Лімфома шлунка

Лімфома шлунка – Рідкісна, потенційно злоякісна або злоякісна пухлина, що походить з лімфоїдної тканини, розташованої в стінці шлунка. Метастазування спостерігається рідко. Лімфома шлунка проявляється передчасним насиченням, болями в епігастральній ділянці, нудотою, блюванням, порушеннями апетиту, зниженням маси тіла та підвищенням температури. Діагностується виходячи з історії хвороби, клінічних симптомів, даних огляду, рентгенографії, КТ, МРТ, гастроскопії, біопсії, аналізів крові на маркери раку та інших досліджень. Лікування – антихелікобактерна терапія, резекція шлунка або гастректомія, хіміотерапія, дієтотерапія.

Лімфома шлунка – злоякісне нелейкемічне новоутворення, що походить з лімфоїдних клітин у стінці органа. Зазвичай відрізняється відносно сприятливим перебігом, повільним зростанням та рідкісним метастазуванням, проте ступінь злоякісності пухлини може відрізнятися. Найчастіше розташовується у дистальній частині шлунка. Не пов’язана з ураженням периферичних лімфовузлів та кісткового мозку. Лімфоми шлунка становлять від 1 до 5% від загальної кількості неоплазій цього органу. Зазвичай розвиваються віком від 50 років. Чоловіки страждають частіше за жінок. На початкових стадіях прогноз є сприятливим. Середня п’ятирічна виживання при лімфомах шлунка всіх стадій коливається від 34 до 50%. Лікування проводять фахівці в галузі онкології, гастроентерології та абдомінальної хірургії.

Попередницею цього новоутворення є лімфоїдна тканина, розташована в слизовій оболонці у вигляді окремих лімфоцитів і скупчень клітин. За певних умов (наприклад, при хронічному гастриті, що виник на тлі інфікування Helicobacter pylori), такі скупчення утворюють лімфоїдні фолікули, в яких можуть виникати ділянки атипії. З урахуванням того, що у 95% пацієнтів з лімфомою шлунка при проведенні обстеження виявляються різні штами Helicobacter pylori, ця інфекція сприймається як одна з основних причин виникнення даної патології.

Поряд з Helicobacter pylori, розвиток різних типів лімфом шлунка може провокуватися іншими факторами, у тому числі – контактом з канцерогенними речовинами, тривалим перебуванням у зонах з підвищеним рівнем радіації, попередньою променевою терапією, прийомом деяких лікарських препаратів, надлишком ультрафіолетового випромінювання, імунними порушеннями при СНІДі, аутоімунними захворюваннями та штучним придушенням імунітету після операцій з трансплантації органів.

З урахуванням походження та особливостей клінічного перебігу розрізняють такі види лімфом шлунка:

• MALT-лімфома (Скорочення походить від латинського mucosa-associated lymphoid tissue). Входить до групи неходжкінських лімфом. Ця лімфома шлунка розвивається з лімфоїдної тканини, асоційованої зі слизовою оболонкою шлунка. Зазвичай виникає і натомість хронічного гастриту. Не супроводжується первинним ураженням периферичних лімфовузлів та кісткового мозку. Ступінь злоякісності відрізняється. Може метастазувати у лімфатичні вузли.
• В-клітинна лімфома. Утворюється з низькодиференційованих В-клітин. Імовірно, виникає в результаті прогресії MALT-лімфом, непрямим підтвердженням цієї гіпотези є часте поєднання двох перерахованих видів лімфом шлунка. Має високий ступінь злоякісності.
• Псевдолімфома. Характеризується лімфоїдною інфільтрацією слизової оболонки та підслизового шару шлунка. Протікає доброякісно, ​​у деяких випадках спостерігається малігнізація.

З урахуванням особливостей зростання виділяють такі різновиди лімфом шлунка:

• З екзофітним зростанням. Новоутворення ростуть у просвіт шлунка, являють собою поліпи, бляшки або вузли, що виступають.
• З інфільтративним зростанням. Неоплазії утворюють вузли в товщі слизової оболонки шлунка. Залежно від особливостей вузлів у цій групі виділяють бугристо-інфільтративну, плоско-інфільтративну, гігантоскладову та інфільтративно-виразкову форми лімфоми шлунка.
• Виразкову. Лімфоми шлунка є виразками різної глибини. Відрізняються найбільш агресивною течією.
• Змішану. При дослідженні новоутворення виявляються ознаки кількох (частіше двох) перелічених вище типів пухлини.

З урахуванням глибини ураження, яка визначається при проведенні ендоскопічного УЗД, розрізняють наступні стадії лімфом шлунка:

• 1а – з ураженням поверхневого шару слизової оболонки.
• 1б – з ураженням глибоких шарів слизової оболонки.
• 2 – з ураженням підслизового шару.
• 3 – з ураженням м’язового та серозного шару.

Поряд із наведеною вище класифікацією для визначення поширеності лімфоми шлунка використовують стандартну чотиристадійну класифікацію онкологічних захворювань.

Специфічні ознаки відсутні, за своїми клінічними проявами лімфома шлунка може нагадувати рак шлунка, рідше – виразкову хворобу шлунка або хронічний гастрит. Найбільш поширеним симптомом є біль у ділянці епігастрію, що нерідко посилюється після прийому їжі. Багато хворих лімфомою шлунка відзначають відчуття передчасного насичення. У деяких пацієнтів розвивається відраза до певних видів їжі. Характерно схуднення, зумовлене почуттям переповнення шлунка та зниженням апетиту. Можливе критичне зниження маси тіла до кахексії.

При лімфомі шлунка часто спостерігаються нудота та блювання, особливо – на тлі вживання зайвої кількості їжі, що ще більше сприяє скороченню порцій, відмові їжі та подальшому зниженню ваги. При поширенні онкологічного процесу може розвиватись стеноз шлунка. В окремих випадках у хворих на лімфому шлунка виникають кровотечі різного ступеня вираженості (у тому числі – невеликі, з домішкою крові у блювотних масах). Існує небезпека розвитку тяжких ускладнень – перфорації стінки шлунка при її проростанні пухлиною та профузної кровотечі при розташуванні лімфоми шлунка поблизу великої судини. Поряд з перерахованими симптомами відзначаються підвищення температури тіла та рясна потовиділення, особливо в нічний час.

Діагноз встановлюється з урахуванням скарг, історії захворювання, зовнішнього огляду, пальпації живота, лабораторних та інструментальних досліджень. Через неспецифічність симптоматики можливе пізнє виявлення лімфоми шлунка, в літературі описані випадки, коли тимчасовий період між появою болю в епігастрії та постановкою діагнозу становив близько 3 років. Основним способом інструментальної діагностики є гастроскопія, що дозволяє визначити розташування та тип росту пухлини. При проведенні ендоскопічного дослідження лімфому шлунка може бути важко диференціювати з раком, гастритом та немалігнізованою виразкою.

Для уточнення діагнозу ендоскопіст здійснює забір матеріалу для подальшого гістологічного та цитологічного дослідження. Відмінною особливістю взяття ендоскопічної біопсії при лімфомах шлунка є необхідність забору тканини з кількох ділянок (множинна або петлева біопсія). Для визначення поширеності онкологічного процесу здійснюють ендоскопічне УЗД та КТ черевної порожнини. Для виявлення метастазів призначають МРТ грудної клітки та МРТ черевної порожнини. Незважаючи на діагностичні труднощі, через повільне зростання більшість лімфом шлунка виявляються на першій або другій стадії, що збільшує ймовірність благополучного результату при даній патології.

При локалізованих, сприятливо протікають MALT-лімфомах здійснюють еррадикаційну антихелікобактерну терапію. Допустимо використання будь-яких схем лікування з доведеною ефективністю. За відсутності результату після застосування однієї зі стандартних схем хворим на лімфому шлунка призначають ускладнену трикомпонентну або чотирикомпонентну терапію, що включає введення інгібіторів протонного насоса і декількох антибактеріальних засобів (метронідазолу, тетрацикліну, амоксициліну, кларитроміцину і т.д.). При неефективності ускладнених схем, залежно від стадії лімфоми шлунка, проводять хіміотерапію або системну терапію.

При інших формах лімфоми шлунка та MALT-лімфомах, що розповсюджуються за межі підслизового шару, показано хірургічне втручання. Залежно від поширеності процесу здійснюють резекцію шлунка або гастроктомію. У післяопераційному періоді всім пацієнтам із лімфомою шлунка призначають хіміопрепарати. У запущених випадках застосовують хіміотерапію чи променеву терапію. Хіміотерапія може провокувати виразку та перфорацію стінки шлунка (у тому числі – безсимптомну), тому при використанні даної методики регулярно проводять КТ для виявлення вільних рідин та газу в черевній порожнині. На пізніх етапах лімфоми шлунка існує загроза розвитку стенозу шлунка, перфорації шлунка або шлункової кровотечі, тому операції рекомендується проводити навіть за пухлин III і IV стадії.

Завдяки повільному зростанню, пізній інвазії у глибокі шари стінки шлунка та досить рідкісному метастазування прогноз при лімфомах шлунка відносно сприятливий. Застосування ерадікаційної терапії на ранніх стадіях MALT-лімфом забезпечує повну ремісію у 81% хворих та часткову – у 9% хворих. Радикальні хірургічні втручання можливі у 75% випадків. Середня п’ятирічна виживання при лімфомі шлунка І стадії становить 95%. На ІІ стадії цей показник знижується до 78%, на ІV – до 25%.