Кондиломи

Кондиломи (гострі кондиломи) – різновид вірусних бородавок, що являють собою м’які сосочкоподібні утворення на ніжці, схильні до злиття. Зливаючись, утворюють колонії, зовні нагадуючи вигляд цвітної капусти. Найчастіше виникають в аногенітальній ділянці. Доставляють дискомфорт у сфері статевих органів, психологічні незручності, сексуальні проблеми. Травматизація кондилом веде до їх інфікування та супроводжується виділеннями з неприємним запахом, свербінням та болем. Можуть рецидивувати, зловживати. Вірус передається статевим шляхом. Лікування полягає у видаленні кондилом (лазером, рідким азотом, радіоножем, звичайним скальпелем) на фоні системної противірусної терапії.

Вірус папіломи людини – фільтруючий вірус, що викликає виникнення на шкірі та слизових оболонках людини дрібних, частіше множинних, пухлиноподібних утворень доброякісного характеру. Виявляється у вигляді вірусних бородавок або гострих кондилом. Для вірусу папіломи людини (ВПЛ) характерний хронічний рецидивуючий перебіг, широке поширення, висока сприйнятливість. Папіломавірусні інфекції статевих шляхів становлять групу ризику виникнення злоякісних новоутворень статевих органів та розвитку кровотеч.

Гострокінцеві кондиломи, найчастіше звані статевими бородавками, є новоутворення шкіри слизової статевих органів, викликані вірусом папіломи людини (ВПЛ). Це один із найчастіших проявів папіломавірусної інфекції, що характеризується тривалим, хронічним, рецидивуючим характером перебігу. Зазвичай, кондиломи є сосочки тілесного кольору, що мають дольчатое будову і ніжку, але можуть також розростатися до масивних утворень, вигляд яких нагадує цвітну капусту.

Розташовуються кондиломи частіше на статевих органах (у жінок – на статевих губах, піхву, шийці матки; у чоловіків – на головці статевого члена, крайньої плоті), а також в області анального отвору та промежини, рідше в роті.

Гострокінцеві кондиломи відносяться до групи інфекцій зі статевим шляхом передачі (ІПСШ), тому їх діагностикою та лікуванням займається в основному венерологія. Однак жінки, як правило, приходять із цією проблемою на консультацію гінеколога та лікуються у нього. Чоловіки звертаються до уролога. А з кондилом анальної області найчастіше стикається проктолог.

Основне поширення ВПЛ-інфекції зазвичай відбувається при вагінальних, оральних або анальних сексуальних контактах з інфікованим партнером. Гострокінцеві кондиломи зазвичай з’являються в місцях, які зазнають травмування при статевому контакті. ВПЛ може переноситися під час статевого акту з лусочками, що відлущуються з кондилом, а у жінок також потрапляти у піхву і шийку матки із зовнішніх статевих органів при застосуванні гігієнічних тампонів під час менструації.

Можлива також внутрішньоутробна передача вірусу від інфікованої матері плоду та зараження дитини під час пологів за наявності активного ВПЛ або кондилом на слизових геніталій вагітної жінки.

Вірус папіломи людини широко поширений і має високий ступінь контагіозності. Більше половини людей, які ведуть статеве життя, заражені одним або декількома штамами ВПЛ. В організмі людини ВПЛ змінює характер росту тканин, що призводить до захворювань шкіри та слизових (гострі кондиломи, бородавки, папіломи, дисплазія та карцинома шийки матки). Налічується понад 100 штамів ВПЛ, причому різні штами викликають різні захворювання, зокрема передракові. Штами ВПЛ (6 і 11) вражають переважно урогенітальний тракт і викликають розвиток гострих аногенітальних кондилом.

Поява папіломавірусної інфекції та її подальший розвиток спричинена ослабленням імунітету людини. Для цієї інфекції характерний безсимптомний перебіг, у багатьох заражених людей вона ніяк не виявляється. Більшість людей – носіїв відповідних штамів ВПЛ, не хворіють на гострі кондиломи. До факторів, що збільшують ризик зараження гострими кондиломами, відносяться:

• перенесені ЗПСШ (хламідіоз, гонорея, трихомоніаз, герпес, кандидоз та ін.);
• вільна сексуальна поведінка (при частій зміні статевих партнерів, через партнера, який раніше мав статевий контакт з носієм ВПЛ);
• внутрішні чинники організму (знижений імунітет, нестача вітамінів, схильність до стресів);
• вагітність;
• дисбактеріоз піхви.

Розвиток інфекції ВПЛ визначається станом імунних реакцій організму, залежно від цього, найбільш можливими варіантами розвитку папіломавірусної інфекції (у тому числі кондилом) є:

• самовилікування, регрес кондилом (зокрема, що з’явилися під час вагітності);
• відсутність будь-якої динаміки протягом тривалого часу;
• поступове або швидке зростання кондилом (збільшення розміру, кількості);
• злоякісне переродження кондилом.

За рівнем ризику онкологічного процесу виділяють кілька груп штамів ВПЛ:

• неонкогенні
• низького ступеня ризику
• середнього ступеня ризику
• високого ступеня ризику

Штами ВПЛ середнього та високого ступеня ризику (головним чином, 16, 18, 31, 33 та 35) викликають розвиток дисплазії шийки матки та збільшують ризик захворювання на рак шийки матки, але не викликають розвиток гострих кондилом. Штами ВПЛ низького ризику (насамперед, 6 і 11) провокують появу гострих кондилом, проте не викликають дисплазію шийки матки. Жінки, інфіковані ВПЛ високого рівня ризику, повинні регулярно проходити обстеження (онкоцитологію) для своєчасного виявлення дисплазії шийки матки.

При ускладненому варіанті розвитку аногенітального кондилу може відбуватися їх травмування та інфікування, спостерігатися кровоточивість. Крім того, кондиломи генітальної області перешкоджають нормальному сексуальному життю та нормальним пологам, викликають почуття психологічного дискомфорту через наявність косметичного дефекту.

Папіломавірусна інфекція передається від людини до людини, причому одночасно можна заразитися кількома типами папіломавірусу. ВПЛ мешкає в клітинах шкіри та слизових оболонок. Тривалий час папіломавірусна інфекція може протікати потай (латентно). У клітинах має накопичитись достатня кількість вірусу, щоб виникли клінічні симптоми папіломавірусної інфекції. Розмноження ВПЛ та її кількість в організмі залежать від рівня імунного захисту. Під дією різних факторів, що знижують місцевий та загальний імунітет, відбувається активація вірусу, його розмноження та розвиток шкірних проявів.

Потрапивши в організм, ВПЛ вражає епітеліальні клітини (особливо зону переходу багатошарового плоского епітелію в циліндричний). В інфікованій клітині вірус може перебувати у двох формах: епісомальної (поза клітинними хромосомами – доброякісна форма) та інтросомальної – інтегрованою (у складі клітинного геному – злоякісна форма).

При латентному перебігу інфекції ВПЛ існує в епісомальній формі, не призводячи до патологічних змін у клітинах та не викликаючи клінічних проявів.

Розмножившись у великій кількості, ВПЛ змінює зростання та розвиток епітеліальних клітин. Вони починають посилено і безконтрольно ділитися, відбувається розростання ділянки шкірного покриву або слизової оболонки та утворення гострої кондиломи. Їх може з’являтися кілька штук, інколи ж і кілька десятків. Аногенітальні кондиломи часто виникають одномоментно, рідше за кілька днів.

У чоловіків гострі кондиломи найчастіше знаходяться на головці статевого члена (вінцевої борозні) і крайньої плоті (вуздечці та внутрішньому листі), рідше – тілі статевого члена, мошонці, біля ануса та отвору уретри. Поява кондилом у сечівнику викликає неприємні відчуття, утруднене сечовипускання, розбризкування струменя сечі.

У жінок кондиломи найчастіше з’являються в ділянці малих статевих губ (вуздечки, клітора), рідше у піхву, великих статевих губах, на шийці матки, області ануса, промежини і отвори уретри. Гострокінцеві кондиломи піхви та шийки матки можна виявити лише в ході гінекологічного огляду.

Вкрай рідко гострі кондиломи розвиваються в ротовій порожнині. При постійному механічному пошкодженні кондиломи можуть збільшуватись до 3-5 см у діаметрі.

Крім аногенітальних, зустрічаються й інші різновиди гострих кондилом:

1. Папульозні бородавки – темно-червоного кольору, мають куполоподібну форму і гладку поверхню, знаходяться на епітелії, що повністю орогів.
2. Кератотичні бородавки – зовні нагадують цвітну капусту, зазвичай розташовуються на стовбурі статевого члена, мошонці, статевих губах.
3. Гігантська кондилома – розвивається при вагітності, у пацієнтів зі зниженим імунітетом.
4. Ендоуретральні кондиломи – локалізуються в уретрі, зустрічаються переважно у чоловіків.
5. Кондиломи шийки матки:

• екзофітні (зовнішні) кондиломи – практично не відрізняються від аногенітальних кондилом
• ендофітні (внутрішні) плоскі кондиломи – розташовуються в товщі тканин піхви та шийки матки епітелію, їх неможливо виявити при звичайному огляді. Виявляються при кольпоскопії, часто поєднуються з дисплазією і іноді з преінвазивною карциномою шийки матки, становлять небезпеку озлоякісності.

• бородавчаста епідермодисплазія – множинні поліморфні плоскі папули рожево-червоного кольору з бородавчастою поверхнею.

Діагностика папіломовірусної інфекції включає:

• клінічний огляд

За наявності типових форм гострих кондилом визначення штаму ВПЛ не обов’язкове. У чоловіків гострі кондиломи нерідко плутають із папульозним намистом статевого члена (варіант норми). У жінок за гострі кондиломи іноді приймають мікропапіломатоз статевих губ (варіант норми). При підозрі на гострі кондиломи необхідно виключити інші захворювання (контагіозний молюсок, широкі кондиломи при сифілісі).

• проведення розширеної кольпоскопії, уретроскопії (при підозрі на ендоуретральні кондиломи);
• цитологічне дослідження мазка з цервікального каналу на атипові клітини для виключення дисплазії шийки матки;
• гістологічне дослідження;
• ПЛР – діагностика (визначення та типування ВПЛ);
• імунологічне дослідження (наявність у крові антитіл до ВПЛ).

Інфікованих гострими кондиломами обов’язково обстежують на сифіліс, ВІЛ та інші ІПСШ.

На жаль, позбутися ВПЛ повністю неможливо ні одним із сучасних методів лікування, також як не можна гарантувати і відсутності рецидивів виникнення кондилом. Не можна виключити і самопоширення кондилом, появи нових вогнищ на інших ділянках шкіри або слизової оболонки.

На ВПЛ не виробляється стійкий імунітет, кондиломами можна заразитися і захворіти повторно, якщо не лікувався статевий партнер або не дотримувалися правил безпечного сексу.

Основним способом лікування залишається видалення кондилом різними методами, кожен з яких має свої показання, обмеження, протипоказання. Лікування кондилом проводиться під місцевою анестезією та практично безболісно.

При проведенні лазерокоагуляції (неодимовим або вуглекислим лазером) тканина кондиломи випаровується з утворенням на її місці сухої скоринки – струпа. Радіохвильовий метод або радіоніж швидко і практично безболісно видаляє кондиломи. Кріодеструкція (рідким азотом) «заморожує» кондилому, проте цей метод не рекомендується застосовувати у жінок, що не народжували. Електрокоагуляція заснована на дії на кондиломи за допомогою електрода (електроножа), що пропускає високочастотний струм.

Для деструкції та видалення кондилом також місцево застосовують хімічні речовини – цитотоксичні препарати – подофілінотоксин, подофілін, іміквімод, ферезол, фторурацил.

Ризик рецидиву папіломавірусної інфекції високий (30%) при будь-якому способі лікування, оскільки вірус зберігається в інших клітинах шкіри та слизової оболонки. Тому до комплексу лікування аногенітальним кондилом включають протирецедивну (противірусну) ​​терапію ВПЛ. Застосовують препарати, що підвищують імунітет (меглюміну акридонацетат, лікопід, панавір, імуномакс). Розроблено вітчизняний противірусний препарат на основі алоферону (в ін’єкціях) для лікування герпесу та папіломавірусної інфекції.

Необхідно проводити вірусологічний контроль вилікуваності кондилом. Жінкам із гострими кондиломами рекомендовано щорічне гістологічне обстеження.

Заходи профілактики папіломавірусної інфекції (гострих кондилом, зокрема) включають: