Кропив’янка у дітей

Кропив’янка у дітей – захворювання алергічного генезу, що характеризується розвитком уртикарного висипу. Кропив’янка у дітей проявляється раптовою появою на різних ділянках шкіри пухирів, що інтенсивно сверблять, які можуть супроводжуватися порушенням самопочуття, лихоманкою, розладом травлення, головним болем, артралгією, іноді – ангіоневротичним набряком, бронхоспазмом, анафілаксією. Діагноз кропив’янки у дітей ґрунтується на клінічній картині, даних лабораторних досліджень та провокаційних тестів. Кропив’янка у дітей лікується призначенням антигістамінних та седативних препаратів, гіпоалергенної дієти, місцевого лікування, фізіопроцедур.

Кропив’янка у дітей – шкірна гостра алергічна реакція, що протікає з обмеженим або дифузним висипом у вигляді папул або пухирів, що сверблять. Поширеність кропив’янки серед дітей становить 2–6%. У дітей до 2-х років практично завжди спостерігається гостра кропив’янка, у віці від 2 до 12 років – гостра (у більшості випадків) та хронічна, у пубертатному періоді – переважно хронічна форма кропив’янки. Гостра кропив’янка у дітей нерідко поєднується з іншими алергічними захворюваннями, у половині випадків – з набряком Квінке. З урахуванням патогенезу та клінічних проявів кропив’янка у дітей є предметом розгляду дитячої алергології та дитячої дерматології.

Кропив’янка у дітей розвивається як гіперчутливість негайного, рідше уповільненого типу у відповідь на ендогенні або екзогенні подразники. Симптоми кропив’янки у дітей виникають за рахунок активації розташованих у шкірі опасистих клітин і викиду великої кількості медіаторів запалення (гістаміну, кінінів та ін), що викликають розширення капілярів, посилення проникності судинної стінки, вихід рідини в навколишні тканини. В результаті обмеженого островозапального набряку сосочкового шару дерми у дитини виникає типовий для кропив’янки шкірний висип, первинним морфологічним елементом якого є пухир.

У сучасній класифікації прийнято поділ кропив’янки у дітей з урахуванням перебігу, етіології, патогенезу та клінічної форми. За течією розрізняють гостру (до 6 тижнів) та хронічну (більше 6 тижнів) кропив’янку у дітей; за причинним фактором – харчову, лікарську, інфекційну, паразитарну, аутоімунну та ін. Залежно від клінічної форми кропив’янка у дітей ділиться на фізичну, спонтанну та особливу (холінергічну, контактну).

З урахуванням патогенезу кропив’янки бувають імунні, неімунні та ідіопатичні. Імунні кропив’янки у дітей діляться на IgЕ-опосередковані (харчова, лікарська, інгаляційна алергія); імунокомплексні (вірусна, бактеріальна інфекції, при сироватковій хворобі) та аутоімунні. Також у дітей зустрічаються негайні та відстрочені, локалізовані та системні, придбані та сімейні (спадкові) кропивниці.

Кропив’янка у дітей може бути самостійною нозологічною формою або синдромом, що виникає при різних патологічних станах. Більшість випадків гострої кропив’янки у дітей раннього віку обумовлено харчовою алергією (найчастіше на коров’яче молоко, рибу, морепродукти, яйця, горіхи, цитрусові). У дітей старше 2-х років кропив’янка може бути спровокована вірусною інфекцією (вірусами гепатиту В і С, цитомегалії, герпесу І типу, Коксакі А та В), рідше паразитарною інвазією (аскаридозом, ехінококозом) та бактеріями (стрептококами групи А). Транзиторна кропив’янка у дітей може розвинутись після інфекційного мононуклеозу, мікоплазмової інфекції, краснухи.

Кропив’янка може виникнути при контакті шкіри дітей з хімічними сполуками (побутовою хімією, косметичними засобами, латексом), рослинними отрутами (кропивою). Шкірна алергічна реакція за типом кропив’янки нерідко розвивається у дітей за укусами комах, контактом з пилковими, побутовими, епідермальними аероалергенами.

Причини хронічної кропив’янки у дітей вдається встановити у 20–30% випадків, найчастіше ними є фізичні фактори, інфекції, алергія на продукти харчування та харчові добавки (тартразин, бензоати, лецитин, білкові ароматизатори), медикаменти (b-лактамні антибіотики, сульфанілами) НПЗЗ, полівітаміни).

Фізичні форми кропив’янки у дітей можуть розвиватися внаслідок впливу тиску (уповільнена кропив’янка), механічного подразнення та розчісування шкіри (дермографічна кропив’янка), УФО (сонячна кропив’янка), холодного повітря, води, вітру (холодова кропив’янка), місцевого тепла (теплова кропив’янка), вібрації. (вібраційна кропив’янка), води (аквагенна кропив’янка). Кропив’янка у дітей може виникати відразу після впливу провокуючого фізичного фактора і зберігатися кілька годин або з’являтися відстрочено, через 2-6 годин і зберігатися більше доби.

Розвитку кропив’янки у дітей може сприяти патологія з боку щитовидної залози (аутоімунний тиреоїдит), шлунково-кишкового тракту (дисбактеріоз кишечника), печінки, нервової системи. Так, при нервовому збудженні або підвищенні температури тіла можливий розвиток холінергічної кропив’янки у дітей. До рідкісних форм кропив’янки у дітей відносять уртикарний васкуліт (при системному червоному вовчаку), спадковий ангіоневротичний набряк (при дефектах ферментних систем).

Гостра кропив’янка у дітей характеризується раптовою появою на шкірі сильно сверблячих плям і пухирів блідо-рожевого кольору, що найчастіше вражають тулуб, руки та сідниці. Пухирі – округлі утворення, що височіють над поверхнею шкіри з матовим відтінком і обідком гіперемії, можуть зливатися в досить великі ділянки.

Шкірні зміни можуть супроводжуватися порушенням загального стану: ознобом, підвищенням температури (кропив’яною лихоманкою), головним болем, блюванням, діареєю. Поразка слизових оболонок ротової порожнини, носоглотки та гортані спостерігається рідко. Первинна уртикарна висипка тримається недовго, від декількох хвилин до 1-2 годин і зникає без формування вторинних елементів, але можуть з’явитися нові висипання. При дермографічній гострій кропив’янці у дітей сверблячка нерідко відсутня.

Гігантська кропив’янка або гострий ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) у дітей виражається різким розвитком локального набряку шкіри, слизової та підшкірно-жирової клітковини (часто в області губ, очей, статевих органів). При локалізації набряку в області гортані можливий стан ядухи. Набряк Квінке у дітей може поєднуватися зі звичайною кропив’янкою та має схильність до рецидивів.

Хронічна кропив’янка розвивається при тривалій сенсибілізації, відрізняється нападоподібною течією і менш рясним висипанням. Відзначається слабкість, субфебрильна температура, біль голови, артралгії, іноді – нудота, діарея. Болісна сверблячка (особливо, ввечері та вночі) може призводити до невротичних розладів. уртикарні елементи Висипу, що тривало зберігаються, можуть переходити в стадію папул (вузликів червоно-бурого кольору) з розвитком папульозної кропив’янки у дітей, що супроводжується гіперкератозом і акантозом.

Холодова кропив’янка у дітей проявляється протягом декількох хвилин після дії холоду або відразу після зігрівання охолодженої шкіри, а при ураженні великих ділянок шкіри може поєднуватися з анафілактоїдними (псевдоалергічними) реакціями. Вживання холодної їжі (морозива, холодної води, охолоджених фруктів) може супроводжуватися орофарингеальним набряком та гастроінтестинальними симптомами.

Сонячна кропив’янка у дітей характеризується уртикарними висипаннями, свербінням, еритемою на відкритих ділянках шкіри обличчя, верхніх кінцівок з перших хвилин інсоляції. Можливі порушення дихання (бронхоспазм), серцевої діяльності, артеріальна гіпотонія, іноді – шоковий стан.

Папульозна кропив’янка у дітей проявляється дрібними пухирями на місці укусу комахи, може зберігатися більше 24 годин; при повторних укусах можливий розвиток системних алергічних реакцій. При сироватковій хворобі кропив’янка у дітей супроводжується лихоманкою, збільшенням лімфовузлів, болями у суглобах.

Діагностика кропив’янки у дітей проводиться дитячим алергологом-імунологом або дитячим дерматологом, ґрунтуючись на клінічних симптомах та зібраному анамнезі, результатах фізикального та лабораторного досліджень. З’ясовується час появи, тривалість збереження уртикарних висипів та частота загострень кропив’янки, наявність супутніх захворювань у дитини (шлунково-кишкових, неврологічних, аутоімунних).

Лабораторні дослідження при кропив’янці у дітей включають клінічний та біохімічний аналіз крові, визначення загального IgE та алергенспецифічних IgE–антитіл, загальний аналіз сечі, аналіз калу на яйця гельмінтів. Для виявлення причин захворювання виконують дослідження крові на антинуклеарний фактор, антитіла до тиреоглобуліну, кріоглобуліни, ревматоїдний фактор, рівень C3 та C4 компонентів комплементу; провокаційні тести та шкірні проби (харчові, холодові, теплові, лікарські та ін.).

Уртикарний дермографізм визначають легким натисканням на шкіру тупим предметом; при контактній кропив’янці у дітей проводять аплікаційні проби.

Диференціальний діагноз кропив’янки у дітей здійснюють з дифузним нейродермітом, алергічним контактним дерматитом, багатоформною еритемою, еритропоетичною протопорфірією, мастоцитозом.

При кропив’янці у дітей необхідно максимально усунути патогенетичні фактори, що спричинили розвиток захворювання (харчові, інгаляційні, лікарські алергени).

При гострій та хронічній кропив’янці у дітей призначають антигістамінні препарати: (клемастин, мебгідролін, фенкарол); препаратом вибору при уртикарній висипці є дезлоратадин, що блокує Н1-гістамінові рецептори, що володіє вираженою протиалергічною та протизапальною активністю. У деяких випадках при хронічній кропив’янці у дітей призначають поєднаний прийом блокаторів Н1 та H2 – рецепторів гістаміну; при стійких до лікування формах – адреналін, глюкокортикостероїди (Преднізолон).

Для полегшення сверблячки показані седативні засоби, десенсибілізуючі препарати кальцію, місцеве лікування (ванни з відваром ромашки, черги, дубової кори, морської сіллю, водно-цинкові мазі). Можливе проведення специфічної десенсибілізації з урахуванням даних алергологічних проб, аутогемотерапії, введення гістоглобуліну, протиалергічного імуноглобуліну.

При розвитку кропив’янки у дітей на тлі інфекційного процесу призначають відповідні антибактеріальні, противірусні, протигрибкові чи антигельмінтні засоби.

Індивідуально підібрані елімінаційна або гіпоалергенна дієта, фізіолікування (загальне УФО, діатермія на ділянку хребта, голкорефлексотерапія) допомагають полегшити перебіг кропив’янки у дітей. Легкі форми дермографічної кропив’янки у дітей лікування не потребують.

Розвиток гострої кропив’янки у дітей раннього віку може ускладнитися системним алергічним станом, що загрожує життю (анафілаксією, бронхоспазмом), що потребує невідкладної медичної допомоги. Вихід кропив’янки у дітей при дотриманні всіх призначень та рекомендацій – в основному сприятливий: протягом перших 72 годин спостерігається покращення стану у 70% хворих з гострою формою та у 30% – з хронічною.

Прогноз хронічної кропив’янки в дітей віком значною мірою залежить від її форми. Найбільш завзятий перебіг відзначається при аутоімунних, інфекційних та фізичних кропив’янках у дітей; для алергічної та ідіопатичної форм захворювання прогноз більш сприятливий.

Профілактика загострень та рецидивів кропив’янки у дітей включає дотримання дієти, виключення контактів з алергенами та обмеження впливу провокуючих факторів, нормалізацію стану ШКТ та нервової системи, санацію вогнищ хронічної інфекції, лікування аутоімунної та ендокринної патології.