Кіфосколіоз

Кіфосколіоз – це комбінована деформація хребта, що є поєднанням сколіозу (бокового вигину) і кіфозу (сутулості, надлишкового вигину в переднезадньому напрямку). Може бути вродженим чи набутим, проявляється видимою деформацією та болями у спині. Через вторинну зміну форми грудної клітини та порушення функцій розташованих у ній органів можлива задишка та порушення серцевої діяльності. Діагноз виставляється виходячи з зовнішніх ознак, даних рентгенографії, МРТ і КТ. Лікування кіфосколіозу зазвичай консервативне, при вираженому викривленні може виникнути необхідність операції.

Кіфосколіоз – одночасне викривлення хребта у бічному та переднезадньому напрямку. Є досить поширеною патологією, найчастіше виникає у підлітковому віці. Хлопчики страждають у чотири рази частіше за дівчаток. У легких випадках кіфосколіоз може спричиняти підвищену стомлюваність і біль у спині. Виражена патологія негативно впливає на стан всього організму, може викликати неврологічні порушення, погіршувати функціонування легень, серця та травної системи.

Причиною розвитку вродженого викривлення є аномалії розвитку хребців. У 20-30% випадків деформація поєднується з вадами розвитку сечостатевої системи. При цьому патологія найчастіше виявляється не відразу, а у віці 6 місяців і старше (коли дитина починає ходити чи стояти). Разом з тим, зафіксовані випадки, коли кіфосколіоз 3 ступеня виявлявся одразу при народженні малюка.

Серед факторів, які можуть призводити до формування набутого кіфосколіозу – вроджена недостатність сполучної тканини, рахіт, деякі хвороби хребта (остеохондропатія, пухлини, хвороба Шейєрмана-Мау тощо). Крім того, причиною розвитку кіфосколіозу стають порушення м’язового тонусу та функції м’язів внаслідок міопатії, міодистрофії та паралічів (наприклад, при поліомієліті або ДЦП), ревматизм (внаслідок ураження хрящової тканини хребта антитілами), невідповідність швидкості розвитку кісткової та м’язової тканини т. д. Найчастіше симптоми набутого кіфосколіозу з’являються у 13-15 років.

Сприятливими факторами, що збільшують ймовірність розвитку кіфосколіозу, є надмірне навантаження на хребет, зумовлене надмірною вагою або важкою фізичною роботою, а також «сидячий» малорухливий спосіб життя і неправильне положення тіла при роботі за комп’ютером, сидінні за партою і т.д.

У нормі людський хребет має кілька вигинів у переднезадньому напрямку: один вигин назад (грудний кіфоз) та два вигини вперед (поперековий та шийний лордоз). Ці вигини грають компенсаторну роль при вертикальних навантаженнях на хребетний стовп. Якщо хребет згинається назад більше, ніж у нормі (під кутом понад 45 градусів), говорять про патологічний кіфоз. Зазвичай патологічний кіфоз розвивається там, де і фізіологічний – у грудному відділі. Бічних вигинів людський хребет у нормі немає, тому за будь-якої ступеня бічного викривлення виставляють діагноз сколіоз. Як правило, на початковому етапі формування кіфосколіозу утворюється кіфоз, а надалі до нього приєднується сколіоз.

Залежно від вираженості деформації виділяють 4 ступені кіфосколіозу:

• 1 ступінь Кіфосколіоз – кут викривлення хребта в переднезадньому напрямку 45-55 градусів. Відзначається незначне бічне зміщення та скручування (ротація) хребців.
• 2 ступінь Кіфосколіоз – кут викривлення хребетного стовпа в переднезадньому напрямку 55-65 градусів. Виявляється помітне скручування та бічне зміщення.
• 3 ступінь Кіфосколіоз – кут викривлення хребта в переднезадньому напрямку 65-75 градусів. Формується хребетний горб, відзначається видима деформація грудної клітки.
• 4 ступінь Кіфосколіоз – кут викривлення хребетного стовпа в переднезадньому напрямку більше 75 градусів. Як і в попередньому випадку викривлення супроводжується утворенням хребетного горба та деформацією грудної клітки.

З урахуванням напрямку бічного викривлення в ортопедії та травматології виділяють лівосторонній та правосторонній кіфосколіоз.

Вроджена патологія, як правило, стає помітною після досягнення 6-12 місяців. На спині дитини утворюється ледь помітний горбик, при цьому, на відміну від «чистого» сколіозу, при кіфосколіозі виявляється не м’язового валика, а остистих відростків декількох хребців. На ранніх стадіях викривлення хребетного стовпа помітне лише при переході у вертикальне положення та зникає у положенні лежачи. Надалі кіфосколіоз стає стійким, незалежно від положення тіла. Приблизно у 50% випадків кіфосколіоз супроводжується прогресуючою неврологічною недостатністю. У молодшому віці виявляються порушення чутливості, у підлітків із вродженим кіфосколіозом можливий розвиток швидко прогресуючих парезів.

Ранніми проявами підліткового кіфосколіозу є зміна постави, посилення сутулості та болю у спині. Нерідко дитина починає скаржитися на біль чи неприємні відчуття у спині ще до того, як батьки помітять порушення постави. Можлива також нерезко виражена задишка, що виникає внаслідок обмеження екскурсій грудної клітки. Неврологічні порушення при підлітковому кіфосколіозі виявляються рідше і зазвичай виникають тільки при важких деформаціях. Швидкість прогресування може значно відрізнятися залежно від причин розвитку кіфосколіозу, а також своєчасності та адекватності лікування.

При зовнішньому огляді виявляється посилена сутулість (кругла спина), у важких випадках горб. Верхня частина тулуба та плечі хворого на кіфосколіоз нахилені вперед і вниз, відзначається звуження грудної клітки та слабкість м’язів черевного преса. Для виявлення сколіозу лікар проводить огляд у положенні з випрямленою та зігнутою спиною. За наявності сколіотичної деформації виявляється відхилення хребта від серединної лінії. При зовнішньому огляді грудної клітки визначається розширення міжреберних проміжків на боці, протилежній бічному викривленню. При кіфосколіозі, ускладненому неврологічними порушеннями, виявляється локальне зниження чутливості, зміна сухожильних рефлексів та несиметричність сили м’язів.

Невідповідність форми хребетного стовпа фізіологічним потребам організму стає причиною постійного навантаження всіх структур хребта та навколохребцевих м’язів. При кіфосколіозі можливий ранній розвиток остеохондрозу, утворення протрузій дисків та міжхребцевих гриж, виникнення міозитів та артрозу суглобів хребта. Деякі з перерахованих патологічних процесів можуть стати причиною здавлення спинного мозку та його корінців і призводити до появи неврологічної симптоматики (порушень чутливості, рухових порушень, порушення функції тазових органів).

Через кіфосколіоз обмежується рухливість грудної клітки та діафрагми. Це призводить до збільшення навантаження на дихальні м’язи, зниження розтяжності легеневої паренхіми та зменшення функціональної залишкової ємності легень. В результаті зменшується обсяг легень, порушується газообмін: у крові стає більше вуглекислого газу та менше кисню. При вираженому кіфосколіозі виникає видима деформація грудної клітини, що тягне за собою ще значніші порушення функції легень та серця.

При тяжкому кіфосколіозі страждають не тільки серце та легені, а й травний тракт: порушується розташування органів, погіршується їх функціонування. Збільшується ймовірність виникнення холециститу та дискінезії жовчовивідних шляхів. Через кіфосколіоз відбувається перерозподіл навантаження на нижні кінцівки, розвиваються ранні коксартрози.

Діагноз кіфосколіоз виставляється на підставі зовнішніх ознак та даних рентгенографії хребта. При необхідності, поряд із двома основними проекціями, можуть бути призначені знімки у спеціальних положеннях (лежачи, стоячи при розтягуванні хребта). Для уточнення діагнозу пацієнта можуть направити на МРТ і КТ хребта. Обстеження при кіфосколіозі передбачає обов’язкову консультацію невролога. При підозрі на порушення функції внутрішніх органів хворого на кіфосколіоз направляють на консультації до відповідних фахівців: кардіолога, пульмонолога, гастроентеролога, уролога.

Лікування здійснюють лікарі-вертебрологи та ортопеди за участю невропатологів та інших фахівців (залежно від виявленої супутньої патології). Основними методами консервативної корекції кіфосколіозу є корсетування та лікувальна гімнастика. Комплекс вправ підбирається індивідуально. При 1 ступені кіфосколіозу для випрямлення хребта нерідко досить регулярно виконувати вправи, при 2 ступені ЛФК необхідно поєднувати з носінням корсета. Використовуються корсети, виготовлені за індивідуальним замовленням. Найчастіше у процесі корсетування, поруч із усуненням сутулості, виробляється деротація (усунення ротації хребта вздовж осі).

Для поліпшення кровообігу, підвищення пластичності м’язів та активізації обмінних процесів у м’язовій тканині хворим на кіфосколіоз призначається масаж. Корисне плавання та помірні фізичні навантаження (з урахуванням наявних протипоказань). Протипоказані заняття з обтяженнями та «стрибкові» види спорту (стрибки у довжину та висоту, волейбол, баскетбол).

Показанням до оперативного лікування є 4 ступінь кіфосколіозу, виражений больовий синдром, що прогресують неврологічні порушення, погіршення функцій серця та легень. Хірургічна корекція при кіфосколіозі передбачає встановлення спеціальних металоконструкцій (гачків, гвинтів) у хребці та вирівнювання хребетного стовпа з використанням спеціальних стрижнів, що кріпляться до цих металоконструкцій. При цьому фіксований відділ хребта втрачає рухливість.

Повне усунення кіфосколіозу можливе до закінчення активного зростання дитини, тобто до 14-15 років (деякі фахівці вважають критичним вік 12-13 років), при цьому має значення ступінь викривлення та швидкість прогресування хвороби. У більшості випадків можна повністю усунути кіфосколіоз 1 ступеня, у значної частини пацієнтів вдається досягти випрямлення хребта при кіфосколіозі 2 ступеня. При кіфосколіозі 3 і особливо 4 ступеня прогноз менш сприятливий – адекватне лікування, як правило, дає можливість зупинити прогресування деформації і в ряді випадків провести часткову корекцію. Повне випрямлення хребетного стовпа у разі дуже малоймовірно.

При лікуванні кіфосколіозу дуже важлива своєчасність усіх лікувальних заходів, що проводяться. Оскільки ефективна корекція кіфосколіозу можлива, тільки поки дитина продовжує зростати, дуже важливо вчасно звернути увагу на ознаки кіфосколіозу, негайно звернутися за медичною допомогою і виконувати всі рекомендації лікаря, особливо щодо лікувальної гімнастики та носіння корсета. Саме ці методи дозволяють усунути кіфосколіоз, тоді як інші способи лікування виконують лише другорядну допоміжну функцію.