Мукоцеле слинної залози

Мукоцеле слинної залози – порожнинне пухлиноподібне утворення, заповнене слизовим вмістом. Основні скарги пацієнтів зводяться до появи безболісного випинання на слизовій порожнині рота, що може самостійно розкриватися і потім утворюватися знову. Постановка діагнозу «мукоцеле слинної залози» виходить з даних клінічного огляду. З метою диференціальної діагностики показані пункція з подальшим дослідженням вмісту, УЗД, контрастна сіалографія. Основний метод лікування мукоцеле слинної залози – хірургічний. Виконуються операції цистотомії, цистектомії, цистсіаладенектомії.

Мукоцеле слинної залози – кістозне утворення, що виникає через утруднення або внаслідок повного блокування відтоку секрету, що продукується клітинами паренхіми. На відміну від істинних кіст слинних залоз немає епітеліальної оболонки. У клінічній стоматології часто використовуються наступні терміни-синоніми мукоцеле слинної залози: кістоподібне розтягування, рану або «жаб’яча пухлина» (якщо йдеться про локалізацію освіти в під’язичній ділянці). Найчастіше псевдокісти з’являються на слизовій нижній губі і в під’язичну ділянку, рідше – в привушно-жувальній ділянці. Вкрай рідко діагностують мукоцеле слинної залози піднижньощелепної зони. Основну групу пацієнтів становлять молоді у віці від 10-12 до 30 років.

Причинами виникнення мукоцеле слинної залози є травми, раніше перенесені запальні захворювання. Зафіксовано непоодинокі випадки утворення кісток внаслідок обструкції протоки каменем. Навіть у немовлят можуть з’явитися відповідні ознаки захворювання внаслідок вродженої атрезії вивідних проток слинних залоз. Поки що не вдалося достеменно з’ясувати, чому розвиваються ранули. Стоматологи вважають, що часте утворення мукоцеле під’язикової слинної залози пояснюється особливостями її анатомічної будови. Також існує дисембріогенетична теорія походження кіст. Важлива роль патогенезі захворювання відводиться наявності травматичного чинника. Мукоцеле слинної залози, розташоване на нижній губі, з’являється внаслідок прикушування та травматизації слизової оболонки. Набагато рідше кістозні утворення виявляють на верхній губі, бічних поверхнях язика, щоці, ділянці м’якого піднебіння.

Патогенез мукоцеле слинної залози наступний: внаслідок закупорки вивідної протоки відбувається підвищення гідростатичного тиску, ретенція слизу. Протягом перших 24 годин спостерігається просочування навколишніх тканин муцином (слизовим секретом). Захисні клітини крові сприяють обмеженню патологічного вогнища. Здавлювання судин веде до виникнення дистрофії ацинусів з їхньою подальшою вакуолізацією. Далі формується капсула, що складається із сполучної тканини. Повільний безболісний ріст мукоцеле слинної залози спостерігається протягом кількох місяців чи років.

Класифікація мукоцеле слинної залози

Усі кісти слинних залоз поділяються на дві основні категорії:

• Справжні утворення, оболонка яких містить епітеліальну вистилку. Улюбленою локалізацією ретенційних кіст є привушно-жувальний та піднижньощелепний ділянки.
• Псевдокісти, позбавлені епітеліальної основи. До цієї групи відносять мукоцеле слинних залоз. Найчастіше діагностують на слизовій нижній губі та в під’язичній зоні.

Залежно від локалізації патологічного процесу у стоматології виділяють кісти малих та великих слинних залоз. За походженням мукоцеле слинної залози, розташоване на нижній губі, буває справжнім та екстравазальним. Ретенційні (істинні) кісти немає власної оболонки, зверху покриті капсулою залози; вони утворюються внаслідок закупорки протоки та ретенції слизу. Екстравазальні (посттравматичні) утворення розвиваються при порушенні цілісності зовнішньої капсули, супроводжуються виходом секрету, що продукується в навколишні тканини.

При розвитку мукоцеле слинної залози пацієнти скаржаться на появу напівпрозорого, безболісного випинання на слизовій оболонці порожнини рота. Відчуття дискомфорту є як під час прийому їжі, так і в стані спокою. При досягненні мукоцеле слинної залози великих розмірів капсула стоншується, набуваючи блакитного відтінку. Освіта рухлива, не спаяна з навколишніми тканинами. Ранула локалізується у під’язичному просторі. Пацієнти не відчувають болю, тільки іноді вказують на появу стягування слизової.

Мукоцеле слинної залози може розкриватися в результаті прикушування, але незабаром ранова поверхня гоїться, і кіста знову наповнюється вмістом. При розвитку мукоцеле слинних залоз привушно-жувальної, піднижньощелепної областей хворі скаржаться на появу припухлості, виражену асиметрію обличчя. Шкіра у кольорі не змінена, відкривання рота вільне. На слизовій оболонці ротової порожнини видимі зміни відсутні.

Діагностика мукоцеле слинної залози включає фізикальне обстеження, в ході якого лікар-стоматолог відзначає асиметрію обличчя, виявляє в порожнині рота м’яко-еластичної консистенції безболісне утворення, не спаяне з оточуючими тканинами. Якщо розміри досягають 1,5-7 см, кіста набуває блакитного відтінку. Симптом флюктуації є при збільшенні розмірів мукоцеле слинної залози від 3 до 7 см. За допомогою пунктування кісти отримують тягучий вміст жовтого кольору. Під час проведення біохімічного дослідження пунктату вдається виявити високий вміст амілази та білків слини. Реакції Троммера, ферментативного гідролізу крохмалю – специфічні біохімічні тест-маркери мукоцеле слинної залози.

УЗД слинної залози визначає наявність анехогенного утворення округлої форми з рівними межами. Проведення контрастної сіалографії підтверджує присутність дефекту наповнення залози та тінь контрастної маси, що заповнює кісту. Оскільки клінічно псевдокісти та справжні утворення мають дуже багато спільного, кінцевий діагноз «мукоцеле слинної залози» ставлять, ґрунтуючись на результатах гістологічного дослідження матеріалу, отриманого в ході оперативного втручання. Відсутність епітеліальної вистилки, наявність грануляційної тканини, муцину, захисних клітин крові – все це підтверджує утворення хибної кісти. Мукоцеле слинних залоз необхідно диференціювати з паразитарними, епідермоїдними кістами шиї, сіалоаденозами, лімфаденітами, доброякісними та злоякісними новоутвореннями. Огляд проводить щелепно-лицьовий хірург. Для виключення злоякісної пухлини може бути показано консультацію лікаря-онколога.

Основний метод лікування мукоцеле слинної залози – хірургічний. При локалізації випинання на нижній губі в проекції кісти роблять два напівмісячні розрізи, що сходяться, виділяють кісту і видаляють її разом з часточками залози. Після завершення операції показано накладення швів і пов’язки, що давить. Оперативне втручання проводиться у амбулаторному порядку. При діагностуванні мукоцеле слинної залози під’язикової області можуть бути застосовані операції повного вилущування кісти (цистектомія) або цистсіаладенектомія (видалення освіти разом із залозою). Кіста привушної зони є показанням до виконання часткової або повної паротидектомії, освіту видаляють разом з частиною паренхіми. Якщо патологічне вогнище локалізується в піднижньощелепній ділянці, показано радикальне втручання, яке полягає у видаленні кісти разом із залозою. Висічення верхньої стінки (купола) мукоцеле слинної залози проводиться тільки у дітей, ослаблених і людей похилого віку.

Використання лакримальних катетерів для розширення вивідних проток показано в тому випадку, якщо мукоцеле слинної залози виникло внаслідок слизової ретенції. У педіатричній практиці також застосовують техніки мікромарсупіалізації, кріохірургії та CO2-лазерної аблації. Мікромарсупіалізація здійснюється наступним чином: товсту шовкову нитку протягують через кістозну порожнину та зав’язують на хірургічний вузол. Через 7 днів нитку видаляють. Як правило, цього часу достатньо, щоб освіта повністю зникла. Консервативні способи лікування мукоцеле слинної залози використовують у дітей, а й у дорослих, яким за станом здоров’я протипоказано тривале хірургічне втручання.

Так як оболонка кістозного утворення витончена, виділення її з навколишніх тканин дуже важко і не завжди здійсненно. Залишення навіть невеликих ділянок капсули мукоцеле слинної залози загрожує рецидивом. Тому операції цистотомії та цистектомії використовують рідко. Хороших стійких результатів вдається досягти при виконанні часткової або повної цистсіаладенектомії, тобто при видаленні кісти разом із залізою.