Кокцидіомікоз

Кокцидіомікоз – Захворювання, що викликається грибками Coccidioides immitis і супроводжується формуванням запальних інфільтратів різної величини в легенях, шкірі та кістках. Зараження кокцидіомікоз відбувається в основному через органи дихання, рідше через шкіру. Діагностика заснована на виявленні збудника при мікроскопічному дослідженні та посіві відокремлюваного. Лікування кокцидіомікозу полягає у застосуванні сучасних протигрибкових препаратів.

Кокцидіомікоз поширений у степових та пустельних місцевостях, він є ендемічним, тобто прив’язаним до певних природних умов, захворюванням. У Європі кокцидіомікоз зустрічається у поодиноких випадках, тоді як у деяких районах США різні прояви цього захворювання спостерігаються у 60% населення.

Кокцидіомікоз є грибковим захворюванням. Його збудник – гриб Coccidioides immitis, розвиток якого відбувається у ґрунті. З пилом суперечки гриба розносяться повітрям і можуть потрапити в організм людини при вдиханні. Зараження кокцидіомікозом можливе через пошкоджені покриви шкіри або через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту при вживанні заражених спорами продуктів. Випадки зараження людини від хворих людей чи тварин не виявлено.

Кокцидіомікоз розвивається через 7-18 днів після зараження через дихальні шляхи. При зараженні через шкірні покриви цей період збільшується до місяця та більше. У більшості заражених (близько 60%) первинна інфекція має безсимптомний перебіг. У чверті інфікованих кокцидіомікоз відбувається ураження органів дихання, яке спочатку протікає за типом ГРВІ. Потім приєднується кашель, задишка та біль у грудях. У легенях з’являються дрібні осередки запалення – гранульоми, які можуть зливатися, іноді вражаючи цілу частку. Клінічна картина відповідає бронхіту чи пневмонії, у деяких випадках розвивається плеврит.

Залучення шкіри до інфекційного процесу відбувається, як правило, через 1-2 тижні після початку легеневих проявів. При зараженні кокцидіомікоз через шкіру шкірні прояви виникають без попередніх змін з боку органів дихання. Найчастіше уражається шкіра кінцівок, голови та шиї. Висипання носить характер вузлуватої еритеми і обумовлена ​​появою в шкірі дрібних запальних інфільтратів. Можливе формування у шкірі абсцесів та поява вузликово-виразкових елементів. Після розтину шкірних інфільтратів залишаються виразки, дно яких покрите вегетаціями. Епітелізуючись, виразки залишають зірчасті рубці. Висипання при кокцидіомікозі може супроводжуватися хворобливістю і припухлістю суглобів.

Кокцидіомікоз небезпечний розвитком септичної (генералізованої) форми захворювання, при якій інфекція по кровоносних судинах може поширитися в будь-який орган з утворенням у ньому грибкових гранульом. Гранулеми схильні до гнійного розплавлення, тому генералізована форма кокцидіомікозу протікає дуже важко з вираженою інтоксикацією і може призвести до смерті. Найбільш небезпечно поширення інфекції в оболонки та речовина головного мозку з розвитком абсцесів та гнійного менінгіту.

Через кілька років або місяців після перенесеного гострого кокцидіомікозу може виникнути вторинний кокцидіомікоз, для якого характерно тяжкий прогресуючий перебіг з великими ураженнями легеневої тканини, ребер та хребців, а також з утворенням інфільтратів у черевній порожнині.

Збудник кокцидіомікозу може бути виявлений при мікроскопії спеціально забарвлених мазків, отриманих з мокротиння, шкірних елементів, що відділяється, пунктату плевральної або суглобової рідини. Для підтвердження кокцидіомікозу та визначення чутливості збудника до протигрибкових препаратів проводять посів відокремлюваного або мокротиння. Для серологічної діагностики кокцидіомікоз використовують реакцію зв’язування компліменту зі специфічним антигеном (РСК). Проводять проби з нанесенням на шкіру кокцидіоїдину. Однак слід враховувати, що шкірні проби позитивні протягом кількох років після перенесеного кокцидіомікозу.

Якщо кокцидіомікоз протікає з ураженням органів дихання, то на рентгенограмах легень визначаються осередки пневмонії чи абсцеси. З появою симптомів менінгіту виробляють люмбальну пункцію з подальшим дослідженням спинномозкової рідини. За показаннями проводять пункцію суглоба чи плевральну пункцію.

Залежно від форми та тяжкості кокцидіомікозу лікування проводять прийомом внутрішньо, внутрішньовенним або внутрішньом’язовим введенням протигрибкових засобів (амфотерицин В), позаконазолу або різних препаратів флуконазолу.