Міома матки

Міома матки – це гормонально-залежне, доброякісне, пухлиноподібне утворення матки, що виходить з її гладком’язової та сполучної (фіброміома) тканини. Міома матки буває одиночною, але частіше – у вигляді множинних міоматозних вузлів з різною локалізацією. Міома матки може бути розміром від невеликого вузлика до пухлини вагою близько кілограма, коли легко визначається при пальпації живота. Розміри міоми прийнято порівнювати із розміром матки на тому чи іншому терміні вагітності. Міоми матки невеликих розмірів можуть розвиватися без клінічних проявів та випадково виявляються під час гінекологічного огляду.

Міома матки – це гормонально-залежне, доброякісне, пухлиноподібне утворення матки, що виходить з її гладком’язової та сполучної (фіброміома) тканини. Міома матки буває одиночною, але частіше – у вигляді множинних міоматозних вузлів з різною локалізацією. Міома матки може бути розміром від невеликого вузлика до пухлини вагою близько кілограма, коли легко визначається при пальпації живота. Розміри міоми прийнято порівнювати із розміром матки на тому чи іншому терміні вагітності.

Міома матки найчастіше зустрічається у жінок у репродуктивному періоді. У постменопаузі зазвичай зростання міоми матки припиняється та відбувається її зворотний розвиток. Загалом міома матки діагностується у більш ніж 20% жінок при зверненні до гінеколога з певними скаргами або випадково.

В даний час гінекологія не може дати однозначної відповіді на питання про причину виникнення міоми матки. Основною причиною розвитку міоми матки вважається порушення гормональної функції яєчників, які продукують надлишок естрогенів. Це підтверджується тим, що прийом гормональних контрацептивів з високими дозами естрогенів сприяє посиленому зростанню міоми матки, і, навпаки, припинення вироблення естрогенів у постменопаузі веде до її регресії та зникнення. Однак відомі випадки виникнення міоми матки у жінок з нормальним гормональним фоном.

Іншими факторами ризику у розвитку міоми матки є хірургічне переривання вагітності, ускладнені вагітність та пологи, аденоміоз (ендометріоз) матки, запальні захворювання маткових труб та яєчників, кісти яєчників, відсутність вагітності та пологів у жінки старше 30 років, ожиріння, спадковий фактор, ендокринні порушення; тривала інсоляція.

У переважній більшості міоми матки розташовуються в тілі матки (95%), в інших випадках – у шийці матки (5%). Виходячи з напрямку зростання міоматозних вузлів, розрізняють такі види міоми матки:

Міоми матки невеликих розмірів можуть розвиватися без клінічних проявів та випадково виявляються під час гінекологічного огляду. Випадки переродження міоми матки (фіброміоми) в злоякісну пухлину рідко, але все ж таки зустрічаються в клінічній практиці.

Зростання міоми матки супроводжується появою симптомів, найбільш частими з яких є посилення та подовження менструальних кровотеч (менорагії) з виділенням згустків крові, виникнення ациклічних маткових кровотеч (метрорагії) і анемія, що розвивається на їх тлі.

Міома матки характеризується больовим синдромом, що залежить від локалізації та розмірів пухлини. Болі найчастіше виникають унизу живота або в попереку. При повільному зростанні міоми матки болі можуть мати постійний, ниючий характер. Субмукозна міома матки проявляє себе раптовими переймоподібними болями. Больовий синдром розвивається із збільшенням міоми матки у розмірах, на початковій стадії вони майже завжди безболісні.

У процесі розвитку міоми матки відбувається здавлення прилеглих органів – сечового міхура та прямої кишки, що проявляється розладом їх функцій: частим, утрудненим сечовипусканням та хронічними запорами. Великі міоми матки (понад 20 тижнів вагітності) можуть викликати синдром здавлення нижньої порожнистої вени, що проявляється серцебиттям та вираженою задишкою, особливо в положенні лежачи.

Вагітність та міома матки

Неускладнена та невеликих розмірів міома матки зазвичай не є перешкодою до виникнення та нормального перебігу вагітності. У випадках, коли міома матки росте в її порожнину (субмукозна міома), вона ускладнює ріст плода і нерідко спричиняє викидень на термінах від 11 тижнів вагітності. Розміщення міоматозного вузла у сфері цервікального каналу є перешкодою для природних пологів. У цих випадках для розродження застосовують операцію кесаревого розтину. Вагітність і пов’язаний з нею гормональний фон часто викликають швидке зростання міоми матки, у зв’язку з чим вагітна жінка повинна перебувати під постійним наглядом акушера-гінеколога, який здійснює ведення вагітності.

Міома матки підступна та небезпечна своїми численними ускладненнями. Найчастіше зустрічаються порушення кровопостачання міоматозного вузла з розвитком некрозу, перекрут ніжки пухлини, кровотеча, анемія. Субмукозна міома матки може викликати маткові скорочення та народження міоматозного вузла через розкриту шийку, що супроводжуються болями та кровотечею. Невиношування вагітності та безплідність також можуть супроводжувати розвиток міоми матки. Злоякісне переродження (малігнізація) міоми матки в ракову пухлину становить до 2% випадків.

Діагноз “міома матки” може бути встановлений вже на первинному гінекологічному огляді. При дворучному вагінальному дослідженні пальпується щільна, збільшена в розмірах матка з бугристою, вузлуватою поверхнею. Достовірніше визначити розмір міоми матки, її локалізацію та класифікацію дозволяє ультразвукове дослідження органів малого тазу.

Інформативним методом діагностики міоми матки є гістероскопія – обстеження порожнини та стінок матки за допомогою оптичного апарату-гістерокопа. Гістероскопія виконується як з діагностичною, так і з лікувальною метою: виявлення та видалення міоми матки деяких локалізацій. Додатково можуть проводитися гістеросальпінгоскопія (УЗД дослідження матки та маткових труб), зондування порожнини матки, діагностика статевих інфекцій та онкопатології.

Вибір тактики лікування міоми матки визначається розміром пухлини, вираженістю її клінічних проявів та віком пацієнтки. Залежно від цього лікування може бути консервативним (терапевтичним) чи хірургічним. Усі пацієнтки з міомою матки підлягають динамічному спостереженню гінеколога (1 раз на 3 місяці).

Консервативна терапія

Безсимптомні міоми матки невеликих розмірів зазвичай лікуються консервативно. В основі терапії лежить прийом гормональних препаратів – похідних прогестерону, які нормалізують функцію яєчників та перешкоджають розвитку пухлини. З лікувальною метою при міомі матки призначають ін’єкції, так званих, агоністів гонадоліберину пролонгованої дії, що пригнічують секрецію гонадотропінів та викликають псевдоменопаузу. Ін’єкції вводяться 1 раз на місяць протягом півроку та здатні викликати зменшення розмірів міоми на 55%. Однак у жінок молодого віку ці препарати при тривалому застосуванні здатні викликати розвиток остеопорозу.

Консервативна терапія може лише час стримувати розвиток міоми матки, але з усувати її повністю. Тому терапевтичні методи більше виправдані в лікуванні жінок старшого дітородного віку, гальмуючи розвиток міоми матки до менопаузи, коли вона розсмоктується самостійно.

Хірургічне лікування

Перехід до хірургічної тактики при міомі матки показаний у таких випадках:

• при великих розмірах міоматозних вузлів (понад 12-тижневу вагітність)
• при швидких темпах збільшення міоми матки у розмірах (понад 4 тижні на рік)
• при вираженому больовому синдромі
• при поєднанні міоми матки з пухлиною яєчника або ендометріозом
• при перекруті ніжки міоматозного вузла та його некрозі
• при порушенні функції суміжних органів – сечового міхура або прямої кишки
• при безплідді (якщо не виявлено інших причин)
• при субмукозному зростанні міоми матки
• при підозрі на злоякісне переродження міоми матки

При вирішенні питання про характер оперативного втручання та його обсяг враховується вік пацієнтки, стан загального та репродуктивного здоров’я, ступінь передбачуваного ризику. Залежно від отриманих об’єктивних даних оперативне втручання може бути консервативним, зі збереженням матки або радикальним, з повним видаленням матки. Що стосується молодих, нерожавших жінок із міомою матки по можливості вибирається тактика консервативного хірургічного лікування збереження репродуктивної функції.

• Міомектомія. До органозберігаючих операцій відноситься міомектомія – вилущування вузлів міоми матки. Надалі для жінки можливий настання вагітності, але є ризик виникнення рецидиву захворювання. У післяопераційному періоді показано застосування гормонального лікування і постійне спостереження у гінеколога для своєчасного усунення рецидиву міоми матки, що починається. Найменш травматичним є проведення міомектомії за допомогою гістероскопії. Міома матки при цьому січуть за допомогою лазера під візуальним контролем лікаря, маніпуляція зазвичай проводиться під місцевою анестезією.
• Міометроектомія. Ще один варіант органозберігаючої операції при міомі матки – міометректомія з реконструктивним відновленням матки. Суть операції зводиться до висічення міоматозних вузлів, що розрослися в стінці матки зі збереженням здорової підслизово-м’язово-серозної тканини органа. Це забезпечує у майбутньому збереження менструальної та репродуктивної функції.
• Радикальні операції. Передбачають повне видалення органу разом з міоматозними вузлами та виключають можливість мати дітей надалі. До таких операцій належать: гістеректомія (повне видалення матки), надпіхвова ампутація (видалення тіла матки без шийки), надпіхвова ампутація матки з висіченням слизової шийки матки. При поєднанні міоми з пухлиною яєчника або при підтвердженні малігнізації міоми показана пангістеректомія – видалення матки з придатками.

Проведення консервативної міомектомії або надпіхвової ампутації матки можливе із застосуванням лапароскопічної методики (зазвичай при розмірах міоми матки до 10-15 тижнів вагітності). Це значно зменшує операційну травму тканин, вираженість спайкового процесу надалі та період післяопераційного відновлення.

Високотехнологічні методи лікування

Альтернативою хірургічного лікування міоми матки є процедура емболізації маткових артерій (ЕМА), що застосовується порівняно недавно. Суть методики ЕМА полягає у припиненні кровотоку за артеріями, що живлять міоматозний вузол. Процедура ЕМА виконується в умовах рентгенопераційної під місцевою анестезією та є абсолютно безболісною. Через пункцію стегнової артерії в маткові артерії вводиться катетер, яким подається емболізаційний препарат, що перекриває судини, що живлять міому матки.

Надалі через припинення кровопостачання міоматозні вузли значно зменшуються у розмірах або повністю зникають. При цьому вщухають всі симптоми міоми матки, що турбують пацієнтку. Метод емболізації маткових артерій вже показав свою ефективність: ризик рецидиву захворювання після ЕМА відсутній повністю, і надалі пацієнтки не потребують додаткового лікування з приводу міоми матки.

При своєчасному виявленні та правильно проведеному лікуванні міоми матки подальший прогноз сприятливий. Після органозберігаючих операцій у жінок у репродуктивному періоді можливе настання вагітності. Однак швидке зростання міоми матки може вимагати проведення радикальної операції з винятком дітородної функції навіть у жінок молодого віку. Іноді навіть невелика за розмірами міома матки може стати причиною безпліддя.

Для профілактики рецидивів міоми матки в післяопераційному періоді потрібна адекватна гормонотерапія. У поодиноких випадках можлива малігнізація міоми матки. Основним методом профілактики міоми матки служить регулярне спостереження у гінеколога та УЗД-діагностика для своєчасного виявлення захворювання. Іншими заходами запобігання розвитку міоми матки є правильний підбір гормональної контрацепції, профілактика абортів, лікування хронічних інфекцій та ендокринних порушень. Жінкам після 40 років слід обмежити себе у тривалому перебування на сонці.