Кіфоз

Кіфоз – це викривлення хребта у передньо-задній (сагітальній) площині. Можливо як фізіологічним (нормальним), і патологічним. Патологічний кіфоз частіше розвивається у грудному відділі, нерідко супроводжується болями у спині. При значному викривленні можливе здавлення нервових корінців та спинного мозку з відповідною симптоматикою (слабкість у ногах, порушення чутливості, тазові розлади). В особливо тяжких випадках може спостерігатися порушення діяльності серця та легень. Діагностується на підставі даних зовнішнього огляду та рентгенографії. Лікування кіфозу, переважно, консервативне. У певних ситуаціях показано операцію.

Кіфоз називається як патологічне, так і фізіологічне викривлення хребта в передньо-задньому напрямку. Фізіологічний кіфоз визначається у всіх людей у ​​грудному відділі хребта. Про патологію говорять у тих випадках, коли кут вигину становить 45 і більше градусів. Кіфоз може спостерігатися як окремо, так і в поєднанні зі сколіозом (викривленням хребта у бічній площині). Найчастішою причиною розвитку патологічного кіфозу є переломи хребців.

Залежно від характеру викривлення кіфоз може бути кутовим чи дугоподібним. Кутовий кіфоз зазвичай виникає при туберкульозі хребта, супроводжується утворенням горба, укороченням тулуба та випинанням грудей уперед. При дугоподібному кіфозі спостерігається плавна С-подібна деформація всього грудного відділу хребта.

Патологія може виникнути внаслідок порушень внутрішньоутробного розвитку, несприятливої ​​спадковості, травм та операцій на хребті, слабкості м’язів спини при недостатніх фізичних навантаженнях тощо. У літніх людей (особливо жінок) кіфоз часто розвивається внаслідок патологічних компресійних переломів грудних хребців. Причиною таких переломів стає остеопороз – зменшення густини кісток.

Крім того, кіфоз може формуватися при деяких інфекційних та неінфекційних захворюваннях: спондиліті, анкілозуючому спондиліті (хвороби Бехтерева) та пухлинах хребта. Дуже рідко причиною виникнення патологічного кіфозу стає променева терапія, що проводиться на лікування злоякісних новоутворень у дитячому віці.

Надмірне викривлення грудного відділу несприятливо впливає як на анатомічні структури самого хребта, так і на розташовані поруч органи. Об’єм грудної клітки та ємність легень при максимальному вдиху зменшуються. Недостатнє надходження кисню в кров зумовлює порушення з боку системи кровообігу та інших систем.

Діафрагма сильніше тисне на черевну порожнину, через що порушується нормальна робота розташованих там органів, зокрема розвиваються запори. Через перерозподіл навантаження страждають міжхребцеві диски, виникає остеохондроз. При вираженому кіфозі можливе здавлення спинного мозку та нервових корінців, що супроводжується втратою або ослабленням чутливості, м’язовою слабкістю та порушеннями тазових органів.

З урахуванням причин виникнення в ортопедії та травматології виділяють такі різновиди патологічного кіфозу:

• функціональний кіфоз (сутулість);
• дорзальний юнацький кіфоз (розвивається при хворобі Шейєрмана-Мау);
• уроджений кіфоз;
• паралітичний кіфоз;
• посттравматичний кіфоз;
• дегенеративний кіфоз.

З урахуванням кута викривлення виділяють нормальний, посилений (зі збільшеним кутом) та випрямлений (зі зменшеним кутом) кіфоз.

Посилений кіфоз, у свою чергу, поділяється на три ступені:

• 1 ступіньПри якій кут вигину становить 35 або менше градусів.
• 2 ступіньПри якій кут викривлення коливається від 31 до 60 градусів.
• 3 ступіньПри якій кут вигину складає 60 і більше градусів.

Функціональний кіфоз

Функціональний кіфоз – прояв неправильної постави. Виникає внаслідок слабкого розвитку м’язів спини чи нефізіологічного становища під час навчання чи роботи. В окремих випадках такий кіфоз обумовлений психологічними факторами (зазвичай у підлітків, які соромляться свого зростання). Організм прагне компенсувати надмірний вигин грудного відділу хребта дозаду, тому при такому кіфозі часто розвивається супутній поперековий гіперлордоз (надмірний вигин поперекового відділу допереду).

На відміну від інших видів кіфозу, при цій патології надлишкове викривлення зникає при спробі випрямити спину або укладання на тверду плоску поверхню. На рентгенограмах будь-яких аномалій не виявляється. Лікування функціонального кіфозу консервативне. Пацієнта навчають зберігати правильне положення під час сидіння, стояння та ходьби. Для зміцнення м’язів спини призначаються спеціально розроблені комплекси вправ (ЛФК). Носіння корсетів не показано.

Дорзальний юнацький кіфоз

Причини розвитку цієї форми кіфозу (хвороби Шейєрмана-Мау) остаточно не вивчені, проте точно встановлено, що певну роль її розвитку грає спадкова схильність. Передбачається, що кіфоз у даному випадку виникає або внаслідок аваскулярного некрозу (омертвіння) замикальних пластинок (шарів гіалінового хряща між хребцем та міжхребцевим диском), або через надмірне зростання кісткової тканини в тілах хребців. Існує також припущення, що кіфоз розвивається через численні мікропереломи хребців внаслідок остеопорозу.

Тіла трьох або більше грудних хребців при хворобі Шейєрмана-Мау деформуються, стають клиноподібними (на бічних рентгенограм вони виглядають майже трикутними). Через зміну форми хребців кіфоз посилюється. Вигин у грудному відділі хребта досягає 45-75 градусів.

На ранніх стадіях пацієнти, зазвичай, не пред’являють жодних скарг. У міру прогресування кіфозу та посилення викривлення хребта з’являються болі у ураженому відділі. Через супутню деформацію грудної клітки згодом утруднюється акт дихання. Можуть виникати порушення серцевої діяльності. Неврологічна симптоматика, як правило, відсутня.

Діагноз дорзального юнацького кіфозу виставляється на підставі анамнезу, клінічного та рентгенографічного обстеження. У деяких випадках додатково проводять електронейроміографію та МРТ хребта. Лікування зазвичай консервативне. Призначається масаж, фізіотерапевтичні процедури, ЛФК та ​​мануальна терапія, іноді – носіння корсету. Показанням до хірургічної операції є великий кут викривлення (понад 75 градусів), стійкий больовий синдром, а також порушення дихання та кровообігу.

Вроджений кіфоз

Уроджений кіфоз є наслідком порушення ембріонального розвитку. Виникає з появою аномалій на етапі формування хребців, у результаті можуть утворюватися метеликові або клиноподібні хребці, задні напівхребці, мікрохребці і т.д. Рідше трапляються порушення сегментації (поділу) на окремі хребці.

Можливий як «чистий» кіфоз, при якому хребет викривляється тільки у передньо-задньому напрямку, так і кіфосколіоз, що супроводжується викривленням у передньо-задньому та бічному напрямках. Вершина кіфотичного викривлення може розташовуватися на будь-якому рівні – від шийно-грудного до поперекового відділу хребта. Кіфоз при цьому захворюванні часто має прогресуючий характер.

Нерідко (приблизно у 13% випадків) спостерігається поєднання кіфозу як з іншими аномаліями хребетного каналу (дермоїдні кісти, фіброзні перетяжки, дермальні синуси, аномальні спинномозкові корінці тощо), так і з порушеннями розвитку різних органів і систем (сечовивідної, серцево -легеневої, а також кінцівок, черевної та грудної стінки). Зазвичай викривлення хребта супроводжується неврологічними порушеннями.

Як додаткові методи дослідження використовується рентгенографія (оглядові та прицільні знімки в різних проекціях), КТ, МРТ. Може призначатися рентгенконтрастне дослідження хребетного каналу. Обов’язково проводиться неврологічне обстеження. Консервативне лікування вродженого кіфозу є малоефективним. Рекомендується оперативне втручання у дитячому віці для усунення патологічного кіфозу, стабілізації хребта та запобігання його подальшій деформації.

Паралітичний кіфоз

Паралітичний кіфоз обумовлений захворюваннями, що супроводжуються парезами та паралічами м’язів спини (ДЦП, поліомієліт тощо). При ДЦП відзначається посилення грудного кіфозу та збільшення його протяжності (вигин поширюється на верхню частину поперекового відділу). Кіфоз може поєднуватися зі сколіозом. Характерно поступове прогресування деформації. Лікування зазвичай консервативне, комплексне, тривале.

Діагноз виставляється на підставі анамнезу, клінічного та рентгенологічного дослідження. За показаннями хворих направляють на КТ та МРТ. Пацієнтам призначають масаж, ЛФК, фізіолікування, мануальну терапію. Операція показана при вираженому больовому синдромі та порушеннях функції органів, розташованих у грудній клітці.

Посттравматичний кіфоз

Переломи грудних та поперекових хребців – найчастіша причина розвитку кіфотичної деформації (близько 40% від усіх кіфозів). Ризик виникнення кіфозу залежить від тяжкості травми, порушень з боку кістково-м’язової системи (остеопороз, слабкість м’язів спини) та дотримання лікарських рекомендацій у період лікування. Підставою для встановлення діагнозу є відповідний анамнез, клінічні та рентгенологічні ознаки посттравматичного кіфозу.

У деяких випадках кіфоз поєднується з неврологічними порушеннями. Лікування переважно хірургічне. За наявності протипоказань до операції (літній вік, тяжкі супутні захворювання тощо) проводиться консервативна терапія, призначається носіння корсету.

Дегенеративний кіфоз

Дегенеративний кіфоз виникає внаслідок дегенеративних порушень (остеопорозу, остеохондрозу). Найчастіше спостерігається у жінок похилого та старечого віку. Нерідко узгоджується з попередніми травмами (патологічними компресійними переломами тіл хребців). Кіфоз сприяє посиленню дегенеративних змін хребта і має прогресуючий характер. Лікування переважно консервативне.

Постановка діагнозу починається з докладного опитування та огляду пацієнта. Лікар (лікуванням кіфозів займаються травматологи-ортопеди) вивчає історію розвитку хвороби, уточнює особливості больового синдрому, звертає увагу на відсутність чи наявність неврологічних порушень. Огляд включає пальпацію спини і шиї, визначення сили м’язів і шкірної чутливості. Фахівець досліджує сухожильні рефлекси та проводить спеціальні тести для оцінки неврологічного статусу, здійснює аускультацію серця та легень.

Обов’язковим етапом обстеження є рентгенографія хребта, яка може включати як оглядові прямі і бічні знімки, так і прицільні рентгенограми в нестандартних проекціях і при спеціально обраному положенні пацієнта (наприклад, в умовах розтягування хребта).

Для виявлення патології з боку м’яких тканин може бути призначений МРТ. Для оцінки патологічних змін з боку кісткових структур пацієнта можуть спрямувати комп’ютерну томографію.

Лікування частіше консервативне, включає ЛФК для зміцнення м’язового корсета спини, масаж і фізіопроцедури. Деяким пацієнтам показано мануальну терапію. Носіння корсетів призначається переважно зменшення больового синдрому. Однак постійне використання корсетів у більшості випадків не рекомендується, оскільки самі по собі вони не виправляють поставу і, до того ж можуть стати причиною ослаблення м’язів спини з подальшим посиленням кіфозу.

Показанням до хірургічного втручання є:

• Стійкий больовий синдром, який не вдається усунути консервативними методами.
• Швидке прогресування кіфозу, особливо супроводжується неврологічними порушеннями, а також порушеннями функції легень та серця.
• Косметичний дефект, що істотно знижує якість життя пацієнта та перешкоджає виконанню професійних обов’язків.

Мета операції – по можливості виправити кут вигину хребта та зупинити прогресування деформації, а також усунути компресію нервових стволів та захистити їх від ушкоджень у майбутньому. Хірургічні операції на хребті відносяться до категорії складних, масштабних втручань та проводяться під загальним наркозом лише після повного обстеження пацієнта. Іноді задля досягнення бажаного результату потрібно кілька операцій.

Для фіксації хребта використовують різні конструкції, що виготовляються з інертних металів (титану, нікеліду титану). Вони не викликають реакції відторгнення і можуть бути в організмі без наслідків протягом багатьох років.