Контагіозний молюск у дитини

Контагіозний молюск у дитини – це дерматологічне захворювання з доброякісним перебігом, високою заразністю, що проявляється папульозними елементами на шкірі, слизових оболонках. Основний симптом – раптова поява безболісних вузликових висипів з характерним сирним вмістом. При класичній клініці постановка діагнозу не складно, достатньо огляду профільного фахівця. Атипова течія вимагає проведення лабораторної верифікації. Лікування місцеве, включає деструкцію патологічних вогнищ фізичними, хімічними чи механічними методами.

Контагіозний молюск — актуальна тема дитячої дерматології та загальної педіатрії. Поширеність захворювання на дитячої популяції становить 1,2- 22%. У хворих із імунодефіцитами патологія зустрічається у 8-15% випадках. Найчастіше хворіють діти дошкільного (1-4 роки) та середнього шкільного (10-12 років) віку.

За останні десятиліття відзначається зростання захворюваності на контагіозний молюсок, що пов’язують із погіршенням екологічної картини світу, зниженням імунореактивності у населення в цілому. Захворювання відрізняється високим ступенем контагіозності: виникають спалахи в дитячих закладах, хворіють одразу цілі сім’ї.

Етіологія контагіозного молюска інфекційна. Захворювання викликає ДНК-містить ортопоксвірус, що належить до сімейства поксвірусів (віруси віспи). Збудник має 4 підвиди, паразитує лише у людини. Найзначніший шлях передачі в дітей віком — контактний. Зараження відбувається безпосередньо від хворого чи опосередковано, через предмети особистої гігієни (мочалка, посуд, рушник).

Можливе інфікування у басейні, спортзалі, перукарні, масажних кабінетах. Для підлітків актуальним є статевий механізм передачі збудника. Інкубаційний період у дитини триває від 2-х тижнів до 2-6 місяців. До факторів ризику належать:

• порушення бар’єрної функції шкіри за дерматологічних проблем;
• носіння тісної білизни та одягу;
• дефекти особистої гігієни;
• імунний дефіцит

Ортопоксвірус розвивається у клітинах плоского епітелію людини. Вірус не проникає у глибокі шари шкіри, не надає системної дії на організм. У процесі життєвого циклу вірус викликає проліферацію та дегенерацію епідермальних клітин. Змінені контагіозним молюском клітини набувають вигляду овальних утворень з великими включеннями в цитоплазмі — молюскові тільця. Уражені клітини зливаються, утворюючи внутрішньошкірну папулу. Візуально освіта виглядає як вузлик.

Основна ознака контагіозного молюска – висипання на шкірі та/або видимих ​​слизових оболонок. Патологічні елементи розміщуються на будь-якій ділянці тіла. Улюблена локалізація контагіозного молюска у дітей: шкіра обличчя, шиї, грудей, тильної поверхні кисті. При статевому шляху передачі висипка з’являється в області зовнішніх статевих органів, аноректальної зони, нижньої половини живота. Залежно від поширеності розрізняють локалізовану та генералізовану форми патології.

Висипання у дитини в дебюті виглядає як дрібні (до 2мм) вузлики напівсферичної форми тілесного або рожевого кольору з перламутровим відливом. Кількість коливається від 5 до кількох десятків штук. У центрі вузлика розташовується втягування, з якого при натисканні виділяється біла кашкоподібна субстанція. Висипання може поступово збільшуватися в розмірі, досягаючи 0,5 см і більше. Елементи розташовані на незміненій шкірі ізольовано чи групами. Патогномонічна ознака – поширення висипу лінійно по ходу розчісування (симптом Кебнера).

Дисемінована форма зустрічається при поєднанні контагіозного молюска з екземою, атопічним дерматитом. Загальний стан дитини зазвичай не порушено. У частини дітей відзначається свербіж шкіри. У 10% випадків трапляються атипові форми контагіозного молюска. При супутніх імунодефіцитних станах формуються гігантські вузлики (понад 1,5 см у діаметрі). На обличчі та шиї контагіозний молюск іноді нагадує вугри. На кистях елементи можуть ороговувати, набуваючи вигляду бородавок.

Несвоєчасна діагностика та терапія контагіозного молюска може ускладнитися низкою патологічних станів. При порушенні епітеліального бар’єру та травматизації приєднується вторинна інфекція шкіри, формуються пустули, абсцеси та рубці. При розташуванні елементів у періорбітальній зоні можливий розвиток кон’юнктивіту. Рідко контагіозний молюск провокує епітеліальний кератит – ураження рогівки. Кератит із залученням кровоносних судин ока загрожує розладами зору аж до сліпоти.

Для верифікації хвороби у дитини зазвичай достатньо клінічного огляду дитячим дерматологом. Атипові види висипу вимагають диференціації з вугровою хворобою, плоскими та вульгарними бородавками, міліа. Алгоритм обстеження пацієнта:

• Фізикальні дані. Візуально визначається типова для контагіозного молюска висипання — дрібні блідо-рожеві вузлики на невоспаленном фоні шкіри. При пальпації лікар отримує характерне біляве відділення, що складається з пошкоджених епітеліальних клітин та молюскових тілець.
• Лабораторна діагностика. За наявності сумнівних утворень проводять мікроскопічне та патоморфологічне дослідження вмісту вузликів. Діагноз контагіозного молюска підтверджує наявність проліферативних та дегенеративних змін у шипуватому шарі шкіри. Усередині цитоплазми виявляють частинки вірусу.

Консервативна терапія

Незважаючи на можливий самостійний дозвіл, хворі на контагіозний молюсок підлягають лікуванню з метою попередження аутоінфікування та зараження інших дітей. Будь-які неускладнені форми захворювання у дитини лікуються амбулаторно. Метод терапії лікар підбирає індивідуально, з віку пацієнта, поширеності процесу, наявності супутньої патології. Дисеміновані форми потребують системного призначення противірусних препаратів на основі інтерферону. Основний напрямок терапії — деструкція висипань з елімінацією збудника.

Хімічна деструкція

Застосування мазей та кремів доцільно при одиничних елементах. З місцевих консервативних технік використовують аплікації трихлороцтової кислоти, нітрату срібла, йоду. Суть методу полягає в активації локального імунітету у відповідь пошкодження епідермісу препаратами. Також застосовуються пластирі з саліциловою або ретиноєвою кислотою. Ця техніка не рекомендована дітям із супутнім дерматитом, оскільки може викликати додаткове подразнення шкіри.

Кріодеструкція

Методика є виморожуванням висипань рідким азотом. Підходить для видалення невеликих небагатьох висипів контагіозного молюска. Кріодеструкція проводиться за допомогою нанесення на пошкоджену шкіру низькотемпературного азоту тампоном або аерозольним кріодеструктором. Метод майже безболісний, для одужання потрібно кілька сеансів.

Радіохвильова деструкція

Суть способу – опромінення елементів радіочастотними хвилями («радіоніж»). Після місцевого знеболювання проводиться точковий вплив на вузлик променем спеціального апарату. Процедура неінвазивна, безкровна, не залишає рубців та шрамів.

Електрокоагуляція

Проводиться із застосуванням локальної анестезії. Принцип техніки – вплив на утворення струмів високої частоти з руйнуванням телець збудника. Електрокоагуляція дозволяє ефективно провести деструкцію елементів контагіозного молюска на великій площі ураження, гарантовано запобігаючи поширенню інфекції. Після процедури залишаються сухі скоринки, які відлущуються без формування рубця.

Лазерна деструкція

Безконтактний, безболісний метод видалення вузликового висипу за допомогою лазерного променя. Пучок світла руйнує папулу з вірусом, що міститься всередині, коагулює судини, мінімізуючи ризики рецидиву. Після процедури можливі сліди у вигляді гіперемії, які за кілька діб зникають без наслідків. Лазеротерапія дозволяє за один сеанс обробити вогнища будь-якої площі.

Хірургічне лікування

Оперативне видалення контагіозного молюска проводить дитячий хірург під місцевим чи загальним знеболенням. Для видалення висипів використовують пінцет, кюретку або ложку Фолькмана. Після вилущування операційне поле обробляється розчинами антисептиків. Метод прийнятний при свіжому висипанні, при необхідності патогістологічного вивчення матеріалу. Хірургічне втручання небажано застосовувати у дітей, хворих на атопічний дерматит.

Прогноз при контагіозному молюску здебільшого сприятливий. Спонтанна інволюція може статися у дитини протягом 6-9 місяців. Атипова або затяжна течія (до 5 років) характерна для хворих з імунодепресивними станами. Специфічної профілактики захворювання немає. Неспецифічні методи включають використання індивідуальних засобів особистої гігієни, дотримання правил сексуальної культури підлітками. Епідеміологічні заходи передбачають ізоляцію хворої дитини від колективу до одужання.