Контузії ока

Контузії ока – це поразка органу зору, спричинена ударом тупим предметом чи ударною хвилею. Клінічні прояви визначаються характером травми. Загальні симптоми включають зниження гостроти зору, посилену сльозотечу, фотофобію, появу «завіси» перед очима, болючість в ділянці орбіти. Діагностика ґрунтується на застосуванні біомікроскопії, візометрії, рентгенографії, офтальмоскопії, МРТ, гоніоскопії, тонометрії. Як консервативна терапія використовуються протизапальні, антибактеріальні, гіпотензивні та антисептичні засоби. Оперативним шляхом усувають розриви оболонок очного яблука.

Контузії ока становлять близько 1/3 всіх травматичних ушкоджень органу зору, що призводять до сліпоти та інвалідизації хворого. Згідно зі статистичними даними, найбільш поширений легкий ступінь ураження – 84,9%. У 55,5% випадків причиною патології є побутова травма. 79,4% пацієнтів згодом страждають на спазм акомодації. У 683% хворих діагностують ерозивні дефекти на поверхні рогової оболонки. Поширеність субкон’юнктивального крововиливу при контузіях ока становить 98%. Через 6-12 місяців у 3,4% пацієнтів зберігається рецесія КПК, у 0,5% – стійкий мідріаз та у 2,3% – пігментація очного дна.

Етіологія захворювання безпосередньо пов’язана з впливом травматичного агента. Визначення етіологічних факторів відіграє важливу роль у постановці діагнозу та виборі тактики лікування. Основні причини розвитку захворювання представлені:

• Черепно-мозковою травмою. Призводить до розвитку непрямої форми патології. Пацієнти наголошують на появі симптомів з боку органу зору, проте при візуальному огляді патологічні зміни переднього відділу очей відсутні.
• Прямим ударом. Найчастіше трапляється при побутових травмах. Вплив етіологічного чинника стає причиною травми очного яблука з переважним ушкодженням зовнішніх структур.
• Вибуховою хвилею. Спричиняє найбільш важкі наслідки, що з комбінованим ураженням зовнішнього і внутрішнього відділу. Патологічний процес розвивається симетрично.

В основі прямої контузії лежить безпосередній вплив шкідливого фактора на очне яблуко. Після механічного удару відбувається деформація внутрішньоочних структур, що веде до різкого підвищення внутрішньоочного тиску. Порушення гемодинамічних процесів та внутрішньоочної гідродинаміки спричиняє появу вогнищ крововиливу. Зміна біохімічних показників рідких середовищ провокує стрес-реакцію. При непрямому типі впливу патологічний агент не стикається з оком, а впливає опосередковано через кістки черепа. При уражених внутрішніх оболонках та оптичних середовищах цілісність кон’юнктиви та рогівки не порушена. На ступінь тяжкості контузії впливає вага і площа агента, що травмує. При високій швидкості руху предмета і великої площі ударної поверхні ймовірність тяжкої течії суттєво зростає. Вираженість захворювання також залежить від точки застосування ушкоджуючого фактора.

Контузія ока – це набуте захворювання. Розрізняють пряму та непряму форми патології. Відповідно до прийнятої у вітчизняній офтальмології клінічної класифікації виділяють такі ступені тяжкості:

• І ступінь. При легкій контузії виявляються підшкірні крововиливи у навколоочній ділянці, ознаки гіпосфагми. Характер рани – рвано-забитий. Відривів чи розривів повік та кон’юнктиви не виникає. Візуалізується легка набряклість та ерозивні дефекти рогової оболонки.
• ІІ ступінь. Зона ураження рогівки обмежена набряком, надривом поверхневих шарів оболонок очей. Спостерігається розрив райдужної оболонки біля зіниці. Внутрішньоочні м’язи спазмовані.
• ІІІ ступінь. Повний розрив або відрив століття та райдужної оболонки з поширенням на склеру. Краї дефекту нерівні. Рогівка просякнута кров’ю. Ускладнюється переломом кісткової стінки орбіти.
• IV ступінь. Особливо важка контузія супроводжується розмозження очного яблука. Відзначається компресія чи розрив волокон зорового нерва кістковому каналі.

При першому ступені захворювання пацієнти пред’являють скарги на підвищену сльозотечу, світлобоязнь, почуття різі у вічі, неможливість розімкнути повіки. Спазм акомодації не призводить до зорової дисфункції. Інтенсивність субкон’юнктивального крововиливу наростає протягом перших 2 годин із моменту травми, потім самостійно регресує протягом 2-3 тижнів. Для другого ступеня характерний розвиток вираженого больового синдрому, який посилюється при спробі зробити рух очними яблуками. Гострота зору різко знижена. Хворі відзначають появу «завіси» чи «туману» перед очима.

При тяжкому перебігу зберігається лише світловідчуття. Формується виражений косметичний дефект. Біль іррадіює у надбрівні дуги, скроневі та лобові відділи голови. Чутливість рогівки різко знижена. Вивих кришталика проявляється факодонезом (тремтінням кришталика) або іридодонезом (коливальними рухами райдужної оболонки). При четвертому ступені відзначається повна втрата зору. Поява «мушок» або «плаваючих помутнінь» перед очима свідчить про відшарування внутрішньої оболонки. Візуально визначається виражений екзофтальм. Рухливість очних яблук різко утруднена.

Постановка діагнозу провадиться з урахуванням анамнестичних відомостей, результатів фізикального огляду та інструментальних методів дослідження. При зборі анамнезу необхідно уточнити, скільки часу пройшло з травматичного пошкодження, встановити причини і механізм травми. Комплекс офтальмологічного обстеження включає:

• Біомікроскопію ока. При легкому ураженні та контузії середньої тяжкості виявляється набряк та ерозії рогівки. На передній поверхні кришталика визначається «пігментний відбиток» (кільце Фоссіуса). При 3 ступені спостерігається помутніння, вивих або підвивих кришталика.
• Офтальмоскопію. Постконтузійні зміни очного дна поділяють на ранні (до 2 місяців) та пізні. Візуалізується зміна сітківки «берлінівського» типу, при якому виникають хмароподібні помутніння сірого або білуватого кольору. Видно осередки крововиливу, розриви внутрішньої та судинної оболонок. Виявляються ознаки суб-і атрофії зорового нерва.
• Гоніоскопію. Обстеження здійснюють під регіональним знеболюванням інстиляційним за умови збереженої прозорості рогівки. За 2 ст. патології у передній камері виявляється кров.
• Візометрію. Ступінь зниження гостроти зору варіює від незначної дисфункції до сліпоти.
• Рентгенографію лицьового відділу черепа. Показана при середньому та тяжкому ступені пошкодження. Дослідження проводять у прямій та бічній проекції для виключення перелому та деформацій кісткових стінок орбіти, діагностики крововиливу в навколоносові синуси. За потреби додатково виконують КТ голови.
• МРТ голови. Магнітно-резонансна томографія дає можливість найточніше визначити рівень і характер ураження оптичних волокон і внутрішньоочних м’язів, виявити локальні ділянки крововиливу.
• УЗД очі. Обстеження застосовується при помутнінні оптичних середовищ. Методика дозволяє візуалізувати ознаки крововиливу в склоподібне тіло та передню камеру, уточнити характер ураження кришталика та заднього сегмента очного яблука.
• Безконтактну тонометрію. У ранньому періоді внутрішньоочний тиск різко підвищується. Далі зміни офтальмотонусу варіюють від вираженого гіпертонусу до гіпотонії, що визначається механізмом завдання удару.

Терапевтична тактика залежить від вираженості патологічних змін та характеру ушкодження внутрішньоорбітальних структур. За 1 ст. спеціальне лікування зазвичай не потрібне. Гіпосфагма самостійно розсмоктується протягом 14-21 днів. Епітелій рогової оболонки у зоні ерозії регенерує за 3-4 дні. Залежно від обсягу ураження при контузії 2-4 ступеня застосовується консервативне чи хірургічне лікування. Медикаментозна терапія базується на застосуванні:

• Протизапальні препарати. При 1 ступені показані нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Починаючи із 2 ст. доцільним є призначення глюкокортикоїдів у вигляді парабульбарних ін’єкцій.
• Ферменти. Фібринолізин використовують в офтальмологічній практиці при крововиливах травматичного генезу. Колагеназу вводять субкон’юнктивальним шляхом за допомогою електрофорезу.
• Антибактеріальні засоби. Застосовуються протягом усього періоду лікування для профілактики розвитку бактеріальних ускладнень.
• Антисептики. Призначають курсом тривалістю 10 днів. Інстиляції антисептиків проводять від 2 до 6 разів на день.
• Симпатоміметики. Мідріатики використовують для розширення зіниці, профілактики утворення рубцевих зрощень, передніх гоніосинехій.
• Гіпотензивні препарати. При виявленні підвищеного внутрішньоочного тиску в ранньому післяопераційному періоді показано місцеву гіпотензивну терапію.

Оперативні втручання необхідні при розривах повік, рогівки та склери. Виявлення травматичного іридодіалізу вимагає виконання іридопластики. Корінь райдужної оболонки фіксують до лімбу біля склерального краю. При підозрі на розрив зовнішньої сполучнотканинної оболонки проводять ревізію рани. При ретробульбарної гематоми виконують пункцію з подальшим дренуванням. При пошкодженні кісткових стінок очниці показано консультацію отоларинголога, нейрохірурга. За збереження цілісності зорового нерва здійснюють органозберігаючу операцію. У разі повної атрофії нервових волокон рекомендується енуклеація.

Результат захворювання визначається ступенем тяжкості контузії, характером ураження структур очного яблука. Прогноз щодо зорових функцій при 3-4 ступені несприятливий. Пацієнт повинен перебувати на диспансерному обліку у офтальмолога протягом 1 року. При плановому огляді потрібне проведення тонометрії, прямої офтальмоскопії. При неефективності гіпотензивної терапії показано оперативне лікування глаукоми. Специфічних методів профілактики не розроблено. Неспецифічні превентивні заходи зводяться до застосування засобів індивідуального захисту з виробництва (носіння окулярів, каски).