Кровотеча в черевну порожнину

Кровотеча в черевну порожнину – Сплив крові в порожнину очеревини або заочеревинний простір внаслідок порушення цілісності розташованих тут кровоносних судин, паренхіматозних або порожнистих органів. При кровотечі в черевну порожнину розвиваються слабкість, блідість, холодний піт, частий пульс, падіння артеріального тиску, біль у животі, стан непритомності чи шоку. Основну роль у діагностиці кровотечі в черевну порожнину грають огляд хворого, динаміка рівня гемоглобіну та гематокриту, лапароцентез та лапароскопія. Лікування кровотечі в черевну порожнину оперативне – лапаротомія з ревізією внутрішніх органів; паралельно проводиться протишокова, гемостатична та трансфузійна терапія.

Кровотеча в черевну порожнину (інтраабдомінальна кровотеча, гемоперитонеум) у гастроентерології може бути симптомом будь-якого захворювання чи пошкодження внутрішніх органів та тканин. Небезпека кровотечі в черевну порожнину, як і будь-якої внутрішньої кровотечі, полягає в його прихованому характері, що може створювати загрозу життю хворого. Внаслідок кровотечі в черевну порожнину виникає гемоперитонеум – скупчення крові в порожнині очеревини та заочеревинному просторі. Кровотеча в черевну порожнину ускладнюється розвитком гіповолемічного та нейрогенного шоку. Гіповолемічний шок пов’язаний із швидким зменшенням об’єму циркулюючої крові (на 25% і вище) та порушенням гемодинаміки, нейрогенний (травматичний) шок – з надмірними больовими імпульсами.

В основі кровотечі в черевну порожнину лежать причини травматичного та нетравматичного характеру. Кровотеча в черевну порожнину може бути обумовлена ​​механічною травмою грудної клітки та травмою живота: закритою – при ударі, здавленні; відкритої – при вогнепальному чи колото-різаному пораненні, а також ушкодженнями, пов’язаними з проведенням абдомінальних операцій. При цьому відбувається травматичний розрив паренхіматозних або порожнистих органів шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи, а також кровоносних судин, розташованих у складках очеревини, товщі брижі та великому сальнику. Кровотеча в черевну порожнину в післяопераційному періоді зазвичай пов’язана із зісковзуванням (прорізуванням) лігатури, накладеної на судини брижі або кукси органів.

Кровотеча у черевну порожнину нетравматичного генезу розвивається спонтанно при ускладненому перебігу деяких захворювань та патологічних процесів внутрішніх органів. Кровотеча може спостерігатись при пухлинах органів черевної порожнини; станах, що призводять до зниження згортання крові; позаматкової вагітності; розрив аневризми черевної частини аорти, розрив селезінки при малярії, розрив кісти та апоплексії яєчника. Кровотеча в заочеревинний простір зустрічається набагато рідше.

Клінічна картина при кровотечі в черевну порожнину визначається тяжкістю крововтрати – її інтенсивністю, тривалістю та обсягом.

Ознаками внутрішньочеревної кровотечі служать блідість шкірних покривів і слизових оболонок, загальна слабкість, запаморочення, холодна піт, різке падіння АТ, виражена тахікардія (частота пульсу – 120-140 ударів на хвилину), місцеві або дифузні болі в животі, у. Хворий із кровотечею в черевну порожнину для зменшення абдомінального болю намагається прийняти сидяче положення (симптом «ваньки-встаньки»).

При подразненні діафрагмальної очеревини скупченою кров’ю, біль може іррадіювати в ділянку грудей, лопатки та плеча; при кровотечі в заочеревинний простір відзначаються біль у спині. У разі профузної кровотечі в черевну порожнину больовий синдром стає інтенсивним, можлива втрата свідомості; при гострій потужній крововтраті розвивається колапс.

Пацієнт із підозрою на кровотечу у черевну порожнину підлягає терміновому обстеженню у стаціонарі. Проводиться огляд області живота виявлення характерних ознак травми (відкритих ран, саден, синців).

Поверхнево-орієнтовна пальпація виявляє м’якість і невелику болючість передньої стінки живота, її обмежену участь у диханні, слабко виражені симптоми подразнення очеревини. Глибока пальпація проводиться обережно, оскільки викликає різку болючість ділянки пошкодженого органу чи всієї черевної стінки. Перкусія живота за наявності кровотечі в черевну порожнину дуже болюча, через скупчення крові відзначається притуплення звуку в пологих місцях. При аускультації живота спостерігається зниження кишкових шумів. При розриві порожнистого органу місцеві прояви кровотечі в черевну порожнину можуть маскуватися ознаками перитоніту, що починається.

Пальцеве ректальне та вагінальне дослідження виявляють виривання та різку болючість передньої стінки прямої кишки та заднього склепіння піхви. При підозрі на порушену трубну вагітність важливе діагностичне значення приділяється пункції черевної порожнини через стінку заднього склепіння піхви. Лабораторне дослідження крові при кровотечі в черевну порожнину показує зниження рівня гемоглобіну, кількості еритроцитів і гематокриту.

Оглядова рентгенографія у разі внутрішньої кровотечі допомагає визначити присутність вільної рідини (крові) у черевній порожнині. При УЗД органів малого тазу та УЗД черевної порожнини виявляється джерело кровотечі у внутрішніх органах та скупчення анешогенної рідини. Основними методами діагностики кровотечі в черевну порожнину є ендоскопічні дослідження – лапароцентез (пункція черевної порожнини з підключенням катетера, що шарить) і діагностична лапароскопія.

Диференціальний діагноз кровотечі в черевну порожнину проводять з перфоративною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки, заочеревинною гематомою та гематомою передньої черевної стінки. При необхідності до діагностики залучаються вузькі спеціалісти – гінеколог, травматолог, торакальний хірург, колопроктолог, гематолог та ін.

Хворого з підозрою на кровотечу в черевну порожнину негайно госпіталізують із дотриманням загальних правил: становище – лежачи на спині, холод на живіт, виключення прийому води та їжі. У хірургічному стаціонарі проводять ретельне динамічне спостереження за частотою пульсу та величиною АТ, рівнем гемоглобіну та гематокриту. До встановлення точного діагнозу протипоказане застосування знеболювальних (наркотичних) засобів.

При гострій крововтраті та різкому падінні артеріального тиску проводяться заходи протишокової та протигеморагічної інфузійної терапії: переливання кровозамінників (або реінфузія нещодавно витік у черевну порожнину крові), введення аналептичних препаратів. Це сприяє збільшенню та поповненню ОЦК, поліпшенню реологічних властивостей крові та мікроциркуляції.

При встановленні факту кровотечі в черевну порожнину показано екстрене хірургічне втручання (лапаротомія), що включає ревізію органів черевної порожнини виявлення джерела кровотечі та її зупинки, усунення наявних ушкоджень.

Прогноз при кровотечі в черевну порожнину досить серйозний, залежить від причини та інтенсивності кровотечі, а також швидкості та обсягу надання хірургічної допомоги.