Мадароз

Мадароз – це випадання брів та вій, обумовлене руйнуванням волосяних фолікулів. Клінічна картина визначається основним захворюванням. Найчастіші супутні прояви: свербіж, печіння. Для встановлення діагнозу проводиться візуальний огляд, біомікроскопія, біопсія шкіри, мікроскопія зразків і лабораторні тести. Консервативна терапія зводиться до застосування препаратів на основі міноксидилу, простагландинів та кортикостероїдів. Хірургічне лікування спрямоване на трансплантацію фолікулів, фолікулярних блоків або шкірного клаптя. Альтернативні методики представлені перманентним макіяжем, нарощуванням вій.

Мадароз – це патологія, що супроводжується обмеженою або повною відсутністю вій та брів. Згідно зі статистичними даними, захворювання розвивається у 12,6% пацієнтів, які отримують хіміотерапію. Жінки хворіють у 2,4 рази частіше за чоловіків, що пов’язано з нижчим вмістом у крові андрогенів та широким використанням неякісних косметичних засобів. Порушення виникає у будь-якому віці, проте перші ознаки частіше діагностують після 50 років. Характерна повсюдна поширеність.

Описано безліч етіологічних факторів, що призводять до порушення росту вій, а також брів. Мадароз може бути наслідком локальних змін чи системних патологій. Провідні причини розладу:

• Травми. В області травматичних пошкоджень можуть формуватися келоїдні рубці, на поверхні яких немає волосся. Подібні відхилення трапляються і при опіках. Поразка цибулин волосся відзначається при неврозі нав’язливих станів (трихотілломанія, трихотейроманія, трихотемноманія).
• Блефарит. До випадання вій веде хронічне запалення повік, що супроводжується періодами ремісій та загострень. Найчастіше блефарит стафілококової природи спостерігається при розацеа. Трахома – рідкісна причина, але призводить до незворотних наслідків.
• Дерматологічні захворювання. Мадароз виникає в результаті низки шкірних хвороб, які виявляються свербінням та сухістю. Найбільш поширені серед них: атопічний дерматит, себорея, іхтіоз. У жінок після 50 років основна причина – постменопаузальна лобна алопеція, що фіброзує.
• Прийом медикаментів. На зростання волосся безпосередньо впливає тривалий прийом гепарину, антиконвульсантів, андрогенів. Генералізована зміна волосяного покриву зустрічається при застосуванні хіміотерапевтичних засобів.
• Інтоксикація. Отруєння талієм та ртуттю веде до осередкової алопеції, дисфункції нервової системи та шлунково-кишкового тракту. При гіпервітаміноз А ретиноїди діють токсично на шкіру та її придатки.
• Новоутворення. Відростання волосся утруднено при злоякісних пухлинах: склерозуючому раку потових залоз, базальноклітинному та плоскоклітинному раку. Мадароз виникає при системному мастоцитозі та Т-клітинній лімфомі шкіри.
• Ендокринні хвороби. Волосяні фолікули уражаються у відповідь на дисфункцію щитовидної залози. При гіпо-і гіпертиреозі зростання волосся порушується на клітинному рівні, тому страждає весь волосяний покрив.
• Дефіцит поживних речовин. Хвороба зустрічається при нутритивній недостатності, що виявляється гіпопротеїнемією та дефіцитом вітамінів та мікроелементів (цинк, залізо, вітамін В7).

Механізм розвитку мадароза залежить від етіології. При себорейному запаленні вздовж волосяного стрижня утворюються жирні кірки. Стафілококова інфекція призводить до появи твердих фіброзних лусочок, що охоплюють стрижень вії. Через запалення країв століття та фолікуліту руйнується волосяна цибулина. Задній блефарит супроводжується дисфункцією мейбомієвих залоз та вторинним ураженням пальпебрального краю.

При іхтіозі, псоріазі та атопічному дерматиті відзначаються трофічні розлади. Печіння та свербіж ведуть до постійних гребінців. Через супутню сухість шкіри і ламкість волосся незабаром діагностують мадароз. Патогенез постменопаузальної лобної фіброзної алопеції залишається до кінця не вивченим. Еритема, що з’явилася по лінії росту волосся, змінюється рубцевими дефектами.

Рецептори гормонів щитовидної залози виявлені в епітеліальному та дермальному шарах, що примикають до фолікулів. У нормі трийодтиронін та тироксин захищають волосяну цибулину від апоптозу. Гіпотиреоз асоційований із генералізованим випаданням волосся. При гіпертиреозі брови різко стоншуються та обламуються. Подібні зміни простежуються при гіпопітуїтаризмі.

Розрізняють вроджений та набутий варіант розладу. Вроджений мадароз є вдруге успадкованою ознакою, генетично детермінованою залишається основне захворювання. Випадання волосся чи брів може бути частковим чи повним. Патологія розвивається ізольовано чи поєднується з алопецією. З клінічної погляду в трихології виділяють такі форми мадароза:

• Надбрівна. При цьому варіанті часто уражається зовнішня третина брови, що говорить про гормональний дисбаланс або атопічний дерматит. Випадання брів передує їх стоншення і ламкість, сухість шкіри. Раптова втрата волосся зустрічається при гострому отруєнні.
• Війскова. Найчастіше в патологічний процес втягнутий реберний краї верхньої повіки. Вії нижньої повіки тонші, та його структура відновлюється швидше. Найбільш утруднена регенерація у середній частині верхніх повік.

Для патології характерно двостороннє ураження. Виняток – посттравматичний мадароз. При блефариті та шкірних захворюваннях виникають скарги на появу сухих скоринок, свербежу та печіння. Періорбітальна область виглядає гіперемованою та злегка набряковою. Вії та брови відсутні в місцях найбільшого тертя (зовнішня частина брів, вії верхньої повіки).

Мадароз у хворих на атопічний дерматит супроводжується переважною зміною вій нижньої повіки. Візуалізується підочкова лінія внаслідок набряку повік (складка Денні-Моргана). Типова ознака – втрата бічної третини брів (симптоми Хертоге). При ендокринних розладах субтотальна алопеція поєднується з надбрівним типом.

Прийом лікарських засобів призводить до повільно прогресуючого випадання волосся. Процес генералізований. Волосяний покрив відновлюється лише після завершення лікування та повного виведення з організму препарату. Мадароз і натомість інтоксикації розвивається протягом 1-2 днів. Уражені фолікули не відновлюють втрачених функцій.

Формування щільних келоїдних рубців у надбрівній області та на повіках – частий результат хвороби запального походження. При стафілококовій природі мадароз ускладнюється сикозом. При тяжкому перебігу патологічний процес поширюється на кон’юнктиву та рогівку, що веде до їх запалення. Простежується високий ризик хронічного фолікуліту. Симптоми піодермії найчастіше виникають при системних захворюваннях. При атопічному дерматиті мадароз супроводжується набряком періорбітальної ділянки.

Детальний огляд пацієнта лікарем-дерматологом дозволяє встановити більшість причин хвороби. При зборі анамнезу слід з’ясувати, чи мадароз є ізольованим чи комбінується з дифузним ураженням волосся. Необхідно уточнити, що включає звичний раціон харчування пацієнта. Важливо звернути увагу на те, які засоби для щоденного догляду та косметика використовуються. Основні методи діагностики:

• Мікроскопічне дослідження. Детально вивчається стан вій, що випали. При гіпо-або гіпертиреозі волосся витончене і ламке. Вогнищева алопеція проявляється проксимальною депігментацією, загостреним коренем та потовщеним дистальним кінцем. При трихотемноманія виявляються уламки волосків.
• Біопсія шкіри. При осередковій алопеції в біоптаті визначається хронічне вогнище лімфоцитарної інфільтрації навколо волосяного фолікула. Дослідження проводиться при хронічному прогресуючому блефариті та запаленні мейбомієвих залоз для виключення сальної карциноми.
• Лабораторні випробування. При атопічному дерматиті у крові підвищується рівень імуноглобуліну Е. Дисфункція щитовидної залози супроводжується порушенням синтезу трийодтироніну та тироксину. Важливо оцінити вміст у крові цинку, заліза та вітаміну В7.
• Біомікроскопія. Дослідження виконується офтальмологом із застосуванням щілинної лампи. Якщо причина мадароза у блефариті, то по краю століття виявляються сухі лусочки. Вони можуть огортати волосяний стрижень у формі «рукави», зміщуватися в міру відростання або бути одиночними. Візуалізується незначний набряк та гіперемія.

Консервативна терапія

Лікувальна тактика насамперед спрямовано усунення основного захворювання. При фіброзуючій алопеції показаний прийом засобів, до складу яких входить міноксидил. Волосся починає відростати через 3 місяці, їх зростання досягає свого піку через 12 місяців застосування. Зростання вій стимулює місцеве застосування простагландинів. Однак при попаданні засобу на поверхню ока знижується внутрішньоочний тиск.

Якщо замісна терапія при гіпер або гіпотиреозі не призводить до спонтанного зростання вій, то в осередок ураження рекомендовано коротким курсом вводити кортикостероїди. Альтернатива – гормональні мазі. За відсутності ефекту та наявності протипоказань до операції виконується татуаж брів та вій, нарощування штучних вій.

Хірургічне лікування

З косметичною метою виконується трансплантація волосяних фолікулів. Через високий рівень обробки трансплантатів результат менш помітний на віях, ніж на бровах. Показання до операції: неефективність медикаментозної терапії, часткове або нерівномірне відростання брів та вій.

При повному мадарозі можливе пересадження фолікулярного блоку або вузького клаптя шкіри в область брів. При необхідності шви маскують методом трихопігментації. Операція показана при рубцевій втраті брів, яка стійка до прийому медикаментів алопеції. Після хірургічного втручання волосся починає рости через 3-4 місяці, повністю відновлюють свою структуру через півроку.

Результат визначається основною патологією. При прогресуючому збільшенні рубця у вигляді самостійного регресу немає, а консервативна терапія не має належного ефекту. Проте мадароз піддається хірургічним методам корекції навіть за утворення келоїдних рубців. Прогноз для життя та працездатності сприятливий. Специфічних превентивних заходів не розроблено. Неспецифічна профілактика спрямовано застосування захисних окулярів і спеціальних масок під час роботи з вогнем, деревом чи металом.