Методологія науки — учення про її структуру, логічну організацію, методи та засоби діяльності. Методологічний підхід у науці — це у кожному конкретному випадку виявляти матеріальну основу причинно-наслідкових зв’язків між окремими явищами.
Живі організми нашої планети (біосфера) мають здатність до самобудови (формування біосистеми) та репродукції. В основі цієї здатності є типові спеціалізовані структури.
На молекулярному рівні — це амінокислоти, ліпіди, вуглеводи та інші органічні сполуки, зокрема такі, що здатні до депонування енергії, тобто макроерги, єдиний спосіб зберігання спадковості, тобто молекули ДНК та РНК.
На клітковому рівні – специфічні утворення, тобто органелі клітин.
На тканинному та органному рівні — однорідні популяції клітин, що утворюють тканини та формують органи.
На рівні організму — різноманітність індивідів та видів. Сукупності окремих індивідів одного виду утворюють популяції, а з популяцій різних видів на спільних територіях формуються біогеоценози.
Реалізація життя як основної функції структури визначається діяльністю всіх її елементів. А ця діяльність забезпечується постійною циркуляцією потоків пластичних речовин, енергії та інформації, з одного боку, у самій біосистемі, а з іншого — між біосистемою та средою, в якій вона існує. Саме ці потоки і визначають наявність феномена життя, є основою самовідновлення, саморегуляції та репродукції живих систем.
Ступінь упорядкування, удосконаленість біосистеми визначається як значеннями показників гомеостазу, так і можливістю їх відновлення при дії зовнішніх та внутрішніх факторів надмірної сили.
Розглядаючи людину як вищу форму реалізації феномена життя, слід пам’ятати про її здатність пізнавати світ, відчувати своє місце у колективі, сім’ї, самовиявлятися через соціальну активність. Ця здатність характеризує психічні (емоційно-інтелектуальні) та духовні аспекти здоров’я людини як вищі прояви її цілісності.
Саме з усього цього випливають методологічні основи валеології:
1. Здоров’я людини розглядається як самостійна соціально-біологічна категорія, яка може бути кількісно та якісно охарактеризована певними показниками та якою можна керувати — формувати, зберігати та зміцнювати.
2. Між здоров’ям та хворобою існує перехідний “третій” стан.
3. Підхід до людини та її здоров’я є інтегральним (системним) та холістичним (від holos — цілісний). Методи валеології – переважно природні, без використання медикаментів.
4. Теоретичні засади валеології відповідають завданням загальної теорії медицини, що поєднує філософські погляди на суть здоров’я, хворобу та перехідний стан.