Мимовільне переривання вагітності

Мимовільне переривання вагітності (мимовільний аборт, викидень) – спонтанне завершення вагітності на термін до 28 тижнів гестації, що не дозволяє плоду досягти зрілого життєздатного стану. Мимовільне переривання вагітності проявляється ниючими або переймоподібними болями в животі, кров’янистими виділеннями, вигнанням плодового яйця з матки. Діагностика мимовільного переривання вагітності ґрунтується на даних гінекологічного огляду та УЗД. Результат вагітності залежить від стадії мимовільного переривання: при загрозливому аборті – вагітність зазвичай можна зберегти, при розпочатому – дуже рідко.

Мимовільне переривання вагітності – акушерська патологія, при якій виношування плода раптово припиняється на стадії, коли плід ще нерозвинений і нежиттєздатний. Залежно від терміну мимовільного переривання вагітності виділяють ранній (до 12 тижнів гестації) та пізній (з 12 по 28 тиждень гестації) викидні. Більшість мимовільних абортів відбувається у І триместрі вагітності до завершення основних етапів ембріогенезу та формування плаценти. Мимовільне переривання вагітності після 28 тижнів гестації вважається передчасними пологами.

До мимовільного переривання вагітності зараховують вагітність, що не розвивається: анембріонію (порожнє плодове яйце) і завмерлу вагітності (смерть ембріона або плода без його вигнання). Мимовільне переривання вагітності, що відбувається більше 2-х разів поспіль, називають звичним абортом.

Раннє мимовільне переривання вагітності найчастіше пов’язане з хромосомною патологією, рідше з порушенням імплантації заплідненої яйцеклітини в слизову оболонку матки. Причинами спонтанного переривання вагітності можуть бути ендокринні порушення (дефіцит прогестерону, гіпотиреоз); аутоімунні захворювання матері (антифосфоліпідний синдром); деформації порожнини матки (дворога матка, внутрішньоматкова перегородка, синехія, спайки, міома, поліпи).

Негативно відбиваються під час вагітності попередні аборти, що супроводжуються розвитком істміко-цервікальної недостатності (ІЦН), запалення геніталій (ендометрити, ендоцервіцити, аднексити), інфекції (грип, токсоплазмоз, хламідіоз, краснуха, мікоплазмоз).

Ризик мимовільного переривання вагітності збільшується при звичному викидні, багатоплідній вагітності, Rh-конфлікті, наявності у матері цукрового діабету, гіпертонії, ниркової недостатності, дефіциту фолієвої кислоти, при активних фізичних навантаженнях, травмах, курінні та ін. Вагітність в результаті ЕКЗ, наявність ВМ момент зачаття, проведення процедур інвазивної пренатальної діагностики (амніоцентезу, біопсії хоріону, кордоцентезу) також можуть збільшувати ризики мимовільного переривання вагітності.

За клінічною симптоматикою мимовільного переривання вагітності розрізняють загрозливий аборт, що розпочався аборт і аборт у ході. При загрозі мимовільного переривання вагітності з’являються ниючі болі та тяжкість внизу живота та в крижах; більш пізніх термінах болю носять переймоподібний характер. Можуть спостерігатися слизово-сукровичні або кров’яні виділення з піхви. Тонус матки підвищений, її розмір відповідає терміну гестації; шийка матки – закрита, нормальної довжини; зростання та розвиток плоду найчастіше не порушені.

Який почався аборт характеризується більш вираженими приступообразными болями і кров’янистими виділеннями зі статевих шляхів, злегка відкритої шийкою матки, але ще не відкинутим плодом. При аборті в ході виникають регулярні переймоподібні болі внизу живота, часто рясні кров’янисті виділення. Внутрішній та зовнішній зів шийки матки відкриті, плодове яйце може перебувати в каналі шийки матки або у піхві, величина матки оцінюється менше терміну вагітності, можливе підтікання навколоплідних вод.

При повному спонтанному перериванні вагітності плодове яйце виганяється з матки повністю, матка скорочується і кровотеча зупиняється. При неповному аборті деякі елементи плодового яйця затримуються в порожнині матки, матка скорочується не повністю, можлива велика крововтрата та розвиток гіповолемічного шоку.

Неускладнений інфікований аборт характеризується запальним процесом в ендометрії (ендометрит) та оболонках плода (хоріоніт, амніоніт), підвищенням температури, тахікардією, хворобливістю матки, кров’яними, іноді гнійними виділеннями зі статевих шляхів. При ускладненому інфікованому аборті стан вагітної погіршується, виникають лихоманка, озноб, біль, диспепсичні та дизуричні явища, гнійні процеси в малому тазі (сальпінгіт, параметрит, пельвіоперитоніт). Септична форма мимовільного переривання вагітності супроводжується симптомами генералізованої септичної інфекції та розвитком інфекційно-токсичного шоку.

Діагноз мимовільного переривання вагітності акушер-гінеколог ставить виходячи з клінічної симптоматики, результатів піхвового, бімануального огляду, ультразвукового дослідження. Ретельний гінекологічний огляд дозволяє оцінити стан шийки матки, виявити виділення чи кровотечу з каналу шийки матки, вигнання плодового яйця та його залишків. Бімануальне дослідження сприяє визначенню розмірів матки, її консистенції та тонусу.

УЗД допомагає встановити ознаки мимовільного переривання вагітності: відсутність ембріона у плодовому яйці, відшарування плодового яйця (плаценти), невідповідність розмірів ембріона (плоду) терміну гестації, відсутність серцебиття у плода.

Мимовільне переривання вагітності слід диференціювати від ановуляторних маткових кровотеч, новоутворень матки та піхви, міхура занесення та позаматкової вагітності. При необхідності виконують кольпоскопію, біопсію, кульдоцентез та діагностичну лапароскопію.

При діагностиці проводиться загальний аналіз крові, визначення рівня ХГЛ та прогестерону в крові, Rh-фактору, кількості тромбоцитів, рівня фібриногену. При підозрі на інфікований аборт досліджуються бакпосіви крові, сечі та матеріалу, отриманого після вишкрібання. При звичному спонтанному перериванні вагітності проводиться цитогенетичне дослідження залишків плодового яйця.

При загрозі мимовільного переривання вагітності у І триместрі призначають постільний режим, статевий спокій, дієту, седативні та спазмолітичні засоби, вітамін E, гормональні препарати (зазвичай гестагени). Загроза мимовільного переривання вагітності у ІІ та ІІІ триместрах потребує стаціонарного лікування та постійного контролю стану шийки матки та плода. Застосовують спазмолітичні, токолітичні засоби, при ІЦН – на 14–16 тижні гестації на шийку матки накладають циркулярний шов.

При аборті, що почався, показані термінова госпіталізація, кровоспинні засоби, в I триместрі вагітності – естрогенсодержащіе препарати, прогестерон. При аборті виконують хірургічне видалення залишків плодового яйця вакуум – аспірацією або вишкрібанням порожнини матки. У разі аборту, що не відбувся, в I триместрі вагітності загибле плодове яйце видаляють інструментально або медикаментозно; у пізні терміни гестації проводять родозбудження. Після вишкрібання матки призначають антибактеріальну терапію, окситотичні засоби. Пацієнткам із Rh(-) кров’ю вводять антирезусний імуноглобулін.

Загальними принципами лікування септичної форми мимовільного переривання вагітності, які застосовує клінічна гінекологія, є: інфузійна та трансфузійна терапія, кисневі інгаляції, антибактеріальна терапія, інструментальне видалення залишків плодового яйця та некротизованих тканин. При неефективності антимікробної терапії можлива гістеректомія з аднексектомією – видалення матки з придатками. При мимовільному перериванні вагітності на термін 22-28 тижнів вживають заходів щодо виходжування глибоко недоношеної дитини.

Подружжю необхідно пройти повне обстеження для виявлення причин мимовільного переривання вагітності, вести здоровий спосіб життя та планувати наступну вагітність не раніше ніж через 3 місяці після викидня. Лікування вагітних зі звичним абортом в анамнезі слід розпочинати до клінічних проявів мимовільного переривання вагітності. Після одноразового мимовільного аборту шанси виношування майбутньої вагітності залишаються високими.