Хлоазма (Мелазма)

Хлоазма – Це вогнищева гіперпігментація шкіри різного розміру, що розташовується найчастіше на обличчі і має чіткі межі. Хлоазма має вигляд плями світло-коричневого, коричневого або бурого кольору. Може мати множинний характер. Діагноз встановлюється за типовою клінічною картиною та локалізації пігментації, додатково проводять сіаскопію, дерматоскопію, досліджують стан печінки, гінекологічної сфери та органів ШКТ. Лікування хлоазми зводиться до використання косметологічних способів зменшення насиченості її фарбування. Застосовуються відлущувальні та відбілюючі засоби, дермабразія, лазерний пілінг, фотоомолодження, мезотерапія та кріотерапія.

За своєю суттю хлоазму (мелазма) є набутою пігментною плямою. Її освіта обумовлена ​​надмірним відкладенням пігменту меланіну в обмеженій ділянці епідермісу та розташованої під ним дерми. Поряд з ластовинням, віковими пігментаціями і вторинними гіперпігментаціями після перенесених опіків і глибоких дерматитів, хлоазму відноситься до найпоширеніших порушень пігментації шкіри. У жінок хлоазму виникає значно частіше, ніж у чоловіків (90% та 10% відповідно). Широка поширеність мелазми відзначається серед народів азіатської та східної груп.

На сьогоднішній день клінічна дерматологія не може назвати точних причин появи хлоазми. Більшість дослідників схильні вважати, що надмірне відкладення меланіну при хлоазмі обумовлено ендокринними і метаболічними порушеннями, що відбуваються в організмі. Цю думку підтверджує часте поява хлоазм в наступних груп людей:

• вагітних;
• пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки (вірусний гепатит В, хронічний гепатит, цироз печінки);
• жінок, які мають запальні процеси гінекологічної сфери (аднексит, сальпінгіт, оофорит, ендометрит) або використовують препарати для оральної контрацепції;
• осіб, які зазнають надлишкового впливу на шкіру сонячних променів або штучних джерел ультрафіолету (наприклад, при частому відвідуванні солярію);
• які використовують косметичні засоби, що містять саліцилати, лінолієву кислоту, консерванти.

Хлоазма є посиленою пігментацією обмеженої ділянки шкіри. Вона має чіткі нерівні межі і не підноситься над навколишнім шкірним покривом. Забарвлення хлоазми може коливатися в межах різних відтінків коричневого кольору: світло-коричневе, жовтувате, темно-коричневе, буро-коричневе. Розмір хлоазм сильно варіює. В одних випадках він становить не більше 1 см у діаметрі, в інших – хлоазму може займати цілі ділянки на обличчі.

Улюблене розташування хлоазм – це шкіра обличчя: лоб, верхня губа, перенісся, щоки, періорбітальна область. Шкіра повік та підборіддя, як правило, не торкається. У поодиноких випадках хлоазми зустрічаються на внутрішній поверхні стегон, в області середньої лінії живота і на грудях. Пігментації частіше мають одиночний ізольований характер, але можуть бути множинними і при близькому розташуванні зливаються один з одним, утворюючи досить широкі пігментовані зони. Поява хлоазм не супроводжується свербінням чи болісністю. Естетичний та психологічний дискомфорт є єдиним суб’єктивним відчуттям, яке хлоазму завдає пацієнту.

Окремо виділяють навколоротову хлоазму дівчат та пігментний навколоротовий дерматоз, які спостерігаються переважно у осіб жіночої статі. Ці захворювання характеризуються появою довкола рота симетричних коричневих плям. Типово тривалий перебіг, зміна насиченості пігментації з часом та виникнення аналогічних пігментацій на шкірі носогубних складок та підборіддя.

До хлоазми також відносять «пігментну лінію» – дисхромію, що має вигляд пігментованої смуги шириною 10 мм, що йде через лоб і іноді через щоку шиї, що доходить до бічного боку. Цей варіант хлоазми часто є першою ознакою тяжкого ураження нервової системи (пухлини головного мозку, хвороби Паркінсона, сирингомієлії, менінговаскулярного сифілісу).

У станах Азії поширена «бронзова хлоазма», що отримала таку назву завдяки специфічному бронзовому фарбуванню. Вона зустрічається як у корінного населення, так і у європейців, що проживають в Азії. При переїзді останніх назад на батьківщину відзначається поступове зниження інтенсивності забарвлення хлоазми та її мимовільне зникнення.

Для діагностики хлоазми лікареві-дерматологу достатньо провести огляд освіти, при опитуванні виключити його вроджений або післязапальний характер. Сіаскопія та дерматоскопія дозволяють визначити поширеність та глибину хлоазми, що має значення для вибору методу лікування.

При виявленні хлоазми необхідний цілий ряд додаткових обстежень, спрямованих на дослідження шлунково-кишкового тракту та печінки пацієнта. До них відносяться:

Диференціальну діагностику хлоазми проводять з професійною меланодермією, вторинними гіперпігментаціями, монгольською плямою, прикордонним пігментним невусом, при особливо великих розмірах хлоазми – з гігантським пігментним невусом.

Пацієнтам з хлоазмами рекомендовано уникати надмірного ультрафіолетового опромінення та застосовувати сонцезахисні засоби з SPF 25-30. Необхідна корекція існуючих обмінних та гормональних порушень. З метою нормалізації обміну меланіну призначають вітамінотерапію: аскорбінову та фолієву кислоту, рибофлавін, вітаміни групи В.

Слід зазначити, що специфічних методів корекції пігментного обміну чи видалення хлоазм поки що немає. У лікуванні застосовуються переважно косметологічні способи зменшення інтенсивності пігментації. Вони мають два напрями: зменшення вироблення меланіну в шкірі та відлущування рогового шару епідермісу в зоні пігментації.

Лікувальна косметика

Зменшенню меланіноутворення сприяють такі групи речовин: інгібітори тирозинази (койова кислота, арбутин); інгібітори синтезу пігменту у меланоцитах (азелаїнова кислота, гідрохінон); похідні вітаміну С. Більшість цих речовин токсичні, особливо гідрохінону. Однак їх застосування продовжується, оскільки дає помітний ефект. Зазначені засоби входять до складу різних відбілюючих кремів та мазей. Сірчані мазі і біла осадова ртуть також мають відбілюючу дію.

Методи професійної косметології

До відлущувальних засобів відносяться: лимонна та молочна кислота, альфа-гідроксикислоти, гліколієва кислота. Ці речовини використовуються щодо хімічного пілінгу. При хлоазмі застосовується:

Хороший ефект дають апаратні методи: дермабразія, лазерний пілінг. Усуненню хлоазми, як і інших пігментацій, сприяють фотоомолодження, лазерна косметологія, кріомасаж, біоревіталізація шкіри із застосуванням гіалуронової кислоти та мезотерапія коктейлями, що відбілюють, призводять до нормалізації обмінних процесів шкіри, у тому числі і пігментного.

Усі методи, що використовуються в лікуванні хлоазми, вимагають неодноразового і комплексного застосування. При хлоазі вагітних лікування краще не проводити, оскільки в цей період існує маса протипоказань, а після пологів така хлоазму зазвичай проходить самостійно.