Крауроз вульви

Крауроз вульви – хронічний прогресуючий атрофічний процес шкіри та слизової оболонки вульви, пов’язаний з інволютивними змінами зовнішніх статевих органів. Крауроз вульви супроводжується парестезією, сухістю, свербінням слизової оболонки; атрофічними та склеротичними змінами малих статевих гy6, клітора, великих статевих губ; диспареунією, вульвітом, стенозом піхви. Крауроз діагностується під час зовнішнього огляду, вульвоскопії, біопсії тканин вульви. Лікування краурозу вульви включає місцеву та загальну гормонотерапію, фізіотерапію, вітамінотерапію, за показаннями – вульвектомію.

Крауроз вульви у гінекології відносять до фонових дистрофічних уражень вульви. Захворювання виявляється серед пацієнток різних вікових груп: рідше у віці до та старше 30 років, найчастіше – у період менопаузи. При краурозі вульви виникає атрофія та гіперкератоз багатошарового плоского епітелію, розростання грубої сполучної тканини, що призводять до деформації та зменшення зовнішніх геніталій, порушення їх функції. Раннє виявлення та адекватна терапія краурозу вульви дозволяє запобігти прогресуванню захворювання.

У розвитку краурозу вульви виділяють три стадії. На першій стадії краурозу вульви відзначаються набряк та почервоніння статевих органів, спричинені порушенням мікроциркуляції та гіпоксією тканин. У другій стадії краурозу вульви спостерігається порушення пігментації, сухість, шорсткість, нееластичність шкіри та слизової оболонки, поява на них білих тонких лусочок (ліхеніфікації); ущільнення малих та великих статевих губ.

Третя стадія краурозу вульви характеризується повною атрофією та розвитком рубцевого склерозу зовнішніх геніталій. Ригідні склерозовані тканини вульви зморщуються, призводячи до різкого зменшення обсягу малих і великих статевих губ, клітора, звуження піхви, зовнішнього отвору уретри та анального отвору. Крауроз вульви у стадії склерозу створює труднощі та викликає біль при статевому акті, а іноді сечовипусканні та дефекації.

Виникнення глибоких, погано гояться тріщин при краурозі вульви легко може ускладнитися приєднанням інфекції. У поєднанні краурозу вульви з лейкоплакією збільшується небезпека злоякісної трансформації.

Крауроз вульви виникає як неадекватна реакція поверхневих шарів багатошарового плоского епітелію на різні зовнішні та внутрішні фактори. Крауроз вульви провокують наявні нейроендокринні порушення: гіпофункція кори надниркових залоз, яєчників, щитовидної залози, порушення біоелектричної активності кори головного мозку. У більшості випадків крауроз вульви виникає при короткому репродуктивному періоді під час клімаксу, а в молодому віці після оперативних втручань на статевих органах.

Певну роль патогенезі краурозу грають хронічні запалення вульви, зокрема. тривало персистуюча інфекція ВПЛ, ВПГ. Не виключається імунопатологічний механізм розвитку дистрофічних змін при краурозі вульви. Помічено, що крауроз вульви має психосоматичні коріння і відзначається у пацієнток, які страждають на пригнічений настрій, депресію, невдоволення собою та навколишню дійсність, що мають проблеми у статевій сфері.

Іноді першопричиною краурозу може бути хімічний опік вульви (наприклад розчин перманганату калію). Жінки, хворі на крауроз вульви, як правило, страждають на ожиріння, цукровий діабет, нехтують правилами особистої гігієни.

На початковому етапі крауроз вульви проявляється парестезіями (відчуттям легкого поколювання) в області зовнішніх статевих органів або симптомами вульводинії (печінням, відчуттям сухості, стягування), що може не привертати належної уваги пацієнтки.

Провідним симптомом краурозу є нестерпний приступоподібний свербіж вульви, що загострюється в нічний час, після гарячих ванн та фізичного навантаження. Причиною сверблячки служать зміни в рецепторах вульви, що викликають порушення у проведенні нервових імпульсів. Завзятий свербіж вульви, продовжуючись протягом тривалого часу, призводить до порушення сну та працездатності, виснаження нервової системи з розвитком психо-емоційних та судинних розладів.

Пацієнток з краурозом вульви також турбує диспареунія – болі при статевому акті, що заважають інтимному життю; іноді дизурія та порушення дефекації. При краурозі вульви відзначаються розчісування та садна, множинні тріщини, субепітеліальні крововиливи, запалення.

У початковому періоді краурозу вульви великі та малі статеві губи виглядають гіперемованими та набряклими. Потім шкіра і слизові покриви стають сухими і шорсткими, з білим сірим відтінком, набувають зморщеного вигляду, на них пропадає волосся. Поступово клітор і малі статеві губи перестають визначатися, великі статеві губи набувають вигляду сплощених валиків; різко зменшується (іноді до повної облітерації) просвіт піхви, сечівника.

Діагностика краурозу вульви включає фізикальне, лабораторне та інструментальне обстеження. Крауроз вульви виявляється у пацієнтки, зазвичай, вже при гінекологічному огляді на кріслі. Один з основних методів діагностики краурозу вульви – вульвоскопія (кольпоскопія), що дозволяє побачити патологічні зміни слизової та шкіри.

Крауроз вульви у стадії повної атрофії та склерозу не вимагає диференціальної діагностики, але на ранніх стадіях його необхідно відрізняти від нейродерміту, червоного плоского лишаю, лейкоплакії, дисплазії, вульвіту, вагініту, цукрового діабету, що мають схожу генітальну симптоматику.

При краурозі вульви рекомендується лабораторне дослідження на наявність ВПЛ методом ПЛР із типуванням вірусу, визначення імунограми, цукру крові. Для виявлення уражених вірусом епітеліальних клітин та наявності атрофії чи атипії необхідне цитологічне дослідження мазків та відбитків зі слизової оболонки вульви.

Щоб виключити можливу малігнізацію, при краурозі вульви проводять біопсію тканин вульви з гістологічним вивченням матеріалу. Патоморфологічна картина при краурозі вульви характеризується депігментацією, гіперкератозом епітелію, склерозом та атрофією дерми та сполучної тканини, повною або частковою втратою еластичних волокон, гомогенізацією колагену, запальними інфільтратами у тканинах.

Крауроз вульви – важке захворювання, причини та перебіг якого у різних пацієнток можуть відрізнятися; воно потребує тривалого, комплексного, адекватного лікування. Основний акцент у лікуванні краурозу вульви робиться на консервативну терапію (місцеву та загальну патогенетичну), орієнтовану на зменшення сверблячки, ліквідацію запалення, покращення трофіки тканин та зняття психо-емоційної напруги.

Доцільним є призначення антигістамінних засобів (хлоропірамін, мебгідролін, клемастин), а також седативних препаратів (діазепам, хлорпромазин). Деякий терапевтичний ефект при наполегливій свербіж може бути отриманий від спиртоновокаїнової блокади статевого нерва. Місцеве лікування краурозу вульви включає гормональні мазі, що містять естрогени (естріол, естрадіол дипропіонат), прогестерон, андрогени, кортикостероїди.

Молодим пацієнткам естрогени не показані, їм у другій фазі менструального циклу рекомендують крем із прогестероном; пацієнткам похилого віку – призначають естріол перорально або синестрол внутрішньом’язово, а потім гестагени – оксипрогестерону капронат внутрішньом’язово або норетистерон перорально. Більш виражену протисвербіжну дію при краурозі вульви мають мазі з андрогенами.

Досить широко в лікуванні краурозу вульви застосовують кортикостероїдні мазі з гідрокортизоном, преднізолоном, бетаметазоном, які мають сильну протизапальну, десенсибілізуючу та стабілізуючу дію. При приєднанні мікробної інфекції показано антибактеріальні мазі.

У лікуванні краурозу вульви використовують локальну лазеротерапію, рефлексотерапію, бальнеопроцедури, рентгенотерапію (промені Буккі), фотодинамічну терапію. Обов’язковими є вітамінотерапія (вітаміни А, Е, С, групи В, РР), прийом імунокоректорів, біостимуляторів. При неефективності консервативної терапії краурозу вульви застосовують інвазивні методи лікування: денервацію вульви, лазерну абляцію вульви та кріодеструкцію уражених тканин, при підозрі на малігнізацію – поверхневе хірургічне висічення шкіри вульви (вульвектомію).

Лікування при краурозі вульви малоефективне і повного одужання досягти неможливо. Злоякісна трансформація краурозу вульви може спостерігатися при тривало незагойних ерозіях, тріщинах, при поєднанні з дисплазією та лейкоплакією.

Крауроз вульви вимагає постійного спостереження у гінеколога та лікування. Важливими є індивідуально підібрана дієта, відсутність стресів, інтимна гігієна, правильний вибір спідньої білизни. Для зниження онкологічного ризику пацієнткам з краурозом вульви необхідно 1 раз на півроку проходити вульвоскопію, а за підозрілих результатів – цитологічне та гістологічне дослідження.