Міопічний астигматизм

Міопічний астигматизм – це патологія рефракції, за якої паралельні промені світла не збираються в єдину фокальну лінію на внутрішній оболонці ока. Клінічні прояви: зниження зору, спотворення та розмиття зображення перед очима, «примружування» очей. Основні методи діагностики включають візометрію, комп’ютерну авторефрактометрію, біомікроскопію, кератотопографію, ретиноскопію, офтальмоскопію. Консервативна терапія зводиться до застосування оптичної корекції (окуляри, торичні контактні лінзи). Хірургічне лікування передбачає виконання лазерного кератомільозу (LASIK).

Міопічний астигматизм – це рефракційна аномалія, що супроводжується утворенням зони дефокусу, коли всі або частина променів світла переломлюються перед сітківкою. У загальній структурі астигматизму частку міопічного виду припадає близько 54%. Згідно зі статистичними даними, регулярний варіант зустрічається у 67% випадків. Складна форма захворювання переважає простий. Чоловіки хворіють частіше за жінок. Патологія поширена повсюдно, проте найчастіше виявляється у жителів азіатських країн.

Етіологія міопічного астигматизму повною мірою не вивчена. Незважаючи на суперечливі дослідження, було доведено, що прогресування осьової короткозорості – один із факторів виникнення рефракційної аномалії. Вроджений міопічний астигматизм розвивається за ембріональних порушень формування очного яблука. Основні причини набутої форми:

• Травми ока. Проникне поранення призводить до посттравматичної зміни рефракції. Ерозії, що утворилися, змінюють поверхню рогівки. У міру зменшення набряку та регенерації тканин показники досягають референсних значень або стають менш помітними.
• Кератоконус. Це дегенеративне незапальне захворювання, при якому простежується нерівномірне стоншування рогової оболонки. У пацієнтів при цьому спостерігається іррегулярний варіант хвороби, що нерідко поєднується з короткозорістю.
• кератит. Міопічний астигматизм формується за наявності дефектів на поверхні або в товщі рогівки. Глибокі помутніння, що досягають строми, виникають внаслідок важкого запалення герпетичної, аденовірусної чи бактеріальної природи.
• Ятрогенія. Мікрохірургічні втручання на передньому сегменті ока стають частою причиною зміни рефракції. Циліндричний компонент утворюється в післяопераційному періоді після видалення птеригіуму, проведення кератопластики, виконання парацентезів.

Найчастіше міопічний астигматизм – це генетично детермінована патологія, успадкована за аутосомно-домінантним типом. Однак не виключено виникнення хвороби у осіб із необтяженим сімейним анамнезом. У основі механізму розвитку лежить поразка оптичних середовищ, що у процесі заломлення світла. При цьому переднезадній розмір очного яблука найчастіше перевищує референсні значення.

За наявності патологічних змін на поверхні рогової оболонки або перетворення її форми частина світлових променів може сфокусуватися перед сітківкою. Подібні розлади спостерігаються при порушенні прозорості кришталика або лентиконусі. При середньому та високому ступені міопії простежується ризик утворення стафіломи склери, що сприяє появі зони ретинального дефокусу.

Міопічний астигматизм може бути вродженим чи набутим. За правильної (регулярної) форми хвороби між провідними меридіанами формується кут 90°. Неправильний (іррегулярний) варіант характеризується зміною сили рефракції переважно одному напрямку. У клінічній офтальмології захворювання класифікують на такі види:

• Простий. Один із головних меридіанів розташовується перед сітківкою, інший – на ній. У більшості випадків ступінь патології слабкий або середній. Оптична корекція легше переноситься пацієнтом.
• Складний. Провідні меридіани фокусуються перед сітківкою, але з відривом друг від друга. Виразність варіює в широких межах, в окремих випадках досягаючи високого ступеня. Найчастіше потребує поетапного підбору корекції.

Для даного захворювання характерне зниження зору, що найбільш помітно при погляді в далечінь (неможливість розглянути номер громадського транспорту, назву вулиць, напис на дошці в школі тощо). Хворі пред’являють скарги на розмиття та спотворення зображення. Щоб нівелювати симптоматику, необхідно наблизитися до об’єкту. «Примружування» очей належить до пристосувальних реакцій.

При великому циліндричному компоненті виникає дискомфорт навіть за спробі розрізнити дрібні деталі з відривом витягнутої руки. Міопічний астигматизм супроводжується головним болем, підвищеною втомою при тривалому зоровому навантаженні. Робота поблизу (не більше 40 см від очей) при слабкому та середньому ступені вираженості хвороби не викликає труднощів.

При розвитку патології у ранньому дитячому віці простежується ймовірність виникнення амбліопії поряд з косоокістю, яка з’являється вдруге. При супутній міопії високого ступеня пацієнти схильні до ризику формування хоріоїдальної неоваскулярної мембрани, міопічного макулярного ретиношизи, периферичного заднього відшарування склоподібного тіла. Тривале використання контактних лінз стає причиною хвороби сухого ока.

При первинному обстеженні лікар-офтальмолог збирає анамнестичні відомості, скарги та проводить функціональні дослідження. Міопічний астигматизм нерідко супроводжується порушенням очей і розладами акомодації, тому важливо оцінити акомодаційні резерви і зробити тест з перекриттям (cover-uncover test). Для встановлення діагнозу показано виконання наступних обстежень:

• Візометрія. Зниження гостроти зору найбільш виражене в далечінь. Зорова дисфункція корелює із показником сферо-циліндричного компонента. При високому ступені астигматизму важливо оцінити зір поблизу окулярів і лінз пацієнта.
• Комп’ютерна авторефрактометрія. Проводиться на етапі первинного обстеження. Дає можливість судити про суб’єктивну рефракцію. Грунтуючись на отриманих даних, повторно здійснюється візометрія із пробною очковою корекцією.
• Ретиноскопія. Цей метод прийнято вважати “золотим стандартом” у діагностиці міопічного астигматизму. Його застосовують для отримання об’єктивних відомостей про рефракцію. Виконується після досягнення повної циклоплегії. Альтернативою є скіаскопія.
• Біомікроскопія ока. Дозволяє провести детальний огляд переднього сегмента очного яблука. За допомогою щілинної лампи вдається візуалізувати патологічні зміни рогівки (стромальні помутніння, дистрофію, виразкові дефекти), які могли б стати етіологічним фактором.
• Комп’ютерна кератотографія. Використовується для виявлення топографічних корнеальних особливостей (посттравматичні порушення, кератоконус, кератоглобус). Вимірювання радіуса кривизни в основних меридіанах проводиться автоматично.
• Офтальмоскопія. Візуалізація очного дна виконується з метою виявлення змін, що супроводжують астигматизм (міопічний конус, стафілома). При короткозорості високого ступеня необхідно детально оглянути периферичні відділи сітківки.

Консервативна терапія

При міопічному астигматизмі показана постійна оптична корекція. Окуляри призначають, ґрунтуючись на показниках об’єктивної рефракції, з урахуванням індивідуальної переносимості. Сила лінз має бути найбільш наближеною до повної. Однак при непереносимості циліндричний компонент збільшують поетапно з урахуванням адаптації пацієнта.

Торичні контактні лінзи дозволяють досягти кращої гостроти зору та усунути аберації. Застосування плеоптоортоптичного лікування виправдане при зниженні коригованої гостроти зору, акомодаційних розладах або неправильному положенні очей. Тимчасова оклюзія ока, що краще бачить, використовується при супутній амбліопії.

Хірургічне лікування

Корекція зору за допомогою ексимерного лазера (LASIK, лазерний кератомілез) дає можливість усунути потребу в окулярах та м’яких контактних лінзах або зменшити їхню силу. Чим більше виражений циліндричний показник, тим вища ймовірність повторного втручання. При тяжкому ураженні рогівки перевагу віддають LASIK з хвильовим фронтом (WGF).

Лазерна абляція сприяє покращенню зорових функцій у сутінках, що важливо для водіїв. У той же час хірургічна корекція зору протипоказана при різкому стоншенні рогівки (за результатами пахіметрії), прогресуванні захворювання або високою мірою супутньої короткозорості. Рефракційна хірургія проводиться після 21 року.

Прогноз для життя та працездатності сприятливий. Своєчасна діагностика міопічного астигматизму та застосування оптичної корекції дозволяють запобігти розвитку амбліопії. Специфічної профілактики не розроблено. Важливо дотримуватися рекомендацій з гігієни зору, які включають зорову гімнастику, щоденні прогулянки на свіжому повітрі, роботу поблизу при достатньому освітленні. У дитячому віці плановий офтальмологічний огляд показано двічі на рік, після 18 років – 1 раз на рік.