Міліум

Міліум (рогова кіста, білий вугор, просянка) – невелика поверхнева кіста сальної залози, що містить густе шкірне сало і кератин. Міліуми являють собою щільні, безболісні, незапалені вузлики білуватого кольору, величиною 0,5-3 мм, що локалізуються в області Т-зони обличчя, на щоках, повіках, рідше – на тулубі та геніталіях. Міліуми розпізнаються виходячи з огляду шкіри дерматологом-косметологом. Лікування міліуму полягає у розтині та видаленні капсули кісти разом з її вмістом механічним методом, за допомогою лазерного, радіохвильового методу або електрокоагуляції.

Міліум – епідермальне кістозне утворення в гирлі волосяного фолікула, що має вигляд маленького білого зернятка. Зазвичай міліуми локалізуються на обличчі в зонах із порівняно тонкою шкірою, дуже рідко на тулубі та протягом тривалого періоду існують без будь-яких змін. Міліуми є досить поширеною косметичною проблемою, можуть виникати у будь-якому віці. Особливо часто білі вугри з’являються під час статевого дозрівання; також нерідко виявляються у новонароджених немовлят (вугри новонароджених). Представниці жіночої статі більш схильні до появи міліміумів.

Сальні залози розташовуються неглибоко в товщі дерми, їх протоки в більшості випадків відкриваються в гирла фолікулів пушкового та термінального волосся. Кожна сальна залоза виділяє особливий жировий секрет – шкірне сало (себум), що утворюється при розпаді її клітин і є складною сумішшю ліпідів (гліцеридів, вільних і пов’язаних жирних кислот, гліцерину, холестерину, ефірів воску, сквалену, каротину та ін). Потрапляючи через волосяний мішечок та гирло на поверхню шкіри, жировий секрет утворює особливу емульсійну плівку (водно-ліпідну мантію), що має велике значення для підтримки нормального стану шкірного покриву та волосся. Також через гирло волосяного фолікула відбувається постійне видалення клітин злущеного епідермісу (кератиноцитів) як рогових лусочок. Міліум є герметично закупореною шкірним салом і роговими масами сальну залозу або фолікул пушкового волосся (ретенційну кісту).

Сальні залози формуються на 3 місяці ембріонального розвитку, рясно покриваючи воскоподібним мастилом шкіру плода і найактивніше функціонують у перші місяці життя дитини та в період статевого дозрівання. Поява на шкірі міліумів пов’язана з порушенням регуляції секреції шкірного сала та процесу злущування ороговілих клітин епідермісу.

Міліуми виникають у пацієнтів з густою формою жирної себореї, що характеризується гіперфункцією сальних залоз та зміною хімічного складу шкірного сала і створює сприятливе тло для розвитку вугрової хвороби. Посилене виділення шкірного сала та підвищення його в’язкості за рахунок зниження кількості лінолевої та збільшення рівня стеаринової кислоти сприяє інтенсивній кератинізації (гіперкератозу) у волосяному фолікулі, його закупорці сумішшю густого сала та рогових мас з утворенням комедонів. Виділяють закриті комедони – білі вугри (міліуми) та відкриті комедони – чорні вугри (чорні точки). Для густої себореї також характерна поява глибоких кіст сальних залоз – атером та вульгарних вугрів.

Причинами підвищеної секреції сальних залоз є порушення гормональної рівноваги (високий рівень андрогенів), надмірна чутливість сальних залоз до гормонального впливу, дисфункція вегетативної нервової системи, захворювання шлунково-кишкового тракту, гіповітаміноз, неправильний догляд за шкірою, похибки харчування. Надмірне вживання жирних, гострих, копчених, консервованих продуктів і солодощів призводить до надмірного навантаження на підшлункову залозу, дисфункції печінки та жовчного міхура, порушення метаболізму жирів і підвищення рівня холестерину, що відбивається на роботі сальних залоз. При використанні комедогенної косметики, надмірному висушуванні шкіри різними препаратами та процедурами порушується регуляція природного саловиділення та підвищується ризик розвитку міліумів.

Розрізняють первинний міліум, що з’являється спонтанно за наявності генетичної схильності до його освіти, і вторинний – що виникає внаслідок інших патологій. Вторинний міліум може формуватися на тлі запальних та травматичних процесів шкіри (по краях рубців після саден, опіків, механічного пілінгу – дермабразії, лікування СО2 – лазером, хірургічного втручання), шкірних захворювань (пізньої шкірної порфірії, бульозного пемфіголіду, вовчаки, саркоїдозу шкіри). Вторинний міліум іноді спонтанно регресує. Є сімейні випадки поєднання міліумів у чоловіків з доброякісними пухлинами придатків шкіри – кістозною залозистою трихоепітеліомою та циліндромою.

Міліуми формуються поступово та безболісно на незміненій шкірі. Білі вугри можуть зустрічатися у вигляді окремих елементів, але частіше з’являються групами з типовою локалізацією на обличчі – у параорбітальній ділянці, на повіках, скронях та верхній частині вилиць, на носі та щоках; дуже рідко інших ділянках тіла – тулуб, статевих органах. Міліуми мають вигляд дрібних округлих щільних вузликів біло-жовтуватого відтінку, розміром 0,5-3 мм з чіткими межами, що виступають над поверхнею шкіри і нагадують просяні зернятка (народна назва – просянка). Для міліуму характерна незапалена головка, оскільки білий вугор не має природного виходу та контакту з довкіллям. Міліуми тривалий час не змінюються у розмірах. При попаданні в міліум мікроорганізмів може розвинутись запалення з утворенням гнійничка. Міліуми (милії) нерідко можна виявити на крилах носа у немовлят, що недавно народилися; вони відносяться до прикордонних станів новонароджених і незабаром спонтанно зникають без лікування.

Міліуми розпізнаються на підставі огляду шкірного покриву дерматологом-косметологом за характерними зовнішніми ознаками. Міліум необхідно диференціювати від фіброми, фіброфолікуломи, триходиском; а також сирингоми та ксантелазми повік.

Міліуми самостійно не проходять, позбутися їх за допомогою косметичних засобів практично неможливо. У жодному разі не слід самостійно видавлювати міліуми, тому що при цьому травмується волосяний фолікул і сальна залоза. Подібне самолікування нерідко призводить до подальшого формування більшого вугра або приєднання інфекції, що може викликати утворення грубого рубця.

Лікування міліумів проводиться лікарем-дерматологом і полягає у розтині та видаленні капсули кісти з її вмістом. Вибір методу видалення залежить від локалізації, числа, розмірів та глибини розташування міліумів. При поодиноких міліумах проводиться їх механічне видалення (за допомогою стерильної голки та кюретажу) з попередньою та подальшою антисептичною обробкою шкіри. Невеликі ранки, що залишилися після такої процедури, безвісти гояться самостійно. При багатьох білих вуграх застосовуються сучасні методи – видалення міліумів лазером, радіохвильовим методом або електрокоагуляцією. Корочки, що утворилися на місці припікання, сходять самостійно протягом 10-14 днів. Видалення більше 10 елементів за один прийом не рекомендується, щоб уникнути значної травматизації шкіри та порушення роботи сальних залоз.

Для профілактики появи міліумів необхідні ретельний догляд за шкірою обличчя із застосуванням відповідних типу шкіри очищаючих та зволожуючих засобів, скрабів, пілінгів, косметичних масок, що нормалізують діяльність сальних залоз; усунення провокуючих факторів, правильне та раціональне харчування, здоровий спосіб життя. Досить ефективно попереджають появу міліумів салонні косметичні процедури, що включають механічне, ультразвукове, вакуумне чищення обличчя, пілінги (хімічний, механічний – мікродермабразію), лазерне шліфування.