Міопатичний парез гортані

Міопатичний парез гортані – Рухові порушення гортані, що виникають в результаті патологічних змін в її м’язах. Міопатичний парез гортані призводить до порушення змикання голосових зв’язок, що супроводжується хрипотою, осиплістю та слабкістю голосу, форсованими та частішими видихами під час мови, втомою після розмови, зміною тембру голосу. Діагноз міопатичного парезу гортані встановлюється на підставі даних ларингоскопії, бакпосіву мазка із зіва, електроміографії, КТ гортані, фонетографії, електроглоттографії та стробоскопії. Лікування міопатичного парезу гортані спрямоване на усунення причинного фактора, корекцію м’язових порушень медикаментозним та хірургічним шляхом.

Міопатичний парез горла зустрічається досить рідко. Найчастіше в отоларингології спостерігається нейропатичний парез гортані, пов’язаний з порушеннями іннервації гортанних м’язів при невриті зворотного нерва, розсіяному склерозі, нейросифілісі, сирингомієлії, бічному аміотрофічному склерозі, пухлини стовбура мозку, геморагічному або ішемічному. Також рухові порушення гортані можуть мати психогенну природу. Це так званий функціональний парез гортані. На відміну від нейропатичного та міопатичного парезу гортані він не супроводжується будь-якими змінами в анатомічних структурах. Функціональний парез спостерігаються при неврастенії, істерії, після черепно-мозкової травми або внаслідок перенесеного стресу. Міопатичний парез гортані обумовлений слабкістю гортанних м’язів, що насамперед відбивається на рухливості голосових зв’язок і призводить до порушень фонації.

Причиною міопатичного парезу гортані можуть бути інфільтративно-запальні зміни гортанних м’язів, що виникають при ларингіті або ларинготрахеїті та пов’язані з проникненням у м’язову тканину патогенних мікроорганізмів або їх токсинів. Деякі інфекційні захворювання також здатні спричинити появу міопатичного парезу гортані. До них відносяться грип, ГРВІ, висипний та черевний тиф, туберкульоз, сифіліс, гельмінтози.

Розвиток міопатичного парезу гортані можливий внаслідок надмірного голосового навантаження (у співаків, вчителів, військових командирів, акторів) або тривалого навантаження на голос у несприятливому зовнішньому середовищі (холод, загазованість, запиленість або задимленість повітря). При цьому порушення в роботі м’язового апарату гортані відбуваються через крововилив у м’язову тканину. Як синдром міопатичний парез гортані може спостерігатися при міастенії та поліміозиті.

Міопатичний парез гортані, як правило, має двосторонній характер. Найчастіше відбувається поразка м’язів, відповідальних змикання голосових зв’язок. Внаслідок неповного зведення голосових зв’язок виникають різні зміни голосу (дисфонія), стомлюваність після голосового навантаження, утруднення фонації. Пацієнти з міопатичним парезом гортані скаржаться на захриплість, осиплість, деренчання та слабкість голосу, зміна його тембру, втрату здатності виробляти високі звуки. У деяких випадках відзначається поєднання міопатичного парезу гортані зі зниженням сили в інших м’язах, наприклад, діафрагмальних та міжреберних. Клінічна картина міопатичного парезу гортані залежить від того, які саме м’язи зазнають патологічних змін.

За частотою народження перше місце серед міопатичних парезів гортані займає парез голосових м’язів, розташованих в товщі голосових зв’язок. При цьому голосоутворення відбувається за рахунок роботи м’язів, що зближують відростки черпалоподібних хрящів, до яких кріпляться задні кінці голосових зв’язок. Однак змикання голосових зв’язок залишається неповним, провисання їхньої центральної частини обумовлює овальну форму голосової щілини при фонації. Клінічно цей вид міопатичного парезу гортані проявляється відсутністю індивідуального тембрового забарвлення голосу, слабкістю та захриплістю голосу. Для здійснення голосової функції пацієнтам з парезом голосових м’язів потрібно видихати більше повітря з легенів, тому під час розмови вони частіше зазвичай роблять вдихи, за рахунок чого їх мова стає дещо переривчастою.

Найбільш сприятливим варіантом міопатичного парезу гортані є парез поперечного черпалоподібного м’яза. Він супроводжується практично повним змиканням голосової щілини. При фонації в задній її частині залишається лише невеликий отвір трикутної форми, що мало відбивається на звукоутворюючій та дихальній функції гортані.

Міопатичний парез гортані з двостороннім ураженням латеральних перснево-черпалоподібних м’язів, які відповідають за змикання голосових зв’язок по середній лінії, характеризується утворенням великої щілини ромбовидної між голосовими зв’язками під час фонації. Голос таких пацієнтів втрачає свою звучність, мова вимагає значно більшого видиху повітря, ніж у нормі, через що хворі змушені розмовляти пошепки.

Міопатичний парез гортані із залученням обох задніх перснево-черпалоподібних м’язів, що є розширювачами голосової щілини, супроводжується серединним положенням голосових зв’язок, між якими майже немає просвіту. Внаслідок цього повітря погано проходить через голосову щілину, що загрожує виникненням асфіксії.

Міопатичний парез гортані, що супроводжується парезом усіх м’язів, що беруть участь у змиканні голосової щілини, призводить до повного розведення голосових зв’язок за рахунок роботи перснево-черпалоподібних м’язів. Навіть часткове змикання голосових зв’язок стає неможливим, виникає афонія.

Пацієнти з міопатичним парезом горла зазвичай звертаються за допомогою до отоларинголога. Характерні скарги хворого та виявлені в ході ларингоскопії зміни форми голосової щілини при фонації у більшості випадків дозволяють лікарю поставити правильний діагноз. Додаткову інформацію про етіологію міопатичного парезу гортані дає бактеріологічне дослідження мазка із зіва. При підозрі на нейрогенний характер парезу рекомендовано консультацію невролога та проведення електроміографії. За показаннями призначається МСКТ гортані.

Для повнішої діагностики порушень фонації та визначення ефективних методів її усунення необхідна консультація лікаря-фоніатора та детальне дослідження голосової функції. Вивчення сили голосу та його частотної характеристики проводиться шляхом фонетографії. При міопатичному парезі горла відзначається зниження сили голосу, можливе виявлення нездатності до відтворення високих звуків. Ступінь змикання голосових зв’язок оцінюють за часом максимальної фонації. Рухливість голосових зв’язок досліджують за допомогою стробоскопії та електроглоттографії.

Диференціальна діагностика міопатичного парезу гортані здійснюється з дифтерією, хибним крупом, захворюваннями черпало-персневидного суглоба (артрит, підвивих, вивих, анкілоз), іншими видами парезів гортані.

Терапія міопатичного парезу гортані залежить з його генезу й у першу чергу спрямовано усунення етіологічного чинника. Необхідне виключення голосових навантажень, переохолодження, перебування у задимлених чи запилених приміщеннях. Проводиться лікування інфекційно-запальних захворювань гортані. За показаннями застосовуються антибіотики, противірусні, протизапальні та гіпосенсибілізуючі препарати, біогенні стимулятори. Введення деяких лікарських засобів (наприклад, гіалуронідази, неостигміну, АТФ, алое) проводиться прямо у уражені м’язи.

При міопатичному парезі горла широко використовуються фізіотерапевтичні методи: ДДТ, електрофорез, мікрохвильова терапія, електроміостимуляція, рефлексотерапія. У плані реабілітації з пацієнтами проводяться фонопедичні та вокальні заняття, спрямовані на корекцію фонаційного дихання, тренування голосового апарату, вироблення та автоматизацію навичок правильної фонації, повне відновлення голосу.

При неефективності консервативних методів можливе проведення хірургічного лікування, яке полягає у натягу голосових зв’язок за допомогою накладання спеціальних лігатур.