Хвороба Шинця

Хвороба Шинця – це асептичний некроз бугра кістки п’яти. Найчастіше страждають дівчатка підліткового віку. Причину розвитку остаточно не з’ясовано. Патологія проявляється болями, що поступово посилюються, в області п’яткового бугра. Болі стають більш інтенсивними при рухах та навантаженні. Згодом через виражений больовий синдром пацієнти починають ходити з опорою тільки на передню частину стопи. Діагноз виставляється на підставі симптомів та характерних рентгенологічних ознак. Лікування зазвичай консервативне, включає обмеження навантаження на кінцівку, ЛФК, фізіопроцедури, медикаментозну терапію. В окремих випадках показано операції.

Хвороба Шинця (остеохондропатія бугра кістки п’яти, хвороба Хаглунда-Шинця) – остеопатія апофізу (горби) п’яткової кістки. Провокуючим моментом є постійні навантаження стопи (зазвичай при заняттях спортом) і травми п’ят, що повторюються, іноді незначні. Як правило, дана остеохондропатія розвивається у дівчаток 10-16 років, хлопчики страждають рідше. Нерідко уражаються обидві п’яти. У міру дорослішання хвороба мимоволі проходить. Болі в п’яті можуть зберігатися досить довго, часом до завершення зростання дитини. Ця патологія найчастіше виявляється у спортсменок, проте іноді зустрічається і у малоактивних дітей. Належить до захворювань юнацького та дитячого віку, у дорослих зустрічається дуже рідко.

Причиною виникнення хвороби Шинця є асептичний некроз п’яткового бугра, який може виникати внаслідок генетичної схильності, порушень обміну, нейротрофічних розладів, перенесених інфекцій та частих травм стопи. Пусковим фактором стає високе механічне навантаження на бугор кістки п’яти, сухожилля стопи і ахіллове сухожилля.

Генетична схильність визначає малу кількість або зменшений діаметр судин, що беруть участь у кровопостачанні кістки п’яти, а інфекції, травми та інші обставини надають несприятливий вплив на стан артерій. Через надмірні навантаження тонус судин порушується, ділянка кістки перестає у достатній кількості отримувати поживні речовини, розвивається асептичний некроз (руйнування кістки без запалення та участі інфекційних агентів).

П’яткова кістка – найбільша кістка стопи, що за своєю структурою відноситься до губчастих кісток. Вона несе значну частину навантаження на стопу при бігу, ходьбі та стрибках, бере участь в утворенні кількох суглобів, є місцем прикріплення зв’язок та сухожилля. На задній поверхні кістки є ділянка, що виступає – п’ятковий бугор, який і уражається при хворобі Шинця. У середній частині до цього бугра прикріплюється ахіллове сухожилля, а в нижній – довга зв’язка підошви.

У травматології та ортопедії виділяють п’ять стадій хвороби Шинця:

• Асептичний некроз. Харчування ділянки кістки порушується, виникає осередок омертвіння.
• Імпресійний (вдавлений) перелом. Змерла ділянка не може витримувати звичайні навантаження і «продавлюється». Одні ділянки кістки вклинюються до інших.
• Фрагментація. Уражена частина кістки поділяється окремі уламки.
• Розсмоктування некротизованих тканин.
• Репарація. На місці некрозу утворюється сполучна тканина, яка надалі заміщується новою кісткою.

Зазвичай захворювання розвивається в пубертатному віці, хоча можливий і ранній початок – описані випадки патології у пацієнтів 7-8 років. Починається поступово. Можливі як гострі, так і болі в п’ятці, що поступово посилюються. Больовий синдром виникає переважно після навантаження (бігу, тривалої ходьби, стрибків).

В ділянці п’яткового бугра з’являється видима припухлість, проте ознак запалення (гіперемія, характерний тиск, печіння або розпирання) відсутні. Відмітними ознаками больового синдрому при хворобі Шинця є поява болю при вертикальному положенні тіла через кілька хвилин або відразу після опори на п’яту, а також відсутність болів у нічний час та у спокої.

Тяжкість захворювання може відрізнятися. Частина пацієнтів больовий синдром залишається помірним, опора на ногу порушується незначно. В іншій частині болі прогресують і стають настільки нестерпними, що опора п’ятою повністю виключається. Хворі змушені ходити, спираючись лише на середній та передній відділи стопи, у них виникає потреба у використанні тростини або милиць.

При зовнішньому огляді у більшості пацієнтів виявляється помірний локальний набряк та атрофія шкіри. Нерідко має місце нерезко чи помірно виражена атрофія м’язів гомілки. Характерною особливістю хвороби Шинця є шкірна гіперестезія та підвищена тактильна чутливість ураженої області. Пальпація області п’яткового бугра болюча. Розгинання та згинання стопи утруднені через біль.

Діагноз хвороба Шинця виставляється фахівцем-ортопедом з урахуванням анамнезу, клінічної картини та рентгенологічних ознак. Найбільш інформативний знімок у бічній проекції. Рентгенографія п’яткової кістки на 1 стадії захворювання свідчить про ущільнення бугра, розширення щілини між бугром і власне кісткою п’яти. Виявляється також плямистість та нерівномірність структури ядра окостеніння, ділянки розпушування кістки та кіркової речовини та зміщені убік від центру секвестроподібні тіні.

На пізніх стадіях на рентгенограмах видно фрагменти бугра, а потім ознаки перебудови та формування нової губчастої речовини кістки. У нормі п’ятковий бугор може мати до чотирьох ядер окостеніння, що часто ускладнює рентгендіагностику. У сумнівних випадках виконують порівняльну рентгенографію обох кісток п’яти або направляють пацієнтів на КТ п’яткової кістки або МРТ кістки п’яти.

Диференціальна діагностика проводиться з бурситом та періоститом п’яти, остеомієлітом, кістковим туберкульозом, злоякісними новоутвореннями та гострими запальними процесами. Виключити запалення допомагає нормальне забарвлення шкіри у ураженій ділянці та відсутність специфічних змін крові – ШОЕ в нормі, лейкоцитозу немає. Для кісткового туберкульозу та злоякісних пухлин характерні млявість, дратівливість, відмова від звичного рівня фізичної активності через підвищену стомлюваність. За хвороби Шинця всі перелічені прояви відсутні.

Бурсит і періостит кістки п’яти розвиваються переважно у дорослих, різкі болі виникають вранці і при перших рухах після перерви, потім пацієнт «розходжується» і біль зазвичай зменшується. Хворобою Шинця страждають підлітки, біль посилюється після навантаження. Остаточно диференціювати хворобу Шинця від інших захворювань допомагає рентгенографія, МРТ та КТ. У сумнівних випадках може знадобитися консультація онколога чи фтизіатра.

Лікування зазвичай консервативне, здійснюється в умовах травмпункту чи амбулаторного ортопедичного прийому. Пацієнту рекомендують обмежити навантаження на ногу, призначають спеціальні гелеві підп’ятники або ортопедичні устілки. При різких болях можлива короткочасна фіксація гіпсовою лонгетою. Хворого спрямовують на озокерит, електрофорез новокаїну з анальгіном, ультразвук та мікрохвильову терапію. Для зменшення болю застосовують лід, призначають препарати групи НПЗП. Показано також прийом судинорозширювальних засобів, вітамінів В6 та В12.

Після зменшення болю навантаження на ногу можна відновити, використовуючи взуття із стійким широким підбором. Ходити у взутті на суцільній підошві не рекомендується – це збільшує навантаження на область п’яти і затягує одужання. В окремих випадках при нестерпних болях та відсутності ефекту від консервативної терапії виконують хірургічне втручання – невротомію підшкірного та великогомілкового нервів та їх гілок. Слід враховувати, що ця операція не тільки повністю позбавляє пацієнта від болю, а й призводить до втрати шкірної чутливості у ділянці п’яти.

Прогноз при хворобі Шинця сприятливий – зазвичай усі симптоми зникають протягом 1,5-2 років. Іноді болі зберігаються протягом більш тривалого часу, аж до повного завершення зростання стопи, але результатом у таких випадках теж стає повне одужання. Профілактика передбачає виключення надлишкових навантажень, продуманий режим тренувань під час занять спортом.