Менорагія

Менорагія (Расні менструації) – крововтрата під час менструації, що перевищує фізіологічну норму (~150 мл). Може бути проявом запальних процесів жіночої статевої сфери, міоми матки, дисфункції яєчників, нервово-психічної перевтоми. Спричиняє розвиток анемії, порушення працездатності та якості життя жінки. Інші ускладнення залежить від причини основного захворювання. Діагностується менорагія за даними анамнезу, гінекологічного огляду, УЗД органів малого тазу. При необхідності проводиться біопсія та цитологічне дослідження. Лікування менорагії може бути терапевтичним та хірургічним.

Менорагія є одним з варіантів гіперменструального синдрому (рясних місячних), при якому регулярна менструальна кровотеча триває понад 7 днів, і крововтрата при цьому становить понад 100-150 мл. Рясні та тривалі менструації турбують близько 30% жінок, проте далеко не всі звертаються з проблемою менорагії до гінеколога. Розрізняють первинну менорагію, що виникає одночасно з першими менструаціями, та вторинну – розвивається після періоду нормального менструювання.

Основним проявом менорагії є тривалі та рясні менструальні виділення зі згустками крові. Тривала і виражена крововтрата може призвести до анемії, що виявляється у погіршенні самопочуття, слабкості, запаморочення, розвитку непритомних станів. Нерідко при менорагії трапляються кровотечі з ясен і носа, синці, синці на тілі. При менорагії менструації настільки рясні, що жінка змушена замінювати гігієнічний тампон чи прокладку щогодини, інколи ж і частіше.

Причинами, що призводять до розвитку менорагії, можуть бути такі порушення:

• Гормональна нестабільність. Особливо виражена у пацієнток передклімактеричного та перехідного віку. Нестабільність гормонального фону в ці фізіологічні періоди збільшує ризик розвитку менорагії.
• Захворювання репродуктивної системи: міома, поліпи, аденоміоз матки, дисфункція яєчників. Розвиваються внаслідок гормонального дисбалансу в організмі та спричиняють менорагію у 80% жінок.
• Використання внутрішньоматкових протизаплідних засобів. Менорагія в даному випадку є небажаною побічною дією, яка може вимагати видалення ВМС (внутрішньоматкової спіралі).
• Захворювання, пов’язані з порушенням системи згортання крові (Наприклад, дефіцит вітаміну К, тромбоцитопенія), а також прийом деяких лікарських препаратів, що впливають на згортання (антикоагулянти). Підвищена кровоточивість, що супроводжує порушення системи згортання крові, може проявлятися рясними менструаціями – меноррагіями.
• Спадкова менорагія. Нерідко менорагія є сімейним захворюванням, що передається по жіночій лінії спадкування.
• Захворювання тазових органів, щитовидної залози, нирок, печінки, серця. При менорагії пацієнтці слід проконсультуватися з ендокринологом та терапевтом для виключення ендокринних та загальносоматичних причин рясних менструацій.
• Надмірні силові навантаженняперевтома, стресові ситуації, зміна кліматичних умов Усі фактори, що змушують організм пристосовуватися до нових умов та навантажень, можуть спровокувати розвиток менорагії.

Діагноз «менорагія» ставиться на підставі скарг та ознак надмірної крововтрати. При будь-якій матковій кровотечі виключається вагітність, особливо позаматкова. Виключити вагітність та пов’язану з нею патологію дозволяє тест на вагітність – визначення у крові хоріонічного гонадотропіну.

Для постановки діагнозу менорагії мають значення дані анамнезу (прийом лікарських препаратів, ускладнення попередніх вагітностей та пологів тощо). Для з’ясування причин менорагії проводиться огляд піхви та шийки матки щодо наявності сторонніх тіл, травматичних ушкоджень, поліпів, пухлин, запальних або атрофічних змін.

При підозрах на патологію матки та яєчників проводять діагностичні процедури: УЗД органів малого тазу, гістероскопію, біопсію шийки матки, вишкрібання та аналіз тканини ендометрію. Методами лабораторної діагностики при менорагії досліджують гемоглобін, проводять біохімічний аналіз крові та коагулограму, визначають гормональне тло, онкомаркери СА 19-9, СА-125. Для виявлення передракових чи ракових клітин у шийці матки проводять цитологічний аналіз мазка за Папаніколау.

Жінкам, які страждають на менорагію, рекомендується ведення менструального календаря, в якому відзначається тривалість менструації, рясність і характер виділень. Рясна крововтрата визначається за частотою зміни прокладки або тампона.

Спосіб лікування менорагії вибирається залежно від причини, рясності та тривалості менструальних кровотеч. Самолікування менорагії може лише посилити захворювання.

Як медикаментозну терапію менорагії для регуляції гормонального балансу призначається тривалий прийом гормональної контрацепції. Прогестерон та естроген, що входять до складу оральних контрацептивів, перешкоджають надмірному розростанню ендометрію та знижують кількість виділень під час менструацій більш ніж на 40%. Підбір оральних контрацептивів складає консультації гінеколога в індивідуальному порядку.

Жінкам з менорагією рекомендується прийом добавок заліза, щоб уникнути залізодефіцитної анемії. Прийом рутину та аскорбінової кислоти допоможуть знизити крововтрату. Для лікування менорагії застосовуються протизапальні препарати (ібупрофен), що впливають на тривалість та кількість кров’янистих виділень. При сильних кровотечах призначають кровоспинні препарати – етамзілат, хлорид або глюконат кальцію, амінокапронову кислоту. При порушенні гормонального балансу ефективне гомеопатичне лікування.

Для лікування менорагії використовують внутрішньоматкові системи з лівоногестрелом. Маючи протизаплідну дію, вони перешкоджають проліферації ендометрію, зменшують його товщину та кровопостачання. Однак, якщо менорагія викликана застосуванням внутрішньоматкового контрацептиву, його слід видалити та скористатися іншими методами та засобами запобігання. Жінкам з меноррагіями рекомендується нормалізація режиму, повноцінний відпочинок та харчування. Після припинення менструальної кровотечі проводять курс фізіотерапевтичних процедур (10-15 сеансів озокериту та діатермії). Деякі випадки менорагії потребують хірургічного втручання.

Хірургічна гінекологія проводить лікування менорагії за такими показаннями:

• рецидивуючий перебіг менорагії;
• фізіологічні порушення чи ушкодження статевих органів;
• неефективність медикаментозного лікування менорагії;
• виражена залізодефіцитна анемія.

З діагностичною та лікувальною метою при меноррагіях проводять гістероскопію, що дозволяє діагностувати будь-яку патологію матки (наприклад, поліпи ендометрію) та усувати її. Вишкрібання порожнини матки дозволяє на кілька менструальних циклів зменшити кровотечу, після чого менорагія знову відновлюється.

При тривалих та рясних менструальних кровотечах або за наявності фіброміоми та поліпів вдаються до гістеректомії – оперативного видалення матки. У ряді випадків можливе проведення її надвохвилинної ампутації. Оперативне лікування менорагії застосовується у жінок старше 40 років, у молодшому віці – тільки в особливо тяжких випадках. Захворювання та пухлини щитовидної залози, що викликають менорагію, лікуються або медикаментозно, або хірургічно.

Оскільки для підлітків характерна нестабільність гормонального тла, то нерідко менорагія зустрічається у дівчаток 13-16 років. Основна причина підліткової менорагії – порушення балансу між рівнями прогестерону та естрогену, що впливають на дозрівання та відторгнення ендометрію матки. Обтяжений перебіг менструації може розвиватися у випадках збільшення щитовидної залози, поганої згортання крові, інфекцій статевих шляхів. Частою причиною підліткових менорагій є спадкові форми коагулопатії (порушень гемостазу).

Підлітками менорагії переносяться особливо важко та вимагають негайної лікарської консультації з метою визначення причин виникнення та корекції порушень. За відсутності лікування менорагій у підлітків надалі у 30% розвивається полікістоз яєчників.

На первинну консультацію разом з дівчинкою слід прийти її мамі та інформувати лікаря про сімейний анамнез, перебіг вагітності та перенесені дитиною захворювання. Лікар оцінює антропометричні дані пацієнтки (зростання, вага), ступінь розвитку вторинних статевих ознак для виключення патологічних процесів, що впливають на розвиток дівчинки. З’ясовуються час початку менструації, особливості перебігу та характеристики менструального циклу (тривалість циклу, тривалість, рясність та болючість менструальної кровотечі тощо). Приділяється увага питанням впливу менструації на загальне самопочуття та працездатність дівчинки (чи не пропускає вона навчальні заняття через менорагію, чи займається у спортивних секціях тощо). Ця інформація є важливим показником як загального, і гінекологічного здоров’я підлітка.

Обов’язковим при менорагії у підлітків є дослідження гемоглобіну крові для виявлення анемії. За наявності залізодефіцитної анемії у пацієнток із меноррагіями проводиться призначення препаратів заліза. Для регуляції менструального циклу при підліткових менорагіях застосовуються низькодозовані гормональні контрацептиви, що містять не більше 35 мкг естроген-компоненту в 1 таблетці препарату. Корисним буде привчання дівчинки до ведення менструального календаря з фіксацією показників менструального циклу.

Ефективність результату лікування менорагії оцінюється приблизно через 6 місяців, і її показник служить відновлення нормального обсягу менструальної кровотечі. Надалі спостереження у гінеколога стандартне – 2 десь у рік.

Менорагія, навіть якщо вона не є проявом серйозного та небезпечного захворювання, завдає жінці чимало незручностей і значно погіршує якість її життя. Як профілактичні заходи розвитку менорагії жінкам рекомендується утримуватися від надмірних фізичних навантажень, занять силовими видами спорту, уникати перевтоми, стресів, різкої зміни кліматичних умов. При неефективності даних заходів та погіршенні самопочуття звернення до лікаря має бути негайним.

Для профілактики менорагії корисний прийом полівітамінних комплексів, що включають вітаміни групи В, вітамін С, фолієву кислоту та залізо. Регулярне заповнення менструального календаря допоможе визначити момент появи менорагії, що дозволить своєчасно провести діагностичні та лікувальні заходи.

Кровотеча завжди є невідкладним станом. Тому, затягуючи з візитом до лікаря при розвитку менорагії, жінка самостійно посилює показники вираженості анемії, підвищує небезпеку розвитку ендометриту, погіршує стан системи згортання крові.