферативних процесів та розвитком гіперкератозу.

Доброякісні гіперкератотичні новоутворення шкіри в дерматології класифікують за клінічними проявами та ступенем ризику зловживання. Розрізняють сенільну, себорейну, рогову, фолікулярну, сонячну кератому та ангіокератому.

Сенільна (стареча) кератому – Найпоширеніша форма патології, що характеризується появою одиничних або множинних плям коричневого відтінку від 1 до 6 см в діаметрі, що локалізуються на відкритих ділянках шкірного покриву. Освіта мають тенденцію до периферичного зростання із зміною структури. Згодом пляма стає опуклим за рахунок інфільтрації та проліферації окремих ділянок кератоми, пухким, м’яким, іноді трохи болючим на дотик. Пізніше кератома починає лущитися, всередині пухлини, що росте, виникає фолікулярний кератоз з утворенням кіст волосяних фолікулів. Травмування новоутворення призводить до кровотечі, приєднання вторинної інфекції, запалення. Сенільна кератома може самодозволятися або трансформуватися в шкірний ріг, у зв’язку з чим відзначено тенденцію до малігнізації патологічного процесу.

Себорейна кератома – неоплазія, відмінною особливістю якої є повільне зростання з формуванням багатошарових кірок за відсутності мокнення. Починається патологічний процес з появи плям жовтого відтінку до 3 см у діаметрі, що локалізуються на грудях, плечах, спині, волосистій частині шкіри голови. Згодом через порушення роботи сальних залоз в осередку ураження плями покриваються пухкими кірко-лусочками, що легко відокремлюються від поверхні новоутворення. Себорейні кератоми рідко залишаються ізольованими один від одного, вони мають тенденцію до угруповання та периферичного зростання. Разом з ними збільшуються в розмірах та кірки, які починають слоїтися, покриваються тріщинами. Товщина кірко-лусочок досягає 1,5-2 см. Сама кератома набуває бурого відтінку, її пошкодження викликає кровоточивість і болючість. Схильності до спонтанного дозволу чи малігнізації не зазначено.

Рогова кератома (шкірний ріг) – Рідкісне пухлиноподібне новоутворення з рогових клітин. Спочатку на шкірі з’являється гіперемована ділянка, в області якої за рахунок ущільнення епідермісу формується гіперкератотичний опуклий горбок (до 10 см над рівнем здорової шкіри), щільний на дотик, з нерівною поверхнею, що лущиться, і запальним обідком навколо основи. Найчастіше шкірний ріг – одиничне новоутворення, але описані випадки і множинний керат. Рогова кератома існує як самостійна патологія або як симптом, який супроводжує інші нозології. Локалізується на обличчі, в області червоної облямівки губ та статевих органів. Відмінною рисою рогової кератоми є її спонтанне озлокачествление.

Фолікулярна кератома розташовується навколо волосяних фолікулів. Першим проявом патології стає опуклий вузол тілесного кольору діаметром трохи більше 1,5 див з шорсткою поверхнею. У центрі освіти виявляється конусоподібне заглиблення, іноді покрите лусочкою. Кератома локалізується в зоні розташування волосяних фолікулів, найчастіше – на обличчі та волосистій частині голови. Спонтанна малігнізація малоймовірна, але пухлина може рецидивувати навіть після радикального видалення.

Сонячна кератома є передраковим захворюванням шкіри. Патологічний процес дебютує появою безлічі дрібних яскраво-рожевих папул, що лущиться, які досить швидко трансформуються в бурі бляшки з широким запальним віночком по периферії. Лусочки, що покривають бляшки, білі, щільні, грубі, але легко знімаються з кератоми при пошкрібанні. Локалізується сонячна кератома переважно на обличчі. Має тенденцію до спонтанної малігнізації або мимовільного вирішення патологічного процесу з подальшим виникненням кератоми в тому ж місці.

Ангіокератома нагадує гемангіому, може бути одиночною або множинною. Розрізняють локальні ангіокератоми кінцівок, поширені папулезні неоплазії тулуба та ангіокератому статевих органів. Основним елементом висипів є вузол від 1 до 10 мм у діаметрі темно-червоного, синього чи чорного кольору (залежно від ступеня участі капілярів у новоутворенні). Вузли неправильної форми з розмитими межами, що лущаться, мають тенденцію до периферичного зростання. Спонтанного дозволу чи малігнізації не спостерігається.

Клінічний діагноз ставиться дерматологом на підставі анамнезу, симптомів захворювання та даних додаткових досліджень. Пріоритетом є онкологічна настороженість. Поява на шкірі великої кількості кератом, різка зміна кольору та розмірів новоутворень – привід для консультації дерматоонколога та взяття біопсії. У діагностиці використовують дерматоскопію, УЗД кератоми, сіасканування. Диференціальний діагноз проводять з бородавками, кератозом, папіломами, меланомою, базаліомою, невусами, хворобою Боуена, гемангіомами та лімфангіомами.

Консервативна терапія кератом полягає в аплікаціях та локальному введенні внутрішньо новоутворення цитостатиків та протипухлинних антибіотиків в умовах стаціонару за індивідуальними схемами. Ефективними є внутрішньоосередкові ін’єкції препаратів на основі комплексу кислот. Радикальне висічення кератом проводять при резистентності до консервативної терапії, підозрі на озлоякісність. Застосовують кюретаж волосяного фолікула, видалення кератом лазером, кріодеструкцію, електроніж, радіохірургію, традиційне хірургічне висічення великих елементів (при озлоякістві – з прилеглими тканинами). Прогноз при своєчасній діагностиці та видаленні кератоми сприятливий. Показано регулярне спостереження дерматоонколога.