Лохіометра

Лохіометра – післяпологове ускладнення, що розвивається в результаті затримки в порожнині матки лохій – фізіологічного раневого секрету, що складається з крові, слизу, перероджених і органічних елементів, що розпалися. Лохіометра проявляється раннім зменшенням або припиненням виділень зі статевих шляхів, тяжкістю та болями в животі, збільшенням матки, лихоманкою. Лохіометра діагностується за допомогою піхвового дослідження та УЗД. Лікування лохіометрів вимагає призначення спазмолітиків, що скорочують матку засобів, антибіотиків; іноді – інструментального вишкрібання матки.

Після пологів під впливом клітинних ферментів, що виділяються грануляційним валом, відбувається розрідження кров’яних згустків і уривків децидуальної оболонки, що залишилися на стінках матки. Крім того, через ранову поверхню в порожнину матки проникають лейкоцити, еритроцити, плазма та лімфа. Всі ці елементи утворюють лохії – післяпологовий рановий секрет, що в нормі активно відтікає з порожнини матки через цервікальний канал у піхву.

Перші 2-3 дні після пологів лохії мають кров’янистий характер, потім, з 4-5-го дня, набувають темно-червоного і бурого відтінку, а через тиждень стають жовтувато-білими за рахунок великого вмісту лейкоцитів. З 10-ї доби виділення робляться світлими, водянистими, серозно-слизової консистенції. Поступово кількість лохий зменшується, а до кінця 3-го тижня виділення практично припиняються і незабаром зникають зовсім.

При затримці відтоку післяпологових виділень говорять про лохіометр – застій лохій в порожнині матки. Небезпека розвитку лохіометри полягає у високій ймовірності інфікування вмісту матки, оскільки лімфа, сироватка, кров, залишки тканин служать найкращим живильним середовищем для розмноження мікробної флори. Найчастіше на тлі лохіометрів розвивається ендометрит.

Розвиток лохіометри обумовлено механічними перешкодами для відтоку виділень у цервікальному каналі або недостатньою скорочувальною здатністю матки. Механічні перешкоди можуть бути обумовлені перегинами (гіперантефлексією) матки або закупоркою шийного каналу кров’яними згустками, залишками децидуальної оболонки і тканин матки, що відшаровуються.

Недостатня скорочувальна активність матки в післяпологовому періоді зазвичай розвивається внаслідок перерозтягнення матки (при великому плоді, багатоводді або багатоплідній вагітності), слабкої або дискоординованої пологової діяльності, спазму внутрішнього зіва, кесаревого розтину. Розвитку лохіометри сприяє тривалий постільний режим та мала активність після пологів.

Лохіометр розвивається на 5-7 добу після пологів, характеризується помітним зменшенням або припиненням післяпологових виділень з матки. При цьому відзначається збільшення розмірів матки в порівнянні з нормою на поточну післяпологову добу, її болючість при пальпації. Загальне самопочуття та об’єктивний стан жінки при лохіометрі не страждає, температура тіла в нормі, тахікардія відсутня.

При затягуванні своєчасної лікувальної тактики щодо лохіометри з’являється лихоманка (t° тіла 38-40°С), озноб, болі, каламутні з неприємним запахом виділення, тахікардія. Через 1-2 доби температура критично знижується з одночасною появою рідких гнійних лохіальних виділень.

Лохіометру діагностують за характерними клінічними ознаками. За допомогою гінекологічного дослідження визначається нерівномірно збільшена та болісна матка, що має щільноеластичну консистенцію, часто – закриття внутрішнього зіва, перегин матки.

Уточнююча діагностика лохіометри включає проведення УЗД, у ході якого виявляється розширення порожнини матки, наявність у ній гіперехогенних кров’яних згустків та рідкої крові.

Лікування лохіометри полягає у забезпеченні вільного відтоку лохій з урахуванням причини, що викликала цей стан. При виявленні лохіометри гінеколог призначає лід на низ живота, ін’єкції спазмолітиків (папаверину, дротаверину) для зняття спазму маточного зіва. У лікуванні лохіометри застосовуються утеротонічні (що скорочують матку) засоби – окситоцин, метилергометрин. Для вільного відтоку виділень породіллі рекомендується 2-3 рази на добу протягом 1-2 годин лежати на животі.

При гіперантефлексії матки проводиться усунення загину у процесі бімануального дослідження; призначається лікувальна фізкультура. У разі лохіометри, обумовленої закупоркою шийного каналу згустками, під час огляду на кріслі здійснюється пальцеве розширення цервікального каналу та обережне видалення згустків.

Ситуації, коли лохіометра не дозволяється протягом 2-3 днів, клінічна гінекологія розглядає як показання до інструментального видалення вмісту матки кюреткою або вакуум-апаратом під контролем гістероскопії. Для профілактики та лікування післяпологових інфекцій на фоні лохіометри призначаються антибіотики з урахуванням результатів бактеріологічного мазка.

Якщо після ліквідації лохіометри зберігається болючість матки, її погане скорочення, гіпертермія, слід думати про розвиток післяпологового метроендометриту. У разі прогресування інфекції стан породіллі може погіршуватися через розвиток гнійно-резорбтивної лихоманки, що проявляється інтоксикацією, болями в животі, гнійними виділеннями з гнильним запахом. На цьому фоні відзначається перехід лохіометри в піометр і виникнення показань до видалення матки – гістеректомії.

Для запобігання розвитку лохіометри потрібне грамотне ведення вагітності та підготовка жінки до пологів, а також ретельне спостереження за породіллею протягом післяпологового періоду: регулярний контроль за скороченням матки (щоденне пальпаторне визначення її чутливості, консистенції, висоти стояння дна), об’ємом і. У післяпологовому періоді жінці необхідно стежити за своєчасністю випорожнення сечового міхура та кишечника, на вимогу годувати новонародженого грудьми, виконувати післяпологову гімнастику, лежати на животі, прикладати міхур із льодом до живота 3-4 рази на день.

Після виписки з пологового будинку молода мама також має стежити за своїм самопочуттям та виділеннями зі статевих шляхів. У разі підвищення температури, затримки лохій, зміни їх характеру чи запаху, необхідно негайне звернення до гінеколога. Прогноз при своєчасному виявленні та усуненні лохіометри сприятливий.