Кіста шиї

Кіста шиї – це порожнє патологічне утворення, яке розташовується в області шиї та містить рідину або кашкоподібну масу. Належить до вроджених патологій, може бути бічною або серединною. Бічні кісти виявляються відразу після народження, серединні можуть виявлятися зі зростанням дитини або стати випадковою знахідкою в ході будь-яких медичних досліджень. Можливі ускладнення – нагноєння, утворення свища та злоякісне переродження. У більшості випадків кісти шиї підлягають хірургічному видаленню. Пункції кісти неефективні, оскільки у її порожнині знову накопичується вміст. Консервативного лікування немає.

Кіста шиї – порожнисте пухлиноподібне утворення, що розташовується по передній або бічній поверхні шиї. Формується при порушеннях ранніх стадіях ембріонального розвитку. У деяких випадках поєднується з вродженою норицею шиї. Іноді свищ утворюється вже у дитячому чи навіть дорослому віці внаслідок нагноєння кісти. Можливе переродження кісти шиї у злоякісну пухлину. Лікування лише хірургічне.

Бічні кісти шиї зазвичай виявляються при народженні дитини, серединні виявляються у віці 4-7 або 10-14 років, іноді протікають безсимптомно. В одного з 9-10 хворих бічна кіста спостерігається у поєднанні з вродженою норицею шиї. Приблизно в 50% випадків кісти нагноюються, а нориці формуються в результаті спорожнення гнійника через шкіру.

Бічна кіста шиї є порожниною між зябровими борознами, які в нормі повинні зникати в міру розвитку плода. Вона формується при аномалії розвитку зябрових щілин на четвертому-шостому тижнях вагітності. Середня кіста утворюється при переміщенні зачатка щитовидної залози з місця її формування на передню поверхню шиї по щитовидно-мовному протоці. Це відбувається на шостому-сьомому тижнях вагітності.

Вроджений нориці не є самостійною патологією і завжди поєднується з бічною або серединною кістою шиї. Виділяють два види свищів: повні (з двома вихідними отворами: на шкірі та слизовій порожнині рота) та неповні (з одним отвором, який може розташовуватися як на шкірі, так і на слизовій оболонці).

Бічні кісти шиї

Бічні кісти шиї зустрічаються частіше за серединні (приблизно в 60% випадків). Вони розташовуються на передньо-бічній поверхні шиї, у її верхній або середній третині, кпереду від кивального м’яза і локалізуються прямо на судинно-нервовому пучку, поруч із внутрішньою яремною веною. Бувають багатокамерними, так і однокамерними. Бічні кісти шиї великого розміру можуть здавлювати судини, нерви та розташовані поруч органи.

Симптоми

За відсутності нагноєння чи здавлення судинно-нервового пучка скарг немає. У ході огляду виявляється округле або овальне пухлиноподібне утворення, особливо помітне при повороті голови пацієнта у протилежний бік. Пальпація безболісна. Кіста має еластичну консистенцію, рухлива, не спаяна зі шкірою, шкірні покриви над нею не змінені. Як правило, визначається флюктуація, що свідчить про наявність рідини у порожнині кісти. При пункції в порожнині утворення виявляється каламутна рідина брудно-білого кольору.

Ускладнення

При нагноєнні кіста шиї збільшується у розмірі, стає болючим. Шкіра над нею червоніє, виявляється локальний набряк. Надалі формується свищ. При розтині на шкіру гирло нориці розташовується в області переднього краю кивального м’яза. При розтині на слизову оболонку порожнини рота гирло знаходиться в області верхнього полюса піднебінної мигдалини. Отвір може бути як точковим, і широким. Шкіра навколо гирла часто покривається кірками. Спостерігається мацерація шкірних покривів та гіперпігментація.

Діагностика

Діагноз бокової кісти шиї виставляється на підставі анамнезу та клінічної картини захворювання. Для підтвердження діагнозу виконують пункцію з наступним цитологічним дослідженням отриманої рідини. Можуть використовуватися такі додаткові методи дослідження, як УЗД, зондування та фістулографія з рентгенконтрастною речовиною.

При неінфікованій кісті шиї проводиться диференціальна діагностика з лімфогранулематозом та позаорганними пухлинами шиї (ліпома, невринома тощо). Нагноєну кісту диференціюють від аденофлегмони і лімфаденіту.

Серединні кісти шиї

Симптоми

Серединні кісти у травматології становлять близько 40% від усіх кіст шиї та розташовуються на передній поверхні шиї, по середній лінії. При огляді виявляється щільне, безболісне, чітко відмежоване утворення еластичної консистенції діаметром до 2 см, не спаяне зі шкірою. Кіста трохи рухлива, спаяна з тілом під’язикової кістки, зміщується при ковтанні. У ряді випадків пухлиноподібна освіта розташовується в корені язика. При цьому мова піднімається, можливі порушення мови та ковтання.

Ускладнення

Серединні кісти нагноюються частіше за бічні – приблизно в 60% випадків. При інфікуванні освіта збільшується у розмірі, стає болючим. Навколишні тканини набрякають, шкіра червоніє. При розтині гнійника утворюється нориця з гирлом, розташованим на передній поверхні шиї, між щитовидним хрящем і під’язичною кісткою. Якщо свищ відкривається в порожнину рота, його гирло розташовується на передній поверхні язика, на межі між його коренем і тілом.

Діагностика

Діагноз серединної кісти виставляється на підставі анамнезу та клінічних даних. Як методи інструментальної діагностики використовується УЗД та пункція кісти з подальшим цитологічним дослідженням. При пункції отримують мутну тягучу рідину жовтуватого кольору, що містить лімфоїдні елементи і клітини багатошарового плоского епітелію. Для дослідження свищових ходів застосовується фістулографія та зондування.

Серединну кісту шиї диференціюють від токи язика, дермоїдної кісти, лімфаденіту, специфічних запальних процесів та аденоми аномально розташованої щитовидної залози.

Лікування кіст шиї лише оперативне. Обсяг операції визначається станом хворого, наявністю та видом ускладнень. У хворих похилого віку з тяжкими супутніми захворюваннями виконується аспірація вмісту кісти з подальшим промиванням її порожнини антисептичними препаратами. В інших випадках цей метод не використовується через недостатню ефективність та високий ризик розвитку рецидивів.

• Неускладнені кісти. Хірургічне видалення кісти шиї показано при всіх бокових кістах, серединних кістах будь-якого розміру в дитячому віці та серединних кістах діаметром понад 1 см у дорослих. Для попередження рецидивів кісту січуть разом із капсулою. При хірургічних втручаннях з приводу серединної кісти також видаляють частину під’язикової кістки, через яку проходить тяж від пухлиноподібної освіти. При операціях з приводу бокової кісти можливі труднощі через розташовані поруч судин і нервів. Залежно від розмірів кісту кореня язика можуть видаляти через розріз на шкірі, так і через рот.
• Кісти, що нагноилися. При нагноєнні кісти її повне видалення не показано. Виконується розтин та дренування. Показанням до екстреної операції є наявність гострого запального процесу, особливо при закритті свища та формуванні абсцесу. Надалі проводяться регулярні перев’язки з промиванням порожнини кісти антисептичними препаратами, призначається протизапальна терапія. Іноді порожнина кісти рубається. Якщо цього не відбувається, її видалення виробляють не раніше ніж через 2-3 місяці після ліквідації запалення.
• Кісти зі свищами. Серединні та бічні нориці шиї необхідно сікати і видаляти. Це завдання може бути пов’язане з рядом труднощів через тонку стінку і звивистих ходів свища. Тому перед операцією в свищевий хід вводять зонд або фарбуючий препарат (діамантовий зелений, синій метиленовий). У ході операції видаляють усі свищеві ходи, у тому числі тонкі і малопомітні, інакше можливий рецидив. Особливою складністю відрізняється операція з висічення бокового нориці шиї, оскільки в цьому випадку норковий хід проходить між внутрішньою і зовнішньою сонними артеріями.