Втім, законопроект постійно зазнає кардинальних змін – як за змістом, так і за формою. Високопосадовці та цілі міністерства досі не можуть зійтися у базисі медреформи та її основних цілях, часто пропонуючи абсолютно протилежні підходи. Немає чітких роз’яснень і у харчуванні фінансування окремих медичних послуг. Сам же проект закону № 6327 від дня його оприлюднення вже зазнавши сотні змін і, зважаючи на все, фінальну версію документа ми побачимо ще не скоро: заядлі дискусії тривають.

«Публічний аудит» активно стежити за всіма змінами, що вносяться до проекту «медичних змін» і в цьому матеріалі пояснює, що ж пропонується наразі.

1. Концепція Державного солідарного медичного страхування

Спочатку реформа полягала у запровадженні Державного солідарного медичного страхування. Саме за його рахунок у першій (авторській) редакції законопроект визначав державні фінансові гарантії надання застрахованим особам необхідних медичних послуг та ліків. 6 червня цього року законопроект № 6327 був включений до повестки ВР, але з його тексту чомусь пропало ключове поняття — «Державне солідарне медичне страхування». Тобто автори медичної реформи, яка спочатку полягала у впровадженні нового механізму фінансування медичних послуг, відмовилися від самої суті своєї реформи ще до початку голосування.

2. Концепція «співоплати»

У доопрацьованій редакції (від 06.06.2017) законопроект передбачав, що пацієнти зобов’язані оплачувати медичні послуги за рахунок власних коштів або забезпечувати оплату за рахунок коштів добровільного медичного страхування та інших джерел тарифу співоплати у разі часткової оплати за рахунок коштів держбюджету медичних послуг та лікарських засобів коштів, наданих такому пацієнтові.

У результаті «реформи» українців хотіли зобов’язати оплачувати по 1056,6 грн на рік офіційної співоплати з кожного людини – при тому, що рівень приватних (в т.ч. неформальних) платежів протягом 2018–2019 років (за розрахунками авторів реформ) лише буде збільшуватися. Зменшиться він лише у 2021 році, всього на 5,6 %, і становитиме 2081,8 грн на рік на кожного українця.

Показово, що фінансово-економічне обґрунтування до законопроекту № 6327 розроблено лише в одному варіанті – під солідарне страхування. Воно не змінювалось і не допрацьовувалося, незважаючи на істотні зміни самого законопроекту.

«Зростання бюджетних видатків на охорону здоров’я базується на вельми сумнівних показниках майбутнього зростання ВВП. Також автори планують збільшити витрати на кожного громадянина України за рахунок скорочення населення в середньому на 90 тис. осіб на рік, про що прямо зазначено у фінансово-економічному обґрунтуванні до законопроекту», – коментує аналітик «Публічного аудиту» Тарас Галайда.

В результаті «реформи» замість «посилення фінансової захисту» громадяни мали отримати додаткові обов’язки та додаткові фінансові витрати.

Загальні витрати кожного з 42 млн українців у результаті реформи становитимуть 3138,4 грн на рік. Ще раз наголосимо, це на людину, включаючи дітей та пенсіонерів. З цієї суми:

  • 1056,6 грн – обов’язковий платіж (запровадження реформою);
  • 2081,8 грн. – приватні (у т. ч. неформальні) платежі.

«Виходить, українці як неофіційно платили за все, так і далі платитимуть, але до цього тепер додасться ще й офіційний платіж понад тисячу гривень на рік», — додає Галайда.

3. Концепція «медичних субсидій»

При підготовці законопроекту до іншого читання, а точніше у день голосування 13 липня, «медична реформа» знову зазнала суттєвих змін. Очевидно, побоюючись обурення українців через введення обов’язкових платежів, автори «реформи» тимчасово прибрали офіційну співоплату, яка мала б подолати корупцію та зменшити неформальні платежі. Медицина у редакції від 13.07.2017 стала знову «безкоштовною». Втім, в. о. міністра У. Супрун обіцяє повернутися до питання введення співоплати у 2020 році.

Також у законопроекті з’явилося нове поняття «медичні субсидії». З огляду на крайню ступінь бідності переважної частини населення і великий процент пенсіонерів та пільговиків різних категорій нескладно спрогнозувати, що після введення офіційної співоплати за медичні послуги частина населення отримає «медичну субсидію», а інші будуть змушені платити подвійний (потрійний) тариф для покриття витрат неплатоспроможності частини населення.

Аналогічна «схема» застосовується при оплаті житлово-комунальних послуг: тарифи розраховуються таким чином, що більша їх частина в результаті потрапляє до бюджету, а звідти у вигляді «субсидій» розподіляється між постачальниками послуг. Внаслідок застосування такого механізму фінансування, оплачуючи 2 тис. грн., людина фактично отримує послуги на 1 тис. грн. грн – решта суми коштів у вигляді податків, зборів, ренти та комісії потрапляє до бюджету, з якого Правительство потім роздає «субсидії». У разі впровадження «медичних субсидій» сферу охорони здоров’я може очікувати повторення історії зі сферою ЖКГ, коли вся країна – у боргах, усі всім винні, грошей немає, послуги та ліки надавати неможливо через багатомільярдні борги, попереджають фахівці «Публічного аудиту».

«Якщо посадова особа, на рівні міністра, пропонує впровадження реформи, то вона повинна мати чітке уявлення, в чому полягає ця реформа: її суть, механізми реалізації та наслідки. Проте пані Супрун однаково активно агітувала за ухвалення всіх редакцій законопроекту №6327. За великим рахунком, міністру неважливо, чи буде медицина страхова, чи платна, чи безкоштовна, чи будуть введені медичні субсидії. Фінансових розрахунків під кожен конкретний випадок реформи ніхто не робив. Головне – проголосувати за ініціативу МОЗу, аби вона поставила собі галочку, що в Україні впроваджено медичну реформу, але проблема в тому, що її наслідки розгрібатимуть не депутати, не міністри, і не прем’єр з президентом, а пересічні українці», – упевнений керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.