Кістома яєчника

Кістома яєчника – Справжня пухлина яєчника, що розвивається з епітеліальних тканин і має проліферативне зростання. На ранніх стадіях кістома яєчника протікає безсимптомно; згодом може розвиватися збільшення розмірів живота, відчуття розпирання, болі, дизуричні розлади, порушення дефекації. Діагностика включає проведення гінекологічного огляду, УЗД органів малого тазу та черевної порожнини, аналізу онкомаркера раку яєчника (СА-125), лапароскопії. Ускладненнями кістоми яєчника можуть бути процеси озлоякісності, некроз, перфорація, крововилив, перекрут ніжки пухлини, здавлення сусідніх органів. Лікування кістоми яєчника суворо оперативне. Прогноз визначається гістологічною структурою освіти.

Кістома яєчника, поряд з фібромою матки, належать до пухлин жіночої статевої системи, що найчастіше зустрічаються. Кістоми відносяться до доброякісних пухлин яєчників, проте нерідко бувають схильні до вторинної малігнізації. Відмінною рисою кістоми служить швидке проліферативное зростання, тому вона нерідко досягає великих розмірів. Кістома яєчника може розвиватися на основі раніше існуючої кісти яєчника. Кістома з’єднується з яєчником за допомогою анатомічної ніжки, в яку входять зв’язки (підвіска, частина широкої, власна зв’язка яєчника), маткові та яєчникові артерії, нерви та лімфатичні судини.

Точно причини утворення кістоми яєчника не встановлено. Помічено, що найбільша схильність до розвитку кістоми відзначається у жінок із порушеннями гормональної функції яєчників, обтяженою спадковістю, носіїв вірусу герпесу ІІ типу та ВПЛ.

У групі ризику розвитку кістою яєчника також знаходяться пацієнтки:

Імовірність розвитку кістоми яєчника зростає у пременопаузу та менопаузу. Жінкам із підвищеним ризиком виникнення кістоми яєчника показано спостереження у гінеколога.

Сучасна гінекологія класифікує кістоми яєчника з урахуванням типу перебігу, характеру вмісту, вистилання їхньої порожнини, локалізації. За типом перебігу кістоми яєчника можуть бути доброякісні, проліферуючі (прикордонні) та малігнізовані. Доброякісні кістоми яєчника з часом можуть перетворитися на проліферуючі, а потім – на злоякісні. За вмістом прийнято виділяти кістоми яєчників серозного та муцинозного характеру.

1. Серозні кістоми. Вистелені трубним або поверхневим епітелієм яєчника, заповнені прозорою серозною рідиною солом’яного кольору. Найчастіше вони однокамерні, можуть збільшуватися до 30 сантиметрів і більше в діаметрі. Зазвичай виявляється у жінок 40-50 років. Злоякісне переродження проліферуючих серозних кіст яєчника зустрічається у 10-15% пацієнток.
2. Муцинозні кістоми. Найчастіше зустрічаються муцинозні (псевдомуцинозні) кістоми яєчника, що мають епітеліальну вистилку, що нагадує клітини шийного каналу. Муцинозні кістоми яєчника, як правило, багатокамерні, містять слизоподібний секрет. Можуть діагностуватися у жінок у будь-якому віковому періоді, але все ж таки частіше визначаються в постменопаузі. Муцинозні кістоми яєчника рідше схильні до озлоякісності (у 3-5% випадків).

За характером вистилання порожнини розрізняються гландулярні (залізисті), мезонефроїдні, ціліоепітеліальні (гладкостінні), ендометріоїдні, папілярні кісти яєчника. Кістоми яєчника можуть розвиватися на одному яєчнику (односторонні) або обох яєчника (двосторонні), мати однакову або різну будову. Муцинозні кістоми частіше вражають один яєчник, серозні – обидва.

Невеликі за розмірами кістоми яєчника, як правило, не викликають суб’єктивних скарг та розладів менструального циклу. На ранніх етапах кістома яєчника, як правило, випадково виявляється в ході планового гінекологічного огляду або обстеження у зв’язку з безпліддям.

При досягненні великої величини кістома яєчника може викликати різну симптоматику – ниючі та тягнучі болі внизу черевної порожнини з іррадіацією в пахвинну або поперекову область, збільшення розмірів живота, відчуття тяжкості та розпирання в животі, порушення менструального циклу. Здавлення кістомою яєчника сечового міхура проявляється прискореним сечовипусканням; товстого кишечника – запорами (іноді проносами); великих судин – набряками ніг. При серозних кістомах яєчника нерідко розвивається асцит, гідросальпінкс.

При перекруті ніжки кістоми яєчника виникають різко виражені клінічні симптоми – пронизливий біль, підвищення температури, нудота, тахікардія, напруження м’язів черевної стінки. Фізична перенапруга, травма живота, необережний гінекологічний огляд можуть спровокувати розрив капсули кістоми – апоплексію яєчника.

Найбільшу загрозу для життя становить малігнізація кістоми яєчника, тому її лікування може бути лише оперативним. Крім того, при фізичній напрузі або різких рухах висока ймовірність перекручування ніжки кістоми, крововиливу в порожнину або капсулу кістоми яєчника.

При гематогенному або лімфогенному занесення інфекції з кишечника вміст кістоми може нагноюватися. У разі травми пухлини або порушення трофіки її стінок відбувається розрив капсули кістоми яєчника, який супроводжується гострим болем, внутрішньочеревною кровотечею, шоком, непритомністю, перитонітом.

Розростання кістоми яєчника до гігантських розмірів супроводжується функціональними порушеннями з боку кишківника, сечового міхура, кровотоку. Ускладнення кістоми яєчника завжди спричиняють більший обсяг операції, ніж планове лікування захворювання.

При проведенні гінекологічного огляду на кріслі пальпаторно визначається наявність пухлиноподібного утворення з анатомічною ніжкою, що лежить у крижовій западині від матки. Залежно від величини та кількості камер кістома яєчника має еластичну або щільну консистенцію, гладку поверхню.

Для об’єктивного підтвердження наявності кістоми яєчника та визначення її розмірів виконується УЗД органів малого тазу, КТ чи МРТ-дослідження. Характер кістоми яєчника уточнюється за допомогою дослідження крові на онкомаркер СА-125, пункції черевної порожнини через заднє склепіння піхви з цитологічним аналізом рідини. За показаннями виконуються біопсія ендометрію, УЗД молочних залоз.

Диференційна діагностика

У процесі діагностики кістому яєчника слід диференціювати від раку яєчника, фолікулярної кісти та кісти жовтого тіла, міоми матки, маткової та позаматкової вагітності, аднекситу, метастатичних пухлин шлунка, пухлин кишечника та сечового міхура. Тому додатково може знадобитися проведення УЗД черевної порожнини, гастроскопії, рентгенографії шлунка, іригоскопії, консультація гастроентеролога, проктолога, уролога.

При обґрунтованих сумнівах у діагнозі проводиться діагностична лапароскопія з біопсією яєчника, яка може перейти до лікувальної. Заключний діагноз виставляється після оперативного лікування кістоми яєчника з урахуванням гістологічної будови віддаленої пухлини.

Незалежно від розміру та клініки кістоми яєчника показана хірургічна тактика. Необхідність видалення кістоми яєчника диктується можливістю її малігнізації, надмірного зростання, порушення роботи тазових органів. У результаті операції виробляється видалення кістоми, уточнення її природи, виключається злоякісний процес. Обсяг майбутнього втручання при кістомі яєчника визначається видом, розміром пухлини, віком жінки, плануванням вагітності. Операції при кістом яєчників виконуються за допомогою лапароскопії або лапаротомії.

Для визначення обсягу операції показано проведення термінового інтраопераційного дослідження гістологічного пухлинних тканин. У молодих пацієнток за винятком факторів онкозастороженості та наявності серозної гладкостінної кістоми можливе виконання кістектомії – видалення освіти із збереженням оваріальної тканини. Серозні папілярні та муцинозні кістоми у жінок репродуктивного віку вимагають видалення ураженого яєчника (оофоректомії). У постменопаузі оптимальним обсягом лікування кістоми яєчника є видалення матки методом пангістеректомії.

У разі перекруту ніжки або розриву капсули кістоми яєчника втручання має екстрений характер. При прикордонних чи злоякісних кістомах яєчника проводиться хіміотерапія, гормонотерапія, променева терапія.

Своєчасність виконання операції забезпечує одужання та сприятливий прогноз. Після хірургічного лікування кістоми яєчника пацієнткам потрібне спостереження гінеколога (онкогінеколога), мамолога.

Запорукою профілактики кістоми яєчника є регулярні огляди гінеколога та ультразвукове дослідження. Для виключення несприятливого фону потрібна своєчасна терапія хронічних запальних захворювань яєчників, придатків та матки, грамотний підбір контрацепції, профілактика абортів.