Морфінізм

Морфінізм – Регулярне вживання алкалоїду опію – морфіну, що супроводжується розвитком психічної та фізичної залежності. Після прийому наркотику виникають ейфорія, сонливість, відчуття розслабленості та безтурботності. Відзначаються зниження здатності до концентрації уваги та зміна процесів мислення. Морфінізм характеризується швидким звиканням та значним підвищенням толерантності. При скасуванні розвивається виражена абстиненція. Діагноз морфінізм встановлюється на підставі анамнезу, бесіди, даних огляду та результатів тестів на наркотики. Лікування – фармакотерапія, психотерапія, реабілітація у спеціалізованому центрі.

Морфінізм – патологічна пристрасть до препарату опію морфіну. Супроводжується швидким збільшенням толерантності, формуванням тяжкої фізичної та психічної залежності. Залежність при морфінізмі виникає лише через 2-3 тижні регулярного вживання. Через 10-12 годин після останнього прийому розвивається виражений абстинентний синдром. При передозуванні можлива смерть від зупинки дихання. Пік морфінізму припав на XIX століття та початок XX століття. В даний час морфін вживають рідше героїну, проте проблема морфінізму, як і раніше, не втрачає своєї значущості.

Морфін був вперше виділений у 1805 році, проте широкого поширення набув лише у другій половині XIX століття, після винаходу ін’єкційної голки. Широко застосовувався під час громадянської війни в Америці, що призвело до розвитку морфінізму у понад 400 тис. осіб. Препарат нерідко без наявності показань вживали лікарі, які вважали, що розуміння наслідків морфінізму дозволяє уникнути виникнення залежності, проте ця думка виявилася цілком неспроможною. В даний час морфін застосовують для усунення болю при тяжких травмах, злоякісних новоутвореннях, деяких інших захворюваннях та патологічних станах. Препарат включений до першого списку Єдиної конвенції про наркотичні засоби. Лікування морфінізму здійснюють фахівці у галузі наркології.

Дія морфіну на організм

Основний ефект морфіну, що застосовується як лікарський засіб – знеболюючий. Препарат відноситься до групи наркотичних аналгетиків і застосовується для усунення болю при злоякісних новоутвореннях та деяких інших захворюваннях. Чинить певний протишоковий ефект при травмах, що обумовлено зниженням збудливості больових рецепторів. Має снодійний ефект, яскравіше виражений при порушеннях сну, зумовлених больовими відчуттями. Знижує температуру тіла, уповільнює основний обмін.

Викликає ейфорію, уповільнює умовні рефлекси, посилює дію місцевих анестетиків, снодійних та наркотичних препаратів. Пригнічує дихальний та кашльовий центр, провокує брадикардію та звуження зіниць. Підвищує тонус гладкої мускулатури. Через ослаблення перистальтики та підвищення тонусу сфінктерів ШКТ провокує запори. Іноді стає причиною розвитку бронхоспазму. Стимулює виділення антидіуретичного гормону, що може призводити до зменшення кількості сечі, що виділяється. Пригнічує блювотний центр. За постійного прийому викликає збільшення толерантності. Пацієнти, які страждають на морфінізм, можуть приймати препарат у дозах, що в 20-300 разів перевищують терапевтичні.

Дослідження сучасних учених свідчать про те, що схильність до морфінізму і залежностей від інших психоактивних речовин значною мірою обумовлена ​​особливостями обміну дофаміну, що передаються у спадок, у головному мозку. Разом з тим, велике значення мають інші фактори, що підштовхують пацієнта до прийому наркотиків. Морфінізм частіше розвивається у емоційно незрілих особистостей, нездатних контролювати власну поведінку і які мають стійкої системи цінностей.

Хворі на морфінізм, пред’являють завищені вимоги до оточуючих, не володіють достатнім терпінням і наполегливістю при досягненні поставлених цілей. Їхні амбіції не відповідають реальним можливостям. Пацієнти, які страждають на морфінізм, відчувають проблеми у спілкуванні, страждають від слабкості волі, зайвої поступливості та вразливості, намагаючись компенсувати те, що самі вважають «слабкістю характеру», бравадою, бунтарством, агресією та запереченням авторитетів.

Фахівці вважають, що риси характеру, що сприяють розвитку морфінізму, провокуються неправильним вихованням і дитячими психологічними травмами: бездоглядністю, занадто суворими обмеженнями або, навпаки, надмірним потуранням, недоліком емоційних контактів із значними людьми, психологічним, фізичним і сексуальним насильством. підлітковому та юнацькому віці велику роль відіграє оточення – морфінізм частіше виникає у пацієнтів, які ведуть «розгульний» спосіб життя і є членами асоціальних компаній.

Розвиток морфінізму обумовлено станом ейфорії, що виникає після прийому морфіну. Ейфорія має соматичний та емоційний компоненти. Хворий на морфінізм відчуває приємні відчуття в тілі і одночасно відчуває задоволення від стану психологічного розслаблення, спокою і блаженства. Відзначаються розлади сприйняття. В тілі може відчуватися важкість, легкість чи тепло. При морфінізмі можливі порушення схеми тіла. Виникає дереалізація, іноді з’являються галюцинації.

У хворих на морфінізм спостерігаються специфічні порушення мислення. Окремі елементи розумового процесу поєднуються з урахуванням загального емоційного забарвлення, а не логічних закономірностей. Іноді при морфінізмі з’являються маячні ідеї. Порушується здатність до концентрації уваги. Розвивається своєрідне звуження та потьмарення свідомості, що супроводжується віддаленням від оточуючих. На відміну від гашишизму, при якому пацієнти перебувають у загальній реальності, хворі на морфінізм ізолюються від оточуючих і занурюються у свій внутрішній світ.

При зовнішньому огляді виявляється підвищення температури тіла, почервоніння шкіри, звуження зіниць, посилена пітливість, гіперсалівація, зниження тонусу м’язів, підвищення артеріального тиску, почастішання пульсу та дихання. Швидкість рухів знижена. Координацію порушено. Сексуальна активність на початкових стадіях морфінізму підвищена, за тривалого зловживання виникають сексуальні розлади. У період ейфорії потреба в їжі відсутня або знижена, після закінчення ейфорії спостерігається спрага та підвищення апетиту. На відміну від більшості інших наркоманій та токсикоманій, що супроводжуються відчуттям млявості та розбитості після сну, при морфінізмі сон спокійний, освіжаючий. При передозуванні можливі порушення дихання, що становлять небезпеку для життя.

Стадії морфінізму

Вирізняють три стадії морфінізму. Тривалість першої стадії – 2-3 місяці. Відзначається зменшення тривалості та глибини сну за збереження нормального самопочуття. Апетит переважно знижений. Можлива затримка сечі та нетривалі запори. За деякий час зростає толерантність. Хворі на морфінізм досить легко переносять відсутність наркотику. При припиненні прийому через 1-2 дні з’являється психологічний дискомфорт, зростає внутрішнє напруження, з’являється бажання ввести нову дозу.

Друга стадія морфінізму настає через 3-4 місяці і може тривати протягом 5-10 років. Введення наркотику стає регулярним. Індивідуальна доза зростає у 100 і більше разів у порівнянні з терапевтичною. Сон, стілець та діурез нормалізуються. Поступово формується абстинентний синдром. Пацієнти, які страждають на морфінізм, намагаються «переламатися» самостійно або звертаються до лікарів для лікування абстинентного синдрому, проте найчастіше це робиться не для припинення прийому наркотиків, а для зниження толерантності та зменшення дози.

Третя стадія морфінізму розвивається після 5-10 років регулярного вживання наркотику та характеризується переважанням наслідків хронічної інтоксикації. Толерантність поступово знижується. Морфін приймають задля досягнення стану ейфорії, а підвищення тонусу і запобігання розвитку абстинентного синдрому. Без наркотику хворий на морфінізм настільки млявий і позбавлений енергії, що практично не може рухатися. Для стимуляції достатньо 10-12% звичайної дози. Після прийому відновлюється рухливість та працездатність. Кількість вжитків коливається від 3 до 5 разів на добу.

Абстинентний синдром при морфінізмі

Розрізняють чотири фази абстинентного синдрому при морфінізмі. Перша фаза настає через 8-12 годин після останнього вживання морфіну. Характеризується наростаючою внутрішньою напругою, незадоволеністю, втратою апетиту, порушеннями сну, чханням, позіханням та сльозотечею. Друга фаза абстиненції при морфінізмі починається через 1-1,5 діб після останнього вживання, супроводжується слабкістю, пітливістю, періодами жару та ознобів, напругою та неприємними відчуттями у м’язах. Позіхання та чхання стають більш вираженими.

Третя фаза абстинентного синдрому при морфінізмі розвивається через дві доби після останнього вживання. Проявляється м’язовими судомами та болями в м’язах, що зменшуються під час руху. Симптоми двох перших фаз зберігаються. Наростає дисфорія. Четверта фаза настає через 3 доби після останнього вживання морфію і продовжується 5-10 діб. До наявних симптомів приєднуються болі в животі, пронос і блювання. Частота випорожнень досягає 10-15 разів на добу. Надалі явища абстинентного синдрому поступово зменшуються і зникають.

Наслідки морфінізму

Тривалий прийом морфіну спричиняє низку психічних і соматичних змін. У хворих на морфінізм спостерігається постійний недолік енергії, зниження здатності до інтелектуальної діяльності. Згодом формується функціональне недоумство. Виникають дисфорії. Розвиваються інтоксикаційні та абстинентні психози. Для тривалого поточного морфінізму характерно фізичне виснаження, зниження пружності шкіри, погіршення стану зубів, нігтів та волосся. Хворі виглядають старшими за свій вік. Можливі інфекційні ускладнення, зумовлені використанням нестерильних шприців та зниженням імунітету.

Морфінізм стає причиною ослаблення серцевого м’яза та розладів ШКТ. Спостерігаються неврологічні порушення. У пацієнтів, які страждають на морфінізм, розвивається психоорганічний синдром, що характеризується слабкістю, виснажливістю, зниженням працездатності, нестійкістю емоцією, погіршенням пам’яті та зниженням критики до власного стану. Згодом емоції хворих на морфінізм сплочуються, починає переважати байдужість чи ейфорія разом із розгальмованістю потягів.

Діагноз виставляють на підставі анамнезу, бесіди з хворим, даних зовнішнього огляду та результатів тестів. Запідозрити морфінізм у період гострої інтоксикації можна за благодушною ейфорією, що змінюється пожвавленням, блідістю шкіри та різким звуженням зіниць. Після виходу зі стану гострої інтоксикації звуження зіниць стає менш вираженим, але зникає. Іншими зовнішніми ознаками морфінізму є виснаження, жовтяничність шкіри, рубці та сліди ін’єкцій у пахвинних областях та на ліктьових згинах. Іноді сліди ін’єкцій виявляються в незвичайних місцях, наприклад між пальцями ніг або під язиком. Під час проведення тестів у фізіологічних рідинах виявляються опіати.

Лікування морфінізму доцільно здійснювати за умов закритого спеціалізованого центру. На початковому етапі хворих повністю ізолюють від зовнішнього світу. Виконують детоксикаційні заходи, призначають антагоністи опіоїдних рецепторів та препарати для відновлення діяльності всіх органів та систем. Медикаментозне лікування морфінізму проводять на тлі психотерапії. Використовують як заняття у групах, і індивідуальні консультації. Після нормалізації стану хворого у програму лікування додають трудотерапію та лікувальну фізкультуру. Мінімальна тривалість лікування морфінізму – 2-4 місяці, рекомендована – 6 місяців.