Хвороба де Кервена

Хвороба де Кервена – це звуження каналу, у якому проходять сухожилля великого пальця. Супроводжується запаленням сухожильних піхв. Виникає внаслідок постійного підвищеного навантаження на кисть, нерідко у зв’язку з виконанням професійних обов’язків. Зазвичай розвивається поступово. Течія хронічна. Для захворювання характерний біль у підставі I пальця та невеликий місцевий набряк. Через біль у пацієнтів знижується або втрачається здатність виконувати ряд рухів за участю як пальця, так і всієї кисті. Діагноз виставляється на підставі скарг і огляду хворого, додаткові дослідження не потрібні. Консервативна терапія забезпечує ефект приблизно 50% випадків. Радикальним методом лікування є операція.

Хвороба де Кервена (хронічний тендосиновіт, стенозуючий тендовагініт, стенозуючий лігаментит) – звуження (стеноз) каналу, в якому розташовані сухожилля I пальця кисті. Причина захворювання – постійна травматизація каналу під час руху у ньому сухожилля. Захворювання розвивається поступово та протікає хронічно. Жінки страждають частіше за чоловіків, літні люди – частіше за молодих. Зазвичай виявляється зв’язок захворювання з характером роботи або підвищеним навантаженням на кисть під час виконання побутових обов’язків.

У сучасній травматології та ортопедії домінує думка, що хвороба де Кервена має переважно професійний характер. Захворювання, як правило, спостерігається у піаністів, домробітниць, доярок, прачок, швачок, слюсарів, кушнірів, каменярів, польових робітників, малярів, намотниць, прасувальників і т. д. Разом з тим, ця патологія може виявлятися і у непрацюючих жінок. У разі розвиток хвороби пов’язані з виконанням домашніх обов’язків і носінням дітей на руках.

I палець – найактивніший. Він бере участь практично у всіх дрібних рухах пензля і відіграє істотну роль при виконанні цілого ряду великих операцій, наприклад, фіксації предметів або інструментів. При постійному виконанні рухів, пов’язаних із тривалою напругою великого пальця та відхиленням кисті у бік мізинця, і без того чимало навантаження на канал та сухожилля ще більше збільшується. Створюються сприятливі умови для розвитку стенозу та супутнього запалення. У міру прогресування хвороби через звуження каналу сухожилля починають все сильніше тертися про його стінки, в сухожильних піхвах виникає запалення (тендовагініт), і вони набрякають, призводячи до ще більшого пошкодження каналу при рухах та стимулюючи подальший розвиток стенозу.

Захворювання розвивається поступово. Зазвичай хворі вперше приходять прийом через кілька днів чи тижнів після виникнення симптомів. Приблизно в 7% випадків спостерігається гострий початок, пов’язаний із попередньою травмою кисті. При збиранні анамнезу захворювання з’ясовується, що спочатку пацієнтів турбував біль лише при значному розгинанні та відведенні великого пальця, а також при різкому відведенні кисті у бік мізинця. У подальшому больовий синдром прогресує і виникає навіть за незначних рухів.

Пацієнти скаржаться на біль у нижній частині передпліччя та проекції променево-зап’ясткового суглоба на боці великого пальця. Болі можуть виникати виключно під час рухів або бути давящим, ниючим, постійним, не зникаючим навіть у спокої. При випадкових незручних рухах можливе також виникнення різкого болю уві сні. Більш ніж у половині випадків болі віддають вниз, по зовнішній поверхні I пальця або вгору, передпліччю, ліктьовому суглобу і плечу.

Огляд обов’язково проводиться в порівнянні обох пензлів – це дозволяє точно виявити часом не дуже виражені, але абсолютно характерні для хвороби де Кервена зміни з боку хворої кисті. В області променево-зап’ясткового суглоба з боку I пальця визначається незначний або помірний місцевий набряк. Анатомічна табакерка згладжена або не виявляється через припухлість. Шкіра над ураженою областю не змінена, місцевого підвищення температури немає. Рідкісні випадки лущення, почервоніння та місцевої гіпертермії зумовлені не самим захворюванням, а самостійним лікуванням, яке іноді проводять пацієнти, перш ніж звернутися до лікаря.

При пальпації виявляється болючість в області ураження, що досягає максимуму в проекції шилоподібного відростка променевої кістки. Натискання на область сухожиль І пальця безболісно. Трохи нижче шиловидного відростка промацується щільне і гладке утворення округлої форми – тильна зв’язка, потовщена в області каналу. Після дослідження ураженої області хворого просять покласти руки долонями вниз та відхилити кисті по черзі у бік мізинця та великого пальця. Кисті пацієнта практично однаково відхиляються у бік І пальця. При відхиленні у бік мізинця виявляється обмеження рухів на 20-30 градусів порівняно зі здоровим пензлем, а рух супроводжується вираженою хворобливістю.

Крім того, на хворій руці визначається обмеження відведення великого пальця. Для виявлення симптому пацієнта просять поставити кисті на ребро долонями один до одного. При рухах помітно значне обмеження відведення (різниця між хворою та здоровою стороною становить від 40 до 80 градусів). Різниця при розгинанні I пальців не так разюча, проте теж видно неозброєним оком.

Ще одним дослідженням, яке дозволяє підтвердити діагноз, є тест Фінкельштейна. Пацієнт притискає великий палець до долоні і щільно стискає його рештою пальців, а потім відводить кисть у бік мізинця. Рух супроводжується різким болем у сфері ураження. Також при цьому захворюванні виявляється порушення здатності утримувати предмети за допомогою I пальця. Пацієнта просять одночасно взяти якісь предмети (наприклад, ручки або сірникові коробки) І та ІІ пальцями обох рук. При потягуванні предмет виявляється біль і слабкість при утримуванні з хворого боку. Діагноз хвороби де Кервена виставляється виходячи з клінічних даних. Додаткові дослідження не потрібні.

Лікування здійснюється ортопедом чи травматологом. Консервативна терапія проводиться амбулаторно. Пацієнту накладають гіпсову або пластикову шину терміном на 1-1,5 місяці, забезпечуючи спокій ураженої кінцівки, а потім рекомендують носити спеціальний бандаж для I пальця. Крім того, хворому призначають нестероїдні протизапальні засоби (ібупрофен, напроксен тощо). При вираженому больовому синдромі виконують місцеві блокади.

При неефективності консервативної терапії показано хірургічне лікування. Операція проводиться у стаціонарних умовах у плановому порядку. Зазвичай використовують місцеву анестезію. До початку знеболювання лікар відзначає найболючішу точку, а після введення новокаїну виконує косий або поперечний розріз над областю шилоподібного відростка, що проходить через цю точку. Потім він тупим гачком обережно відводить убік підшкірну клітковину разом із венами і поверхневою гілкою променевого нерва і оголює тильну зв’язку. Зв’язування розсікається і частково висікається.

При тривалому перебігу хвороби в області ураження можуть виникати зрощення сухожилля з сухожильною піхвою та піхви з окістя. При виявленні всі спайки ретельно січуть. Рану зашивають пошарово, попередньо переконавшись у повністю вільному русі сухожиль. Руку укладають на косинкову пов’язку. Шви знімають на 8-10 день. Працездатність зазвичай відновлюється через 14-15 днів після операції. У післяопераційному періоді можливе оніміння та повзання мурашок в області І, ІІ та половини ІІІ пальця, обумовлене знеболюванням або стисканням поверхневої гілки променевого нерва. Ці симптоми зникають протягом 2-3 тижнів.

Прогноз сприятливий. При консервативному лікуванні задовільний ефект відзначається у 50% випадків. Після операцій зазвичай спостерігається гарне відновлення. Слід враховувати, що захворювання обумовлено хронічним патологічним процесом у сфері кільцеподібної зв’язки. Якщо пацієнт після операції, як і раніше, перевантажує руку, захворювання може рецидивувати. Тому хворим зазвичай рекомендують змінити характер професійної діяльності та зменшити навантаження на руку при виконанні побутових обов’язків.