Клептоманія

Клептоманія – Болюча тяга до крадіжки. Належить до розладів потягів. Виявляється повторюваними епізодами компульсивних крадіжок предметів, які не становлять цінності для хворого. Епізоди не обумовлені вигодою, помстою, маренням чи галюцинацією. Супроводжуються наростаючим збудженням до крадіжки, відчуттям задоволення під час та одразу після її вчинення. Надалі задоволення змінюється почуттям провини та сорому. Захворювання діагностується на підставі анамнезу, скарг пацієнта та/або свідчень очевидців та представників правоохоронних органів. Лікування – психотерапія, медикаментозна терапія.

Клептоманія – відомий розлад потягу, вперше описаний близько двохсот років тому у Франції. Носить імпульсивний характер, метою крадіжки є не матеріальна вигода, а усунення напруги та отримання задоволення. Точна поширеність невідома, що зумовлено складністю проведення експертизи, небажанням хворих надавати лікарю достовірну інформацію, страхом втрати репутації чи, навпаки, спробами психічно здорових злодіїв імітувати клептоманію, щоб уникнути покарання. У Росії її діагностується дуже рідко. За даними американських фахівців, клептомани становлять близько 5% загальної кількості магазинних злодіїв. Канадські дослідники повідомляють, що на цей розлад частіше страждають жінки середнього віку (30-40 років). У дитячому віці патологія зустрічається рідко, така крадіжка у дітей зазвичай зумовлена ​​іншими причинами: протестною поведінкою, інфантильністю, незрілістю потягів, дефектами виховання.

Ця патологія входить у групу розладів потягів. Точна причина розвитку подібних порушень не з’ясована, проте встановлено, що вони зазвичай мають не ізольований, а системний характер – зустрічаються у різних комбінаціях, поєднуються з іншими психопатологічними проявами. Класики російської та зарубіжної психіатрії (наприклад Ганнушкін) вказували на можливий вплив ендокринних факторів, пов’язували появу симптомів клептоманії з періодами вагітності, менструації, гормональної перебудови в підлітковому віці.

Сучасні психіатри вважають, що розлад зазвичай виникає в рамках психопатій чи психопатоподібних станів органічної чи шизофренічної природи. У пацієнтів, які страждають на клептоманію, частіше, ніж у середньому по популяції діагностуються порушення харчування, депресії, залежності (алкогольна, наркотична, ігрова), тривожні та фобічні розлади. Патологія нерідко дебютує або стає більш вираженою після тривалих стресів та різних ситуацій, які через об’єктивні обставини чи суб’єктивні особливості сприйняття розглядаються хворим, як життєві катастрофи.

У літературі зустрічаються згадки про сприйняття пацієнтами акту крадіжки, як засобу моральної компенсації, нагороди за перенесені випробування. Різновидом клептоманії є клептологія – порушення, у якому крадіжки стають способом компенсації сексуальної незадоволеності. У подібних випадках початковою проблемою є недостатня виразність сексуальних імпульсів та нездатність досягти задоволення без додаткової емоційної стимуляції. Під час незаконного оволодіння будь-яким предметом пацієнт відчуває тривогу та страх, які стимулюють збудження та забезпечують можливість отримання сексуальної розрядки.

Патогенетичні механізми розвитку клептоманії поки що точно не встановлені. Сучасні фахівці в галузі психіатрії вважають, що найбільш ймовірною фізіологічною основою розладу можна розглядати дисбаланс нейромедіаторів у головному мозку, зокрема – недолік серотоніну, що компенсується підвищенням рівня дофаміну. Оскільки вироблення дофаміну стимулюється збільшенням рівня адреналіну, пацієнти шляхом крадіжки штучно викликають тривогу, хвилювання та збудження, що стимулюють викид цього гормону. Надалі виникає умовно-рефлекторний зв’язок, хворі відтворюють певні дії для отримання задоволення, яке не можуть отримати іншим способом.

Як обов’язкові симптоми даного розладу розглядають тріаду, що включає в себе компульсивну потребу в скоєнні крадіжок, отримання задоволення під час акту крадіжки або відразу після його завершення, поява почуття провини через деякий час після цього вчинку. Клептоманія протікає циклічно. На початковому етапі пацієнт відчуває напругу. Порушується здатність отримувати насолоду від інших дій. Відзначається наростання тривоги, занепокоєння та відчуття незадоволеності.

Потім настає наступна стадія. Хворий відчуває нав’язливу потребу щось вкрасти та імпульсивно здійснює акт крадіжки. Виражена напруга змінюється таким самим вираженим розслабленням, виникає гостре відчуття задоволення та внутрішнього задоволення. Потім адреналіновий «драйв» завершується, на зміну задоволенню приходить почуття провини. Оскільки клептомани зазвичай є законослухняними громадянами, які свідомо поділяють загальноприйняті соціальні норми, докори совісті через скоєну провину призводять до порушень сну, самозвинувачень та підвищення рівня тривожності. Все перераховане стає причиною наростаючої внутрішньої напруги, яка «запускає» наступний цикл клептоманії.

Крадіжки найчастіше відбуваються у великих торгових центрах, проте можливі й інші варіанти. Іноді клептомани крадуть у друзів, знайомих чи співробітників. Описані випадки, коли пацієнти сумлінно несли відповідальність за великі суми грошей або матеріальні цінності, але при цьому вкрали з роботи малоцінні або марні предмети. Оскільки вкрадені речі не становлять жодної цінності, хворі можуть їх викидати, дарувати чи намагатися повернути на місце.

Почуття провини, переживання через нездатність впоратися з власними імпульсами, можливого покарання чи втрати репутації стають причиною постійної тривоги та зниження настрою. На цьому фоні нерідко виникають тривожні розлади, безсоння, депресії та субдепресії. Зростає соціальна ізоляція. Збільшується ймовірність розвитку інших порушень поведінки та хімічних залежностей. Можуть відзначатись суїцидальні думки та наміри, а у важких випадках – навіть спроби суїциду. Поряд із психологічними наслідками можливі фінансові та юридичні: адміністративне покарання, необхідність компенсації завданих збитків, судимість, примусове лікування.

Діагноз встановлюється виходячи з скарг хворого (при самостійному зверненні) чи свідчень інших громадян і даних офіційних документів під час встановлення факту крадіжки правоохоронними органами. У разі постановка діагнозу клептоманія здійснюється спеціальної комісією. На користь розлади свідчать:

• Імпульсивний характер крадіжок, відсутність наміру.
• Потреба не заволодіти певним предметом, а отримати певні відчуття своєї дії (крадіжки).
• Виявлення типової тріади «збудження, що завершується компульсивним крадіжкою – задоволення крадіжки – почуття провини».
• Відсутність мотивів матеріальної вигоди, помсти конкретній людині чи групі людей (абстрактне відчуття компенсації допускається).
• Відсутність маячних і галюцинаторних розладів, у яких пацієнт втрачає здатність адекватно сприймати дійсність і робить крадіжку через спотвореної трактування реальних подій, за наказом «голосів» тощо.
• Відсутність тяжких органічних уражень головного мозку, що супроводжуються порушеннями пам’яті, орієнтування в місці, часу та власної особистості, через які хворий забуває заплатити за взятий предмет, не усвідомлює, що бере речі, що йому не належать, і т.д.

У процесі діагностики враховують як можливу симуляцію (прагнення звичайного злодія видати себе за клептоману, щоб уникнути належного покарання), так і дисимуляцію (потреба хворого за будь-яку ціну уникнути визнання дійсної причини крадіжки через нестерпний сорому або страх перед можливим психіатричним діагнозом). Для оцінки психічного стану пацієнта та виявлення можливих коморбідних розладів проводять патопсихологічне обстеження, використовують різні тести. При підозрі на органічну патологію головного мозку, ендокринні порушення та інші соматичні розлади, що є причиною або провокуючим фактором розвитку клептоманії, показані консультації фахівців відповідного профілю, інструментальні (КТ, МРТ) та лабораторні дослідження.

Клептоманію диференціюють із звичайним злодійством, психічними розладами органічного генезу, що супроводжуються вираженим інтелектуальним зниженням або порушеннями пам’яті, крадіжками при маревних, галюцинаторних та депресивних розладах. При діагностиці клептоманії у дитини необхідно виключити крадіжки, зумовлені бажанням мати певну іграшку, гарну або блискучу річ, спробувати солодощі, вкрасти гроші на розваги. У підлітків спонукальним мотивом зовні безпричинного крадіжки може стати протест чи бажання підвищити свій статус у власних очах однолітків шляхом здійснення ризикованого вчинку.

Через почуття сорому та провини хворі на цей розлад вкрай рідко звертаються до фахівців. Самостійні спроби впоратися з проблемою вольовими зусиллями зазвичай виявляються неефективними, підвищують напруженість внутрішнього конфлікту і можуть провокувати почастішання крадіжок. Найчастіше терапія починається після проведення експертизи з приводу встановлених епізодів злодійства. Схема лікування клептоманії включає:

• Лікарську терапію. Основне місце в лікуванні розладу зазвичай займають антидепресанти, прийом яких дозволяє підвищити рівень серотоніну, нормалізувати емоційну сферу, усунути супутній депресивний або субдепресивний стан. За показаннями призначаються транквілізатори, протитривожні засоби та інші препарати. При клептології може застосовуватись гормональна терапія. За наявності хімічної залежності проводиться медикаментозне лікування алкоголізму чи наркоманії.
• Психотерапію. Використовуються як довгострокові методики виявлення та опрацювання травматичного досвіду, який міг спровокувати розвиток клептоманії, так і короткострокові методи для корекції поведінкових стереотипів та вироблення бажаної поведінки. Найбільш активно застосовуються різні види психодинамічної терапії та когнітивно-поведінкова терапія. Деякі фахівці вказують на ефективність групових занять для пацієнтів, які страждають на залежність.

Хворим рекомендують уникати вживання психоактивних речовин, наскільки можна знизити ймовірність виникнення стресових ситуацій, зберігати режим достатньої фізичної активності. Для нормалізації психологічного стану можна використовувати різні техніки релаксації.

Порушення потягу, зокрема клептоманія, досить важко піддаються корекції. Істотну роль відіграє психологічний настрій та рівень мотивації пацієнта. Для зниження ймовірності повторних епізодів крадіжок необхідно суворо дотримуватись рекомендацій лікаря щодо прийому лікарських препаратів, регулярно відвідувати психолога чи психотерапевта, вчитися самостійно відстежувати наростання рівня напруги, що передує черговому епізоду крадіжки, та своєчасно звертатися за медичною допомогою. Профілактика клептоманії включає виховання дітей у здоровій сімейній атмосфері, навчання адекватним способам емоційного регулювання, своєчасне звернення до фахівців за наявності підвищеного рівня тривоги та поведінкових розладів у дитини.