Маячня переслідування

Маячня переслідування – це розлад мислення, що характеризується ідеями про переслідування якоюсь людиною (істотою) або групою осіб. Пацієнти переконані, що за ними стежать, шпигуть, замишляють заподіяти шкоду, розробляють план вбивства, викрадення, намагаються обікрасти, впливають променями. Як переслідувачів можуть виступати вигадані особи чи знайомі – родичі, друзі, сусіди. Хворі стають замкнутими, підозрілими, тривожними, не здатні адекватно оцінювати те, що відбувається. Маячня діагностується психіатром у ході клінічного обстеження. Лікування включає психотерапію та прийом медикаментів.

У професійному середовищі марення переслідування називають також персекуторним маренням. У побуті при позначенні такого розладу мислення використовують словосполучення «манія переслідування», хоча до маніакальних порушень ця патологія не відноситься. Серед пацієнтів із психічними захворюваннями ідеї переслідування є найпоширенішою формою марення. Вони переважають у хворих з шизофренією (82% жінок, 67% чоловіків), з деменцією альцгеймерівського типу (40-55%) та з алкогольним параноїдом. Належать до потенційно небезпечних психопатологічних синдромів – пацієнти можуть виявляти агресивність при включенні до марення концепції оточуючих (родичів, персоналу медустанови).

Надцінні ідеї формуються на основі певних особистісних рис та специфічного досвіду пацієнта. Розвитку абсурду завжди супроводжує патологічна фізіологічна основа – психічні ендогенні захворювання, неврологічні дегенеративні патології, інтоксикаційне ураження ЦНС. До сприятливих факторів відносяться:

• Псигоспи. Симптоматика з фабулою переслідування характерна для параноїдної шизофренії, алкогольного параноїда, лікарського отруєння, марення розладів, старечих деменцій. Маячня чуттєва та інтерпретативна.
• Особистісна передпозиція. Виникненню марення переслідування сприяє початкова недовірливість, підозрілість, зовнішній локус контролю, комплекс жертви. Люди з такими рисами уникають прийняття рішень, перекладають відповідальність і провину на оточуючих, чекають невдач і проблем.
• Негативний досвід. Пацієнти, які пережили ситуації безпорадності – насильства, приниження, психологічного тиску – схильні до сприйняття оточуючих як потенційно небезпечних людей. У стресових ситуаціях вони завжди відчувають загрозу та швидко переходять до самооборони.

Формуванню паранояльного марення переслідування передує маячний настрій – підвищена тривожність, напружене почуття загрози, що насувається, насторожене сприйняття того, що відбувається. Патологічні зміни у мозку призводять до порушення процесу мислення – сприйняття залишається збереженим, але спотворюється розуміння причинно-наслідкових зв’язків (абстрактне пізнання). Створення маревної концепції суб’єктивно супроводжується почуттям полегшення, ситуація здається більш зрозумілою, невизначені очікування та припущення оформлюються у систему. Система висновків хворого поступово ускладнюється.

При розвитку галюцинацій, афективних розладів, затьмарення свідомості патогенез марення відрізняється. Порушується процес правильного сприйняття того, що відбувається – пацієнт бачить образи, чує голоси, відчуває дотики чи поколювання, відчуває емоції, походження яких йому незрозуміле. Маячня є спробою пояснення станів, що переживаються. Зв’язку з реальністю немає, тому ідеї непослідовні, висновки випадкові, зміст часто має фантастичний характер. Хворий не відчуває полегшення, імпульсивний, схильний до невмотивованих дій та вчинків.

За походженням марення переслідування буває первинним та вторинним. Первинний варіант називають інтерпретативним, у його основі лежить порушення мислення. Вторинний – образний і емоційний – формується з урахуванням галюцинацій. За змістом (фабулі) виділяють безліч видів персекуторного марення:

• Маячня шкоди. Хворий переконаний, що його майно намагаються вкрасти, зашкодити.
• Маячня отруєння. Впевненість, що переслідувачі додають отруту в їжу та воду.
• Маячня відносини. Предмети, люди та події набувають особливого значення, «вороги» перешіптуються і перемовляються про пацієнта, погано до нього ставляться, обговорюють план шкоди.
• Маячня впливу. Ідея про фізичну або психічну дію з метою управління поведінкою, думками, почуттями (хвилі, промені, гіпноз).
• Маячня кверулянтства. Думки про навмисне обмеження прав. Потяг до скарг, судових розглядів, боротьби за справедливість.
• Маячня ревнощів. Ідеї ​​про зради, зраду партнера.
• Маячня інсценування. Всі події, що відбуваються, сприймаються і інтерпретуються пацієнтом як частина вистави, експерименту над ним. Навколишні люди – актори.
• Маячня одержимості. Хворий вважає, що в нього вселилася інша істота (інопланетянин, біс, демон), яка управляє діями пацієнта, але його думки та почуття залишаються своїми, незміненими.
• Маячня двійника. За позитивного варіанта незнайомі люди сприймаються як друзі, родичі. За негативного – близькі люди є чужинцями з гарним гримом.
• Маячня метаморфози. Ідея магічного перетворення на одухотворене істота чи предмет. Мимовільні перетворення переслідують хворого, відбуваються проти його бажання.
• Маячня звинувачення. Пацієнту здається, що люди постійно вголос чи подумки звинувачують його у злочинах, неприємностях, трагедіях.

Головне прояв – переконаність хворого у цьому, що є люди чи інші істоти, бажаючі завдати йому шкоди. У літніх у ролі переслідувачів часто виступають особи з близького оточення – подружжя, батьки, діти, сусіди, друзі. При шизофренії та алкогольному параноїді в ідеї включаються представники уряду, спецслужб, інопланетяни, біси, перевертні. Змінюється поведінка та емоційний стан хворих. Наростає недовірливість, замкнутість, прагнення самоізоляції та захисту, напади агресії. Щоб уникнути уявного стеження, пацієнти перевдягаються, носять капелюхи та шарфи, що закривають обличчя, під час поїздок змінюють маршрут, вискакують із транспорту на ходу або за мить до початку руху, використовують «таємну мову» для ведення записів.

Хворі зазначають, що перебувають під увагою переслідувача. Часто марення супроводжується тривогою, страхом, панічними атаками, відсутністю критичного ставлення до хвороби. Мислення та сприйняття відрізняються патологічною вибірковістю: пацієнти концентрують увагу на деталях, спотворено інтерпретують випадкові події, у поглядах та словах людей знаходять «таємний» зміст, звернений проти них. Чим більше прогресує марення, тим більше стає кількість переслідувачів. На пізніх стадіях ворогами зізнаються усі оточуючі. Хворі відмовляються спілкуватися навіть із близькими родичами, нікого до себе не підпускають, закриваються у кімнаті, не сплять, побоюючись нападу. Іноді пишуть скарги до різних державних інстанцій, до силових структур.

При тривалому розвитку марення без медикаментозного лікування пацієнти втрачають можливість правильно сприймати реально існуючих людей, предмети та явища. Все навколишнє вбудовується в патологічну концепцію, є небезпечним. Поведінка стає неадекватною, хворі відчувають паніку, прагнуть ізолювати себе від оточуючих, повністю відмовляються від їжі, страждають від безсоння. У нападі афекту можуть стати агресивними до людей, що знаходяться поруч, і до себе аж до суїцидальних спроб. За таких ускладнень необхідна госпіталізація та суворий контроль медичного персоналу.

Маячня переслідування діагностується лікарем-психіатром. Обстеження може проводитися у присутності родича, оскільки пацієнти нездатні об’єктивно оцінити і описати свій стан, а маячні концепції здаються правдоподібними, вимагати підтвердження чи спростування людиною, добре знайомим із життям хворого. Для діагностики використовуються такі методи:

• Розмова. При первинному обстеженні лікар збирає анамнестичні дані, уточнюючи спадкову обтяженість щодо психотичних розладів, алкоголізму, деменцій, наявність алкогольної чи наркотичної залежності, підстав для реального переслідування (борги, помста, приховування злочину). Про марення пацієнти розповідають неохоче, з недовірою ставляться до психіатра та ситуації обстеження.
• Спостереження. У поведінці відзначається напруженість, скутість, обережність. При яскраво вираженому маячні хворі неадекватні: прислухаються до кроків за дверима, просять закрити штори на вікнах, підозрюють лікаря та медичний персонал у змові з переслідувачами.
• Психологічне тестування. Залежно від основного діагнозу, проводиться дослідження особистісної сфери або когнітивних функцій. Використовуються комплексні опитувальники (ЗМІЛ, 16-факторний опитувальник Кеттелла), рисункові та інтерпретаційні тести (рисунок людини, ТАТ), проби вивчення пам’яті, уваги, мислення. Характерно виявлення параноїльних або параноїдних рис, емоційної напруженості, якісних порушень мислення.

Терапія манії переслідування проводиться у межах лікування основного захворювання – параноїдної форми шизофренії, наркотичного чи алкогольного психозу, старечої деменції, маячного розладу. Лікувальні заходи при тяжкому перебігу хвороби здійснюють стаціонарно, при легкій течії та на етапі одужання – амбулаторно. Набір методів визначається індивідуально, загальна схема включає:

• Застосування медикаментів. Основними препаратами для усунення маячної симптоматики є нейролептики. При депресії, панічних атаках, збудженні призначаються антидепресанти, нормотиміки (препарати літію), транквілізатори, седативні засоби.
• Сеанси психотерапії. Широко використовуються методи когнітивно-біхевіорального спрямування. Один з них – метакогнітивний тренінг, який дозволяє пацієнту досліджувати закономірності власного мислення та навчитися керувати ними, знаходити помилки мислення (умосудів), коригувати свою поведінку.
• Сімейне консультування та реабілітацію. Проводиться інформування родичів пацієнта про механізми захворювання та особливості марення. Важливо, щоб близькі не намагалися переконати хворого та довести помилковість його суджень, але й не сприяли закріпленню ідей. Необхідно надавати підтримку, поступово залучати до побутових справ, уникати стресових ситуацій.

Зникнення маячних ідей відбувається при успішному лікуванні основної патології. Щоб знизити ймовірність розвитку маячних симптомів, необхідно відмовитись від вживання алкоголю, наркотичних речовин, уникати впливу стресових факторів, за наявності спадкової схильності до психічних розладів своєчасно проходити профілактичні огляди. Пацієнтам із діагнозом шизофренія, деменція потрібно суворо виконувати всі призначення лікаря. Родичам за перших ознак марення (настороженість, страхи, наростання замкнутості) варто звернутися за консультацією до психіатра.